201. Метафізичній спосіб мищлення.

Главная альтернатива диалектики – метафизика. Разновидности : 1. – Эклептика- механическое соединение того, тчо в принципе не может быть соедененно.(Диалектика- Метафизика). 2. – Софистика – рассуждения с нарушением законов и правил логики (из вдух суждений выводя новое долно быть истенное). 3- Догматизм – теория когда основне ее положения рассматривают как истенное в любое время и состоянии. 4- Реалятивизм – противоположну догматизму. В любой теории нет ничего устойчивого ипостоянного.

Успіхи досвідченого природознавства ХVI-ХVII ст. характеризувалися насамперед розвитком математики і механіки земних інебесних тел. Обмеженість наукового знання того часу призвела до встановлення метафізичного погляду на природу як на застиглу і неізменнуюсістему. Метафізичний спосіб мислення згодом позначився на розумінні предмета формальної логіки. Її законами додали абсолютний характер, т.е.распространілі їх сферу дії не тільки на мислення, а й на навколишній людини природний світ. Вагомий внесок у розвиток логіки внесли французскіеісследователі, перш за все Р. Декарт (1596-1650). Він сформулював чотири основних правила будь-якого наукового дослідження: 1) істинно лише те, що пізнане, перевірено і доведено; 2) розчленовувати складна на просте; 3) сходити від простого до складного, від більш очевидного до менш очевидному; 4) дослідити предмет у всіх деталях. Послідовники Р. Декарта Арно і Ніколь у 1662 р. написали книгу "Логіка, або Мистецтво мислити", гдепоставілі завдання звільнення логіки Аристотеля від внесених до неї подальшими представниками логічної науки схоластичних помилок. Одним із значних філософів і вчених Давньої Греції був Арістотель (384 - 322 до н.е.). Він дав систематичне ізложеніелогікі. Його основними працями в цій галузі з'явилися "Перша аналітика" і "Друга аналітика", в яких дана теоріясіллогізма, визначення і поділ понять, теорія докази. Згодом всі шість своїх логічних трактатів він об'єднав під загальною назвою "Органон" (знаряддя пізнання дійсності). Заслуга Аристотеля полягає також у тому, що він сформулював такі закони правільногомишленія, як закон тотожності, закон суперечності, закон виключеного третього. Це він виклав у своїй праці "Метафізика". Важливо мати на увазі, що Аристотель вперше в історії античної філософії зайнявся спеціальним вивченням внутрішньої структуричеловеческого мислення і прагнув вивести логічні форми з реального змісту думки. Закони і правила логіки, на його погляд, не довільні, аберут об'єктивні витоки у відносинах предметного світу.

Поняття "метафізика" в історико-філософському аспекті має ряд значень:

• метафізика — це вчення про надчуттєві, недоступні досвідові принципи і начала буття (існування світу);

• метафізика — це синонім філософії;

• метафізика в переносному розумінні (буденному) вживається для означення чогось абстрактного, малозрозумілого, умоспоглядального;

• метафізика — це наука про речі, спосіб з'ясування світоглядних питань (сенс життя — основне питання філософії тощо), які не піддаються осягненню за допомогою експерименту та методів конкретних наук;

• метафізика — це концепція розвитку, метод пізнання, альтернативний діалектиці. В значенні "антидіалектика" термін "метафізика" запровадив у філософію Гегель.