
- •1. Етимологія терміну „філософія". Концепція походження філософії.
- •2. Отличия между мифом и философией
- •3. Філософія і релігія. Спільні і відмінні риси.
- •4. Філософія і мистецтво. Спільні і відмінні риси.
- •5. Філософія і наука. Спільні і відмінні риси.
- •6. Філософія і полiтика. Спільні і відмінні риси (политическая философия: о.Хоффе и др).
- •7. Природа філософських проблем.
- •8. Основные функции философии
- •9. Умові виникнення ф. Стародавньої індії
- •10. Основні ідеї буддизма.
- •11. Причини виникнення ф. У стародавньому китаї
- •12. Основні ідеї конфуція.
- •13. Даосизм. Поняття „дао”.
- •14. Якісна відмінність між міфами і філософією д. Греції.
- •15. Матеріалізм геракліта
- •16. Атомистика демокрита
- •17. Теория идей платона
- •18. Учение аристотеля про форму и материю
- •19. Особенности античной философии
- •20. Особенности философ. Средневековья
- •21. Апологетика, патристика, схоластика
- •23. Идея предначертания у августина.
- •24. Споры про природу универсалий: номинализм реализм.
- •25. Фома аквинский про соотношения веры и разума.
- •26 Учение двойственности истины у фомы аквинского
- •27. Соотношение религии и науки в средние века.
- •28 Особливости свїтогляду київської русі.
- •29. Міфи давніх словян
- •30. Вплив християнства на культуру київської русі.
- •31. Проблема отношения человека к богу у иллариона
- •32. Творчество владимира мономаха
- •33. Ідеї політич. Самостійності в слово о полку ігоревім
- •34. Характерные черты философии эпохи возрождения.
- •35. Гуманизм эпохи возрождения.
- •36. Возвращение итальянск. Ренесанса к идеям платона.
- •37. Возвращение итальянс. Ренесанса к идеям аристотеля
- •38. Основні ідеї реформації
- •39. Основные идеи н.Кузанского
- •40. Социально-политические идеи н.Макиавели
- •42. Основные идеи «города солнца» т.Компанелли.
- •43. Пантеиз кузанского, джордано бруно
- •44. Общая характеристика украинского ренесанса
- •45. Идеи гуманизма в украинском ренесансе.
- •46. П. Русин про людську особистість
- •47. Ю. Дрогобич про можливості науки
- •48. Розуміння бога і людини у с. Зизанія
- •49. Основні ідеї с. Оріховського
- •50. „Напучення польському королеві сигізмунду августу” оріховського.
- •51 Творчість вишенський
- •52. Особливості нового часу
- •53 Парадигми нового часу
- •54 . Научная революция 17 века.
- •57 Сенсуалізм гобс, локк
- •58 Раціоналізм декарта
- •59. Поняття субстанції у спінози
- •60 Агностицизм берклі,юма,канта англия XVII-XVIII.
- •61, Французькі матеріалісти XVII століття.
- •63 Вчення прокоповича
- •64 Проблема відносин людини і бога у кониського.
- •68. Творчість г.С. Сковороди.
- •69. Концепція "сродної" праці у г.С. Сковороди.
- •70 Місце німец. Класичної філософіїї в філософській думці
- •71. "Ноумени" і "феномени" і. Канта.
- •72. Дуалізм і.Канта.
- •73. Поняття "я" та не "я" й.Г. Фіхте.
- •74. Суб'єктивна діалектика й.Г. Фіхте.
- •75 Философия тождество шелинга.
- •76. Г.В.Ф. Гегель, его философская система и метод.
- •77. «Абсолютная идея» г.В.Ф. Гегеля
- •78. Панлогизм г.В.Ф. Гегеля
- •79. Материализм л. Фейербаха
- •80. Распространение идей немецкой классической философии в украину
- •81. Понятие способа производства в марксистской философии
- •82. Общественно-экономические формации (маркс)
- •83. Производственные силы и отношения в марксисткой философии
- •84. Развитие марксизма в.И. Лениным
- •85. Проблема нерационального (воля, чувства, интуиция) в философии хіх века
- •86. Волюнтаризм а. Шопенгауера
- •87. «Философия жизни» ф. Ницше
- •88. Экзистенцоинализм кьеркегора
- •89. Проблема экзистенциальной истины
- •90. Идея несознательного з. Фрейда
- •91. Психоаналіз. Філософія 3. Фрейда.
- •92. Методи емансипації свідомості: феноменологічна редукція е. Гуссерля.
- •93. Філософія памфіла юркевича.
- •94. Т.Шевченко (1814–1861).
- •95. Философия всеединства в.С. Соловьева
- •96. Вернадский про ноосферу
- •97. Бердяев проблема творчості
- •99. Н.О. Лосский проблема людини
- •100. Социалистические идеи булгакова
- •101. Вплив марксизму на філософські погляди і. Франка.
- •102. Філософія української діаспори
- •103. Михайло петрович драгоманов
- •104. Проблема человека как один из главных направлений современной философии.
- •105. Антропологізм шелера
- •106 Христианский еволюционизм шардена
- •107 Структурна антропологія леві-строса
- •108 Антропологічна орієнтація «молодого» маркса
- •109 Філософські погляди о.Ф.Лосева
- •110 Екзистенциалізм хайдеггер
- •111 Екзистенциалізм сартра, камю
- •112 Екзистенциалізм ясперса
- •113 Російський екзистенциалізм
- •114 Філософські погляді фромм.
- •115 Проблема истины в философии. Критерии истины.
- •116 Философский аспект проблемы происхождения человека.
- •117 Походження людини
- •118 Значення природних наук для философії
- •119 Трудовая концепция антропогенеза (ф.Энгельс)
- •120 Християнська доктрина походження людини
- •122. Філософська проблема буття взагалі.
- •123. Сутність світу і сутність людини в філософії історії.
- •124. Поняття природи як філософська категорія.
- •125. Сутність життя як філософська проблема.
- •126. Ідеї панпсихізму і пантеїзму.
- •127. Поняття культури, її духовні і матеріальні аспекти.
- •128. Культура як грунт духовного існування.
- •129. Життєвий світ як соціум.
- •130. Поняття суспільства та суспільного буття.
- •131. Світ як сукупна реальність. Смисл світу.
- •132. Світ як сукупна реальність. Проблема субстанції.
- •133. Поняття матерії, його історичний генезис.
- •134. Рух, простір, час.
- •135. Головні концепції розвитку.
- •136 Буття як діяльність
- •137 Проблема практики в історії філософії
- •138 Необхідність і свобода в практичній діяльності
- •139 Людинотворча функція практики
- •140 Ціннісно-духовні орієнтири практики
- •141 . Духовная реальность, ее особенности.
- •142 Ідеальне, його природа
- •144 Походження і сутність свідомості як філософська проблема
- •145. Свідомість та буття у світі. Самосвідомість..
- •146 Феномен несвідомого. Його природа та функції
- •147 Суспільна та індивідуальна свідомість та несвідоме
- •148 Воля як сутнісна властивіст людини
- •149 Концепція волі в історії філософії
- •151. Воля як практична духовність.
- •152 Свобода волі
- •153 Вибір як сутність вольового акту
- •154 Вибір самопроектування самоздісненні людини
- •155 Вибір свобода відповідальність
- •156. Тягар свободи, феномен конформізму. «Втеча від свободи» Фромма
- •157. Світ цінностей
- •158. Пізнання як напрям самореалізації людини
- •159 Головне питання гносеології
- •Поняття і питання гносеології
- •160 Объект и субъект познания.
- •161 Познание как отражение и как конструирование действительности.
- •162. Пізнання як творчість
- •164 Методологічні підходи до істини та її критеріїв
- •168. Мислення і матеріально предметна діяльність
- •169 Творча інтуїція
- •170 Еволюція і творчість, детермінізм і свобода.
- •171 Трагедія творчості . Задум і його здійснення
- •174. Конфликты и методы их развязки
- •175 Організація колективу як примусовість і організація як гармонія інтересів.
- •176. Проблема засвоєння та відтворення культури людиною.
- •178 Самототожність особистості. Проблема ідентифікації особистості
- •179. Інтерсуб’єктивність як основа спілкування ???
- •180 Розуміння як метод пізнання іншого і суто людське ставлення до дійсності.
- •182. Наука, утопия, общественная мифология
- •183. История общества и история природы
- •184. История и философия истории
- •185. Главные концепции философии истории
- •186. Историческая необходимость и свобода личности
- •187. Движущие силы и субъекты исторического процесса
- •188. Свобода и ответственность в истории
- •189. Общественное производство как социально-философская категория (по марксу).
- •190. Структура общественного производства
- •191. Человек как основа, цель и способ производства
- •192. Сущность и структура производительных сил
- •195. Теория постиндустриального общества
- •196 Проблема етики наук.-техню творчості.
- •198 Людина-світ як предметне поле філософії
- •200 Метафізика і діалектика
- •201. Метафізичній спосіб мищлення.
- •202 Діалектика як вчення про розвиток и спосіб філософування.
- •203. Закон едності та боротьбі протівоположності.
- •204. Закон взаимною перехода количественных и качественных изменений.
- •205. Закона отрицания отрицания.
- •206. Философия и методология науки: предмет и функции в научном познании(наука как объект философского исследования)
- •207.Філосовськи засади науки
- •217.Научные революции и эволюции в концепц. Т. Куна.
- •218. Концепции методологического плюрализма п. Фейерабента.
- •224. Основные формы становления научного знания: проблема, гипотеза, закон
- •227 225 222. 223, 224 ,226, , 228 Наукова проблема і гіпотеза
82. Общественно-экономические формации (маркс)
Суспільно-економічна формація, історично визначений тип суспільства, що представляє собою особливу ступінь у його розвитку; "... суспільство, що знаходиться на визначеній ступіні історичного розвитку, суспільство зі своєрідним відмітним характером".
Дослідження суспільно-економічні формації дає можливість помітити повторюваність у суспільних порядках різних країн, що знаходяться на одній і тій же ступіні суспільного розвитку. А це дозволило перейти від опису суспільних явищ до строго наукового аналізу, що досліджує те, що властиво, наприклад, усім капіталістичним країнам, і те, що відрізняє одну капіталістичну країну від іншої. Специфічні закони розвитку кожної суспільно-економічні формації є в той же час загальними для всіх країн, у яких вона існує чи затверджується. Немає, наприклад, особливих законів для кожної окремої капіталістичної країни (США, Англії, Франції й ін.), однак маються розходження у формах прояву цих законів, що випливають з конкретно-історичних умов, національних особливостей.
На основі узагальнення історії розвитку людства марксизм виділив наступні.основні суспільно-економічні формації, що утворять ступіні історичного прогресу: первісно-общинний лад, рабовласницький, феодальний, капіталістичний, комуністичний. Первіснообщинний лад - перша неантагоністична суспільно-економічна формація, через яку пройшли усі без винятку народи. У результаті її розкладу здійснюється перехід до класових, антагоністичних суспільно-економічні формацій. Серед ранніх ступіней класового суспільства ряд учених виділяє, спираючи на деякі висловлення Маркса і Енгельса, крім рабовласницького і феодального способів виробництва, особливий азіатський спосіб виробництва і відповідну йому формацію. Однак питання про існування такого способу виробництва викликав дискусію у філософській і історичній літературі і дотепер не одержав однозначного рішення. На зміну їй приходить, як заявляли Маркс і Енгельс, комуністична формація, що відкриває справді людську історію.
Послідовна зміна суспільно-економічні формацій визначається насамперед антагоністичними протиріччями між новими продуктивними силами і застарілими виробничими відносинами, що на визначеній ступіні перетворюються з форм розвитку в окови продуктивних сил. При цьому діє загальна закономірність, відкрита Марксом, відповідно до якої жодна суспільно-економічна формація не гине раніш, ніж розвинуться всі продуктивні сили, для яких вона дає досить простору, а нові, більш високі виробничі відносини ніколи не з'являються раніш, ніж у лоні старого суспільства дозріють матеріальні умови їхнього існування (див. там же). Перехід від однієї суспільно-економічні формації до іншої відбувається через соціальну революцію, що дозволяє вирішити антагоністичні протиріччя між продуктивними силами і виробничими відносинами, а також між базисом і надбудовою. На відміну від зміни суспільно-економічні формації , зміна різних фаз (стадій) усередині однієї і тієї ж формації (наприклад, домонополістичного капіталізму - імперіалізмом) відбувається без соціальних революцій, хоча і являє собою якісний стрибок. У рамках комуністичної суспільно-економічні формації відбувається переростання соціалізму в комунізм, здійснюване поступово і планомірно, як закономірний процес, що направляється свідомо.
Матеріалізм дозволив знайти загальні, повторювані риси в соціально-економічному розвитку країни і дав підставу відносити їх до визначеного суспільного типу, названій суспільно-економічною формацією. Підставою, по якому можливо зробити таку типологізацію, є спосіб виробництва як матеріально-економічна основа суспільства, що визначає всю його внутрішню структуру. Поняття суспільно-економічної формації відбиває підпорядкованість усіх суспільних явищ матеріальним відносинам виробництва.
Історія суспільства складається з історії окремих народів і країн, що живуть у різноманітних географічних і історичних умовах, що мають свої національні, культурні й інші особливості. На цій підставі деякі філософи і соціологи затверджували, що в історії нібито відсутня повторюваність, що всі події, явища тут сугубо індивідуальні і завданням історичної науки може бути тільки опис цих подій, їхня оцінка з погляду якого-небудь ідеалу. Подібний підхід неминуче приводить до суб'єктивізму, тому що сам вибір ідеалів і цінностей стає довільним, губиться об'єктивний критерій для розмежування того, що є істотним, головним, визначальним в історії, а що - відповідно, другорядним.
Матеріалістична філософія переборола цей суб'єктивізм тим, що з усієї сукупності суспільних відносин виділив виробничі відносини як головні і визначальні, як об'єктивний критерій для розрізнення визначених ступіней розвитку в суспільному житті.
Дійсно, сукупність виробничих відносин є тим базисом, від характеру якого залежить і спосіб життя людей, і всі інші суспільні явища. Однак при цьому не можна випустити з уваги, що самі виробничі відносини визначаються рівнем розвитку продуктивних сил, що існує закон відповідності, відповідно до якого даному рівню розвитку продуктивних сил відповідають не будь-які, а визначені, необхідні і від волі людей не залежні виробничі відносини.
У способі виробництва не можна довільно змінювати виробничі відносини, вони відповідають продуктивним силам об'єктивно, породжені цими продуктивними силами.
В даний час поняття суспільно-економічної формації звичайно не вживається політиками, рідко говорять про цьому й у науковій літературі. Критикуючи вчення про п'ять суспільні формації, де в якості вищої проголошується комуністична, супротивники марксизму узагалі відкидають ідею суспільно-економічної формації.
Але суспільство все-таки проходить у своєму розвитку визначені ступіні (економічні суспільні формації), обумовлені, наприклад, ручним, машинним (індустріальним) і автоматизованим виробництвом. Доіндустріальні суспільства були засновані на особистій залежності працівників, позаекономічному примусі. Перехід від рабовласництва до феодалізму в рамках ручної праці можна вважати лише видозміною цієї залежності, ступеня позаекономічного примуса. Але народи і країни не можуть минати машинне виробництво, тому що це закономірність суспільного прогресу. Отже, вони не можуть минати і розвиту ринкову економіку (капіталізм) як необхідний, визначений і об'єктивно даний період у розвитку, тому що він обумовлений потребами існуючих продуктивних сил.
Сучасний капіталізм відрізняється від первісного жорстокого капіталізму минулого. Але, незважаючи на проголошення "постіндустріального суспільства", сутність капіталізму не міняється. Це як і раніше приватна власність, конкуренція вільних виробників, експлуатація найманої праці. У розвинутих країнах сьогодні знайшли відображення форми організації суспільства, що, забезпечуючи виробничу ефективність, дозволяють дозволяти і найбільш гострі соціальні проблеми, обмежуючи недоліки і пороки вільної ринкової економіки.
Теорія суспільно-економічної формації допомагає зрозуміти суспільство як цілісну соціальну систему, що функціонує і розвивається по своїх специфічних і об'єктивних законах на підставі об'єктивно сформувалася способу виробництва.
Епоха (від грец. epoche, буквально - зупинка), тривалий період часу, що характеризується значними подіями, явищами, процесами в природі, громадському житті, науці, мистецтві і т.д.; якісно новий період розвитку.