135. Головні концепції розвитку.

Общество можно анализировать по-разному. В основе социальной философии могут лежать различные подходы, тогда соответственно получаются и различные модели. Рассмотрим некоторые из них. В XVII-XVIII вв. широкое распространение получила натуралистическая концепция толкования общественной жизни. Эта концепция требует объяснения социальных явлений исключительно действием природной закономерности: физических, географических, биологических...

Высшие формы бытия натурализм сводит к низшим. Человек сводится до уровня исключительно природного существа.

Иными словами натурализм замечает в человеке только природную субстанцию. Общество в натуралистической философии характеризуется как всеобщность, связующая множество индивидов лишь природными узами.

Идеализм наоборот слишком отрывает человека от природы, превращая духовную сферу общественной жизни в самостоятельную субстанцию. На практике это означает следовать принципу “мнения правят миром”. Идеализм в принципе не отрицает объективного фактора истории.

В некоторых философских системах содержалось положительное начало в подходе к человеку и истории. Оно заключалось в обосновании свободы субъекта, его творческой активности. Как бы ни понималась духовность, никто не мыслит ее без нравственности, последняя предполагает наличие свободы. Общественная жизнь - высшая форма движения материи. Хоть общество и является живой системой оно качественно отличается от других живых систем, выступает и как объект и как субъект материальной действительности. Диалектико-материал. понимание истории начинается с решения основного вопроса философии в применении к обществу. “Сознание людей зависит от их бытия”.

136 Буття як діяльність

Проблему буття, очевидно, можна вважати вічним питанням фі­лософії. І все-таки розробка філософами категорії буття дала корис­ні результати: виявлено специфічний зміст буття, обґрунтована ло­гічна і гносеологічна необхідність категорії у філософії та ін. У широкому розумінні буття е захоплююча реальність, гранична за­гальне поняття про суще взагалі. Буття є те, що існує: матерія, речі, властивості, зв'язки і відносини. У формі духовної реальності існують ідеї, теорії, гіпотези, навіть плоди найбурхливішої фантазії, казки, міфи та ін. Отже, буття охоплює і матеріальне, і духовне. На відміну від категорії існування, де акцент робиться на вираженні просто наявності якихось фрагментів реальності, у категорії буття не сама наявність, а присутність конкретних реальностей у їх якіс­ній визначеності. Категорія буття повніше характеризує багатома­нітний світ, тому що існувати і бути виражають різний зміст, що відрізняється уже на рівні буденної свідомості. Якщо людина соці­альне пасивна, обмежується життям живої істоти, то про неї гово­рять, що така людина не живе, а існує. Буття людини, отже, по своїй суті передбачає активний прояв усіх її сил у всіх сферах життєдіяльності. Буття — загальна основа практично діяльного і пізнавального освоєння людиною світу. Важливою особливістю категорії буття вва­жається обов'язкова наявність у реальних речей певних властивос­тей. Щоб мати які-небудь властивості, річ спочатку повинна бути. І в такому розумінні буття передує всьому, що є у світі.

Буття” - це не якась конкретна річ чи явище. Дати йому логічне визначення (через рід і видову ознаку) неможливо, бо у Буття немає родового поняття, - немає такого поняття, в яке входило б Буття поруч з однорідними йому частинами (складовими). Буття не можна також визначити через перерахування його суттєвих частин, - бо воно немає ніяких ознак, у нього відсутні будь-які частини. Буття не доступне відчуттєвому спостереження, воно доступно лише розуму і таким чином являється наслідком процесу абстрактного мислення. Буття - це філософська категорія найвищого рівня.

З точки зору логіки “Буття” є поняттям найбільш широкого і високого узагальнення. Воно охоплює собою все те, що ПЕРЕБУВАЄ: речі, факти і явища. Саме слово “Буття” походить від слова “Бути” (Перебувати), що в логічно побудованому реченні (S є P) виконує функції зв’язки (є) між підметом (Р) та присудком (S). [ S є Р: Іван є (перебуває) чоловік; Рожа є (перебуває) червона.] З логіки відомо, що чим ширше за об’ємом (обхватом) поняття, тим воно бідніше за змістом. А оскільки Буття за обсягом безмірне (нескінченно велике), бо поширюється на речі, явища та факти всього Всесвіту, то згідно логічного закону про обернений зв’язок між обсягом та змістом поняття, то його зміст дорівнює нулю, у нього практично немає ніякого власного змісту, другими словами - у ньому немає нічого змістовного. Отже, Буття - це те, що належить всьому, а йому не належить нічого. Другими словами можна сказати, що Буття є у всьому, а в Бутті немає нічого.