3. Визначення та суть технічного протиріччя (тп)

Ситуація, коли при спробі покращити одну характеристику (частину) системи отримуємо погіршення іншої її характеристики (частини) називається технічним протиріччям (ТП). Тобто, всяка технічна система, наприклад, машина або процес характеризується комплексом взаємопов’язаних параметрів: вага, потужність тощо. Спроба покращити один параметр при вирішенні задачі відомими способами неминуче призводить до погіршення якості якого не будь іншого параметру. Так збільшення міцності конструкції може бути пов’язано з неприпустимим збільшенням ваги, збільшення продуктивності - з неприпустимим погіршенням якості, підвищення точності - з недопустимим підвищенням витрат тощо.

Технічне протиріччя (ТП) виявляться у порівнянні ІКР з реальним технічним об’єктом. На схемі (рис. 4.2) протиріччя між ІКР та ОЗ може бути проілюстровано відстанню між ними на площині пошукового поля.

Суть запропонованої Альтшуллером методики полягає в тому, щоб шляхом співставлення ідеального та існуючого рішення виявити технічне протиріччя (ТП) або його причину - фізичне протиріччя (ФП) - та усунути (вирішити) їх, перебравши відносно невелику кількість варіантів.

Фізичним протиріччям (ФП) називається ситуація коли до об’єкту або його частини умовами задачі висуваються протилежні (несумісні) вимоги. Наприклад, лапка швейної машини, як відомо, призначена для притискання шарів тканини до транспортуючої рейки, але має при цьому забезпечити призбирання двох шарів тканини для отримання об‘ємних елементів одягу та взуття.

4. Використання типових прийомів (принципів) для подолання технічних протиріч

Після аналізу 40 тисяч винаходів, було виявлено, що в них подолано більше 1200 технічних протиріч з застосуванням в основному 40 типів прийомів. Тобто, визначений тип протиріч усувається визначеною відносно невеликою кількістю запропонованих характерних прийомів.

Це дозволило скласти перелік типових прийомів подолання технічного протиріччя (стор.98-116 [2]).

Нижче наведемо, як приклад, деякі з типових прийомів подолання технічного протиріччя.

Принцип місцевої якості. Цей принцип полягає в тому, щоб перейти від однорідної структури об’єкта або зовнішнього середовища (зовнішнього впливу) до неоднорідної. Різні частини об’єкта повинні виконувати різні функції. Кожна частина об’єкта повинна знаходитись в умовах, найбільш придатних для її роботи.

Наприклад, всім відомо, що шкарпетки частіше протираються на п’ятках та пальцях. Якщо “забронювати” ці вразливі місця більш міцними нитками, що мають в своєму складі синтетичні нитки, термін служби виробу значно збільшиться. Причому можливо з економити й пряжу, менш щільно зв’язавши верхню частину виробів. Аналогічні рішення приймають при виготовленні підбору взуття, спортивного одягу тощо [2].

Принцип попереднього виконання. Цей принцип складається з того, щоб заздалегідь виконати необхідну зміну об’єкта (повністю або хоча б частково). Заздалегідь розмістити об’єкти так, щоб вони могли вступати в дію без затрат часу на доставку і з найбільш зручного місця.

Наприклад, з метою підвищення якості та продуктивності виконування технологічної операції дублювання при виготовленні одягу або взуття клей на деталі, які необхідно продублювати, наносять раніше [2].

Принцип “заздалегідь підкладеної подушки”. Він полягає в компенсуванні відносно невисокої надійності об’єкта заздалегідь підготовленими аварійними засобами.

Наприклад, зрізи деталей для запобігання їх осипання попередньо обметують.

Принцип динамічності заключається в тому, щоб характеристики об’єкта (або зовнішнього середовища) повинні змінюватися так, щоб бути оптимальними на кожному етапі роботи. Для цього необхідно розділити об’єкт на частини, що здатні переміщуватися одна відносно іншої. Якщо об’єкт в цілому нерухомий, зробити його рухомим, таким, що переміщується.

Наприклад, розроблений одяг, що призначений для альпіністів або людей , що працюють в умовах різкого перепаду температур. Одяг має вигляд куртки, на пілочці якої виконані складки, які мають роз’ємні застібки-блискавки. Розміри складок та розташування застібок таке, що в процесі експлуатації складки можуть збиратися й розправлятися, змінюючи відповідним чином об’єм одягу. Запропонована конструкція дозволяє швидко змінити форму одягу в залежності від кліматичних умов (заявка №2163341, Великобританія).

Запропоновано атлетичне взуття, масу якого можна збільшувати шляхом вкладання спеціальних вантажів вагою 170-340 г. в спеціальні кишені, що розташовані в носковій та задній частинах взуття ближче до підошви. Закріплення кишень здійснюється за допомогою самозчіпних застібок (патент №4458432. США) [2].