2. Взаємозв’язок між темпами розвитку науки, техніки та виробництва

Коли створюються нові технічні системи поряд з новими методами виготовлення, новими матеріалами та новими технічними рішеннями використовується досвід нагромаджений роками . Крім того, при створенні нових технічних систем необхідно поліпшити якість вже існуючих виробів та створювати вироби, які задовольнятимуть нові потреби людей [5]. На рис. 1.3 показані відношення в макрокосмосі “суспільство - економіка - наука та техніка”.

З розвитком науки з’являються нові знання, які дають можливість розробляти нові матеріали, технічні рішення і використовувати їх для створення нового технологічного обладнання (об'єктів техніки). Нова техніка впроваджується у виробництво з метою підвищення його ефективності. Звідси очевидно, що темпи розвитку науки, як правило, повинні випереджати темпи розвитку техніки та виробництва. Взаємозв’язок темпів розвитку науки, техніки та виробництва показано на графіку (рис. 1.4, а).

Інноваційний розвиток економіки

Економічні можливості

Соціальний розвиток суспільства

Прогрес науки та техніки

/

	Задоволення потреб
И
	Нова технічна система
і к у
Розробка технічної системи

Мотивація (спонукальні фактори)

тг

Технічні можливості (рівень техніки)

Рисунок 1.3 - Відношення в макрокосмосі “суспільство - економіка - наука та техніка”

Співвідношення темпів розвитку науки математично можливо подати у вигляді:

Н = нЄ

де Н - досягнення науки до моменту відліку (рівень техніки), ^е - основа натурального логарифма, ^к - постійний показник,

час.

У випадку коли створення нового виробу затримується через неуважність до нього вчених, то цими розробками займаються виробничники і часто на практиці випереджають наукову думку, даючи поштовх розвитку нового наукового напряму, як це показано на графіку пунктиром (рис. 1.4, а, пунктиром).

У зв‘язку з прискоренням темпів розвитку технічних систем нині відстежується чітка диференціація науки, техніки та виробництва, як правило, зміщується в часі в бік виробництва. Так промислові фірми одночасно з

випуском наукоємної продукції проводять наукові дослідження і впроваджують результати у виробництво як унікальні технології майже без часового зміщення (рис. 1.4, б, пунктиром).

П ри попередній організації НДР та ДКР

Сучасна організація в світі НДР та ДКР

а

Рисунок 1.4 - Взаємозв’язок між темпами розвитку науки (Н), техніки (Т) та виробництва (В).

б) розвиток за рахунок поштовху виробничників

Так, наприклад, два століття тому люди про політ у небо тільки мріяли. Вчені в минулому навіть не припускали такої можливості. 23 травня 1782 року відомий астроном академік Лаланд навіть опублікував у «Паризькій газеті» звернення до журналістів: «Панове! Ви так багато базікали про літаючі човни, що складається враження, нібито самі вірите в ці нісенітниці. Знайте, вчені мовчать лише з презирства. Бо повну неможливість для людини піднятися в небо остаточно доведено наукою. Тільки невігласи можуть займатися подібними дослідами...» Та цю «остаточно доведену наукою» заяву «про

) класичний розвиток технічних систем

неможливість людини піднятися в небо» було спростовано вже через рік отими ж самими «невігласами»!

У тій же Франції, в її південному містечку Анноне, жили брати Жозеф і Етьєн Монгольф'є, які не мали вищої освіти, зате володіли паперовою фабрикою і належали до кола тих «невігласів», котрі мріяли про польоти в небо. Старший брат Жозеф був спостережливим чоловіком. Одного разу він дивився на дим, що клубочився з труб його фабрики, і замислився: «Якщо дим може літати вгору, то чи не можна його впіймати, «запрягти» в якусь ємність, змусивши піднімати вантаж?»

Питання, в що «впіймати» дим, для братів не існувало: їхня фабрика випускала паперові мішки. Саме у такий величезний (35-метрової висоти) склеєний з паперу мішок об'ємної кулеподібної форми вони «запрягли» гаряче повітря. Знизу до кулі брати Монгольф'є прикріпили плетену галерею, а під оболонкою на ланцюгах - пальник. Уявіть, брати не здогадувалися, що саме гаряче повітря піднімає кулю. Вони були впевнені, що в той час винайшли якийсь досі невідомий газ!

Куля злетіла й протрималася у повітрі 10 хвилин. Сталася ця подія в місті Анноне 5 червня 1783 року.

Братів Монгольф'є відразу запросили до Парижа, де 19 вересня вони знову запустили свій «монгольф'єр» перед Версальським палацом у присутності короля і придворних, цього разу до повітряної кулі винахідники прив'язали корзину, в яку посадили півня, барана й качку. Ці свійські тварини й стали першими у світі повітроплавцями. Вони піднялися на висоту 430 метрів і повернулися неушкодженими. Правда на висоті, баран запанікував і наступив на крило півню, що спричинило на «борту» паніку. Невідомо, яка нагорода дісталася піддослідним, а брати Монгольф'є стали дворянами. Вістка про перший монгольф'єр надихнула парижан Жака Шарля та братів Робер. Вони змайстрували власну повітряну кулю й наповнили її вже не димом, а воднем. (Водень — найлегший газ, тому він створює найбільшу піднімальну силу, для куль, наповнених воднем, пальник не потрібний). 27 серпня того ж року на Марсовому полі в Парижі куля піднялася в небо на величезній швидкості, але лопнула і впала неподалік на село, спричинивши страшенну паніку. Селяни, оговтавшись, пошматували «бісівське породження» на дрібні клапті. Уряд Франції проголосив спеціальний маніфест про повну безпечність повітряних куль і їхнє «небісівське» походження. Історія польотів людини в небо почалася 21 листопада 1783 року, коли з саду Мюет у паризькому районі Пассі піднялася куля з ентузіастами Пілатром де Розьє та маркізом д'Арланом. Політ тривав 25 хвилин, повітряна куля успішно приземлилася за вісім кілометрів від місця старту. Після того повітряні кулі стали надзвичайно популярними у Європі.

Але, як відомо з історії техніки, про можливість “запрягти” гаряче повітря у паперовий балон було відомо ще на початку XVII століття. Сталося це у місті

Мориція в провінції Пернамбуку (Бразилія). Тоді генерал-губернатором цієї провінції був німецький граф Іоган Моріц Нассауский, який побудував багатонаціональне та розвинуте місто в Південній Америці на острові Санту- Антону та назвав його на свою честь Моріцієй. Місце було сплановане у європейському стилі з ринком, палацами, зоопарком, ботанічним садом, музеєм, лікарнями, бібліотекою, першою в Америці обсерваторією.

Граф також побудував міст, який сполучав Моріцію з головним тоді в Бразилії містом Ресефі.

Для того щоб покрити значну частину будівельних витрат граф запропонував під час відкриття моста розважальну програму з “летючою коровою”. Але для того щоб народ зміг подивиться на “летючу корову” необхідно було перейти міст та сплатити мито. Людям не терпілося подивитися на “літаючу корову”, вони гадали, як ж це може бути.

В назначену годину з верхнього вікна дому на набережній, перекочуючись, піднялася у повітря жовта корова з рогами та довгим хвостом, як повітряний змій. Знатний, простий люд та раби дивилися на неї здивованими очима. Та раптом роздався вибух сміху. Коровою був простий паперовий балон, наповнений гарячим повітрям.

Наведені приклади розкривають інноваційний потенціал сфери виробництва і підтверджують ефективність його використання.

За даними відділу технологічного прогнозування і інноваційної політики Інституту економічного прогнозування НАН України структурний розподіл наукових кадрів в Україні не відповідає світовому. Так, основна частина науковців в Україні працює у вузах і науково-дослідних інститутах академій наук, 11% - у галузевому секторі і лише 0,2% - у „заводському секторі”. Тоді як у США понад 70% наукових досліджень проводяться у компаніях, а в Японії

• і всі 90%. Саме на рівні виробництва в науки є можливість найефективнішого інноваційного використання своїх досягнень [6].

Також треба зауважити, що із 40 тисяч наукових розробок, які виконуються в Україні, всього 16% впроваджуються у виробництво. Про що це свідчить? Про те, що результати науки в нашій державі поки що не достатньо використовуються. А чому? Тому що не утворилися ще могутні фінансово- промислові групи, зацікавлені у впровадженні на своїх підприємствах і у сфері послуг передових технологій. Малому бізнесу, на розвиток якого орієнтують Україну, наука не потрібна. Але такі фінансово-промислові групи в Україні починають виникати й розвиватися. За умов жорсткої конкуренції, як на світових ринках, так і на внутрішньому ринку, вони мають замовляти і втілювати у життя наукові розробки. Принаймні саме так відбувається у всьому світі [6].

Освоєння нового виробу або технологічного процесу - це результат великої попередньої роботи, яка включає: наукові дослідження, наукове прогнозування, патентний пошук, порівняльний аналіз з кращими зразками вітчизняних та закордонних товаровиробників, попередній розрахунок економічної ефективності.

Рекомендована література

1. Сільченкова О. Інновації: ДДІВ радить брати приклади з Фінляндії // Інтелектуальна власність - №6, 2006 с. 61.

2. Ковалевская Н. Ненужная гениальность // Власть денег - №42, 2006, с.55-58.

3. Агошков Л.А., Березненко Н.П., Трухан Г.Л. Основы творческой деятельности / Учебное пособие - К.:ГАЛПУ - 1999. - 91с.

4. Скирута М.А., Комиссаров О.Ю. Инженерное творчество в лёгкой промышленности. - М.: Легпромбытиздат, 1990. - 184 с.

5. Інтелектуальна власність: теорія і практика інноваційної діяльності: Підручник / за ред. проф. М.В. Вачевського. - К.: ВД Професіонал, 2005. - 448с.

6. Коломієць П. Чи стане українська наука продуктивною силою? / Науковий світ.-2004.-№7.-с.2-3.

2ГЛ # # ••• • •• •

Загальна характеристика методів активізації технічної творчості