3. Види технологій, як результат вирішення технічних задач на різних етапах їх розвитку

Кожну вирішену інженерну задачу можна представити сукупністю трьох компонентів (рис. 3.7):

• вихідні дані (сировина, матеріали, енергія, інформація і т.п.);

• алгоритм вирішення задачі (спосіб перетворення, технологія виготовлення, засоби переробки сировини, обробки інформації);

• результат рішення задачі (нові технологічні системи).

Ці компоненти можуть бути відомі (задані) або невідомі (невизначені).

Вирішення інженерної задачі має проходити на базі накопичення, аналізу та переробки інформації щодо останніх творчих розробок, тенденцій розвитку галузі, існуючих потреб, аналізу можливостей технічних систем. В результаті вирішення інженерних задач виникають види нових технологій, що в подальшому відповідають «життєвому циклу» технічних систем. Перелік та характеристика їх надається нижче.

Вихідні дані		Алгоритм вирішення задачі	Рішення
(інформація, тощо) ”			” ( нові технології)

Рисунок 3.7 - Компоненти інженерної задачі

Технологія - сукупність прийомів і способів одержання, обробки та переробки (зміни стану, властивостей форми) сировини, матеріалів, напівфабрикатів або виробів у різних галузях промисловості [4].

Унікальна технологія являє собою науково-технічні розробки, захищені охоронними документами або ті, що включають ноу-хау, що робить їх неможливими для використання конкуруючими організаціями. Такі технології містять новизну, високий технічний рівень і можуть бути використані у виробництві на умовах виключної монополії. Шляхами створення таких технологій є НДКР і винахідницька діяльність високого рівня. "Ноу-хау" в перекладі з англійської означає "знати як це зробити". На практиці цим терміном позначають досвід, секрети виробництва і технічні рішення, виконані на рівні винаходів, котрі в силу ряду причин не були запатентовані або є не патентоспроможними за законодавством тієї або іншої країни. В одних випадках "ноу-хау" є за своїм рівнем винаходом, навмисно не запатентованим і тим, що зберігається в таємниці або ж елементом виноходу, також навмисно не включеним в опис; в інших випадках "ноу-хау", сам по собі не патентоспроможний, тісно пов'язаний з винаходом, наприклад, об'єкт являє математичний розв'язок задачі, зокрема, алгоритм, програму для ЕОМ.

Прогресивна технологія являє собою розробки, що містять новизну і техніко-економічні переваги порівняно з технологіями-аналогами, які використовуються більшістю підприємств у даній галузі. Прогресивна технологія відрізняється від унікальної, яка має абсолютну перевагу над будь- якою технологією у даній галузі, відносними перевагами, які можуть проявлятись у межах окремих країн, різних фірм; в різних умовах її застосування. Якщо прогресивна технологія містить ноу-хау або є складною для відтворення без отримання необхідних технічних знань, досвіду або допомоги від її власника, то вона, як і унікальна технологія, передається для використання в ліцензійній формі.

Звичайна технологія являє собою розробки, що відображують середній рівень виробництва, досягнутий більшістю виробників продукції в даній галузі. Така технологія не забезпечує істотних техніко-економічних переваг, потрібної якості продукції та додаткового прибутку при її реалізації. Перевагами цієї технології є порівняно невисока вартість та налагодженість у виробничих умовах. Звичайна технологія, як правило, з'являється в результаті застаріння та широкомасштабного розповсюдження прогресивної технології. Продаж такої технології здійснюється за цінами, що компенсують продавцеві витрати на підготовку технології та отримання середнього прибутку.

Морально застаріла технологія відноситься до розробок, що не забезпечують виробництво продукції середньої якості та техніко-економічні показники виробництва, які отримують у більшості виробників аналогічної продукції.

Одним з вирішальних факторів науково-технічного прогресу є впровадження результатів творчої діяльності у виробничі процеси.

Звідси основні задачі спеціалістів легкої промисловості, що потребують винахідницької та раціоналізаторської діяльності:

• розробка нових видів продукції, нових технологій та матеріалів;

• механізація та автоматизація ручних та транспортних робіт, робіт по сортуванню, пакуванню і т.п.;

• розробка ресурсозберігаючих та безвідходних технологій виробництва;

• розробка нових видів технологічного обладнання, пристроїв та устаткування;

• розробка раціональних виробничих процесів виготовлення виробів.

Рекомендована література

1. Косіюк М.М., Черменський Г.П. Основи науково-технічної творчості - Хмельницький: Поділля - 1998. - 415с.

2. Скирута М.А., Комиссаров О.Ю. Инженерное творчество в лёгкой промышленности. - М.: Легпромбытиздат, 1990. - 184 с.

3. Лисенко М., Корсак К. Дещо про перспективні комп‘ютерні технології / Науковий світ.-2004.-№9.-с.2-4.

4. Краснобокий Ю.М.. Лемківський К.М. Словник-довідник науковця- початківця. - К.: НМЦВО, 2001. - 72с.

4. Методологія вирішення інноваційних (винахідницьких) задач

   1. Психологічна інерція та її вплив на ефективність технічної творчості

   2. Визначення та суть ідеального кінцевого результату (ІКР)

   3. Визначення та суть технічного протиріччя (ТП)

   4. Призначення типових прийомів подолання технічних протиріч

   5. Визначення та структура фонду фізичних ефектів та явищ

1. Психологічна інерція та її вплив на ефективність технічної творчості

Творці деяких раніше розглянутих та інших методів активізації творчості, намагаючись різними шляхами та прийомами активізувати творчу думку, йшли від процесу творчості, а не від кінцевого результату творчого пошуку - розв’язку технічної задачі відносно високого рівня.

Пошук нових технічних рішень при цьому зображають, як правило, у вигляді схем на яких показані вектор інерції і вектори рішень (рис.4.1) [1].

Людина знаходиться у вихідній точці “задача”, їй потрібно прийти у точку “нове технічне рішення”, але вона не знає, де ця точка. Людина подумки вибирає довільний напрямок, робить одну спробу, другу, третю, переконавшись, що розв’язання немає, змінює “курс” і робить нові спроби. Кількість спроб для надходження рішення залежить від рівня технічної задачі. Більшість із них зосереджено у одному загально прийнятому напрямку, котрий отримав назву “вектор психологічної інерції” (ВПІ). Описаним методом шукають рішення методом “спроб та помилок” (рис. 4.1, а). Але винахідницька задача тому й важка, що її розв’язання, як правило, лежить в новому, неочікуваному напрямку.

Виходячи із моделі процесу пошуку, як серії більш або менш випадкових, усвідомлених або неусвідомлених послідовних спроб, можна виділити дві різні групи можливостей підвищення його ефективності: збільшення хаотичності пошуку та систематизація перебору варіантів.

До першої групи належать переважно ірраціональні методи пошуку, які ґрунтуються на психологічній активізації творчих здібностей винахідника і розширюють поле пошуку. Це, наприклад, методи мозкового штурму, синектики, фокальних об’єктів тощо (рис. 4.1, б).

До другої групи належать методи, котрі дозволяють систематизувати перебір варіантів, збільшити їх ефективність та виключити повтор, використовуючи при цьому логіку аналізу ТС. Це раціональні методи до яких

належать морфологічний аналіз, функціонально-фізичний метод тощо, а також ірраціональний - метод контрольних запитань, котрОі звужують поле пошуку (рис. 4.1, в).

б) Збільшення хаотичності перебору варіантів (мозковий штурм, метод фокальних об‘єктів, синектика тощо).

Рішення

в) Систематизація перебору варіантів (морфологічний аналіз, метод контрольних запитань, функціо­нальний аналіз тощо);

Р

а) Перебір варіантів методом „спроб та помилок”.

г) Цілеспрямований пошук вирішення технічних задач

исунок 4.1 - Схема пошуку нових технічних вирішень різними методами

Всі перші методи були створені винахідниками-практиками, пізніше вивченням винахідництва й творчості займаються і вчені. При цьому увага дослідників була зосереджена на психології винахідництва, тобто на розумових процесах, що проходять у мозку винахідника. Досліджуючи їх, сподівалися зрозуміти, як з’являються нові ідеї. Але успіху тут не було досягнуто. Потрібен був інший підхід. Він проявився у цілеспрямованому пошуку науково-

технічних рішень.

Необхідність цілеспрямованого пошуку науково-технічних рішень обґрунтована дослідником Генріхом Сауловичем Альтшуллером у результаті глибокого вивчення фонду винаходів. Починаючи з 1946р. він на протязі багатьох років переглянув масив патентної інформації у сотні тисяч одиниць, відібрав і проаналізував 40 тисяч найсильніших рішень. Головним результатом його праці є створення теорії розв’язування винахідницьких задач - ТРВЗ, яка одержала всесвітнє визнання.

Патентний фонд світу містить описи десятків мільйонів винаходів і кожний опис є документом, який належить до еволюції техносфери. Вивчення цих документів показує, що життєздатними виявляються тільки такі винаходи, котрі змінюють вихідну технічну систему у напрямку, який визначається закономірностями розвитку технічних систем. Знання закономірностей дає можливість різко звузити зону пошуку, замінити вгадування рішення науковим підходом до розв’язання технічної задачі [1].