148 Воля як сутнісна властивіст людини

ВОЛЯ, способность к выбору цели деятельности и внутр. усилиям, необходимым для её осуществления. В. — специфич. акт, не сводимый к сознанию и деятель­ности как таковой. Не всякое сознат. действие, даже связанное с преодолением препятствий на пути к цели, является волевым: главное в волевом акте заключается в осознании ценностной характеристики цели действия, её соответствия принципам и нормам личности. Для субъекта В. характерно не переживание «я хочу», а переживание «надо», «я должен». Осуществляя волевое действие, человек противостоит власти актуальных пот­ребностей, импульсивных действий. По своей струк­туре волевое поведение распадается на принятие ре­шения и его реализацию. При несовпадении цели воле­вого действия и актуальной потребности принятие ре­шения часто сопровождается борьбой мотивов.

Воля-це свідоме регулювання людиною своїх дії, що вимагають подолання внутрішніх і зовнішніх труднощів. Вольова поведінка характеризується свідомістю діяльності. Людина свідомо йде до поставленої мети. Іншим найважливішим ознакою вольової поведінки є його зв'язок з подоланням внутрішніх і зовнішніх перешкод. Серед внутрішніх перешкод можуть виступати втома, бажання розважитися, інертність, лінощі і т. д. Прикладом зовнішніх перешкод може слугувати відсутність необхідного інструменту для роботи або протидія інших людей, які не бажають того, щоб поставлена мета була досягнута. Фізіологічні основи волі. В основі вольових дій лежить діяльність кори головного мозку. На основі другосигнальних зв'язків здійснюється вся свідома регуляція людської поведінки, відбувається вибір місця, часу і характеру, способу, інтенсивності дії при реалізації отриманої інформації. Величезне значення у здійсненні вольової регуляції мають лобові частки кори мозку. У них відбувається звірення досягнутого результату з попередньо складеної програмою мети. Поразка лобових часток призводить до апраксии (швидкої отвлекаемости, неможливістю зосередження на протязі тривалого часу на будь-якої діяльності). Абулія (хворобливе безвілля) розвивається частіше після енцефалітів, менінгітів, черепно-мозкових травм). Рефлекторна природа волі пов'язана зі створенням у корі мозку вогнища оптимальної збудливості. Осередок оптимальної збудливості - це робочий вогнище в корі. Важливий внесок в механізм вольового регулювання вносить ретикулярна формація. Вона є своєрідним фільтром, які відбирали одні імпульси, що йдуть до кори, і затримує інші, не мають життєво важливого значення. Ретикулярна формація є також своєрідним акумулятором і пультом управління з енергетичного постачання кори. П. К. Анохін висунув поняття акцептора дії. Сутність його в тому, що нервові процеси як би випереджають протягом зовнішніх подій. На основі минулого досвіду людина передбачає, передбачає майбутні дії на нервову систему. На основі сигналу у мозку відновлюється весь комплекс нервових зв'язків, вся система асоціацій, вироблена багаторазовим повторенням. Структура вольового акту (схема) - Спонукання до вчинення дії - Бажання (потяг) - Осмислення мети діяльності - Прийняття рішення (боротьба мотивів) - Вольове зусилля - Внутрішнє вольове дію (утримання себе від якогось вчинку) - Зовнішнє вольове дію (активна діяльність по досягненню мети) Воля людини проявляється в діях, вчинках, виконуваних з наперед поставленою метою. Вольові дії характеризуються наявністю мети, а також перешкод, труднощів, наявністю своєрідного напруги, що переживається в ході їх виконання.