102. Філософія української діаспори

Дмитро Іванович Чижевський (1894–1977 pp.) – видатний український вчений – філософ, історик, філолог, славіст. Головне спрямування, що об'єднує досить широку тематику наукових досліджень Д.Чижевського, визначалось прагненням збагнути глибинні чинники духовної історії України, ширше – Східної Європи. На його думку, духовний портрет України, як і східнослов'янських народів взагалі, склався під впливом німецької філософської традиції – насамперед, німецької класичної філософії XVIII – початку XIX ст. та німецького містицизму і пієтизму XVI–XVIII ст. Серед представників німецького ідеалізму та німецького романтизму, що найбільше вплинули на культуру східних слов'ян, Д.Чижевський виділяє Гегеля, Шеллінга й Шіллєра. Гегелю та впливу його філософії в Росії було присвячено докторську дисертацію Д.Чижевського, пізніше видану окремою книгою «Гегель в Росії». На думку Д.Чижевського, філософія Г.Сковороди глибоко співзвучна духові, яким пройнята творчість німецьких містиків та пієтистів. Через Г.Сковороду ідеї німецьких мислителів, вважав Д.Чижевський, поширюються і в російській культурі. Особливості національної філософії характеризують, за Д.Чижевським, три чинники – форма вияву національних думок, метод філософського дослідження і будова системи філософії, «архітектоніка» її. Характеристику національного типу взагалі, роз'яснює Д.Чижевський, можна здійснювати трьома шляхами: досліджуючи народну творчість; через вивчення найбільш яскравих епох в історії народу, і, по-третє, шляхом аналізу життя і творчості видатних представників цього народу. Перший шлях - психологічному складові українського народу притаманні три виразні риси: 1) «Емоціалізм і сентиментальність, чутливість і ліризм», що виявлялося в «естетизмі українського народного життя і обрядовості»; 2) «Індивідуалізм та стремління до «свободи»; 3) «Неспокій: рухливість, більш психічні, ніж зовнішні».

Національні риси українського характеру відобразилися і в творчості видатних діячів української культури. «Емоціалізм» знаходить своє відображення в «філософії серця», прояви якої Д.Чижевський вбачає в творчості Сковороди, Гоголя, Юркевича і Куліша. Зрештою, третя риса, яку Д.Чижевський характеризував як психічний неспокій і рухливість, відобразилась в обгрунтуванні ідеалу миру і злагоди між людьми і людей з Богом, прагнення внутрішньої гармонії, що теж, на думку Д.Чижевського, яскраво виявляють Сковорода, Гоголь, Юркевич і Куліш.

Іван Мірчук (1891–1961). В 20-ті роки XX ст. викладав в Українському вільному університеті, від 1931 р. очолює Український науковий інститут в Берліні, а після війни працює деканом філософського факультету, ректором і проректором Українського вільного університету в Мюнхені. І.Мірчук – майстер енциклопедичних синтетичних нарисів історії української філософії, а також численних творів, присвячених Г.Сковороді, проблемам поширення в Україні ідей школи Вольфа-Баумейстера тощо.

Одним із представників діаспори був Іван Лисяк-Рудницький. Концепція І.Лисяка-Рудницького, викладена в статті “Націоналізм”, згідно з якою, “найближчих родичів українського націоналізму слід шукати не так у німецькому нацизмі чи італійському фашизмі – продуктах індустріальних і урбанізованих громадянств, як скоріше серед партій цього типу в аграрних економічно відсталих народів Східньої Европи. Український націоналізм був явищем генетично самостійним, хоч у своєму розвитку він зазнавав безпосередніх впливів з боку відповідних чужоземних зразків”. Останнім часом цю концепцію піддали критиці. Вони слушно зауважили, що “аграрний” характер українського інтегрального націоналізму не є серйозною причиною, щоб вважати його чимось принципово відмінним від фашизму, адже і міжвоєнна Італія, за винятком її північної частини, здебільшого була аграрним суспільством, не кажучи вже про Іспанію та Португалію, де також сформувалися політичні рухи фашистського типу. Зрештою, й сам І.Лисяк-Рудницький був не надто послідовним у обстоюванні самобутності українського інтегрального націоналізму і наприкінці життя вважав за можливе ідентифікувати його як український варіант фашизму.