47. Ю. Дрогобич про можливості науки

Родоначальником укр. гуманізму став Ю. Дрогобич (Котермак)(1450-1494) у м. Дрогобич (серед українців єдиний доктор медицини). Найбільш відомі праці ”Прогмістична оцінка поточного” (1483р.), „Трактат про сонячні затемнення 20 липня 1478”, „Трактат з шести розділів про затемнення” (1490). В цих працях викладені проблеми філософії і географії. Найбільш цікавила дослідника доля свого народу і доля людини взагалі. Звеличуючи силу науки, знання людського розуму, Дрогобич стверджував, що людина здатна без Божого одкровення пізнати світ, його закони, а пізнаючи природу використовувати її в своїх цілях. Він вважав, що людина здатна пі­знати світ, і ця здатність зумовлюється наявністю в природі непохит­них законів. Аналізуючи людину й історію, Ю.Дрогобич твердив, що історія не є реалізацією наперед визначеного Божого промислу, а постає людською драмою в дії, де головне місце належить природним силам безвідносно до велінь Бога.

48. Розуміння бога і людини у с. Зизанія

Серед діячів братств, що виступали проти церкви, виділяється радикалізмом і демократичністю С. Зизаній (бл. 1570-1600) – один із засновників Львівської братської школи, її ректор, письменник, мислитель, гуманіст, просвітник.

Присвятив свою творчість боротьбі за незалежність своєї Батьківщини, духовно-релігійну самостійність укр.. народу. Його основні праці: „Катехізис”, „Ізложеніє о вірі”, „Казаньє св. Кирила” присвячені викриттю зловживань церковної верхівки, закликають до боротьби з наступом католицизму. Щодо його філософських поглядів, то він відкидав вчення про Страшний суд, не погоджувався з висновком церкви про безсмертя душі, наявність пекла і раю. Думка Зизанія про те, що душа не може окремо існувати від тіла, привела його до заперечення догмата про посмертне блаженство та особливу близькість Бога до різних святих. З реформаторських позицій він розглядає місце священнослужителів, функції, які може виконувати кожна людина, якщо вона вірить вченню Христа. С. Зизаній в «Катехізисі» прагнув довести, що добро міститься саме в тому написаному, яке йде від Святого письма і творів отців і вчителів східної церкви. А нове — це вигадки католиків, єретиків, людського тілесного розуму. Справжня, священна істина повністю викладена в Біблії і витлумачена апостолами і отцями церкви.

49. Основні ідеї с. Оріховського

С.Оріховський – Роксолан (1513 - 1566) найвизначніша постать серед укр. гуманістів. Він публіцист, оратор і філософ. Найбільш значні твори: „Про турецьку загрозу”, „Слово перше та друге”, ”Про целібат”, „Про природне право”, „Літопис”, „Відступництво Риму” він вважав, що кожна людина має самодостатню цінність, і від неї самої залежить, чи стане вона гідною високого призначення, чи перетвориться на тварину. Оріховський, замислюючись над вічним питанням про сенс людського життя, зазначав, що до безсмертного життя шлях треба торувати, живучи розважно, чесно й побожно на землі. А однією з основних чеснот людини він вважав самопізнання, що допомагає людині досягнути внутрішнього, духовного оновлення, морального вдосконалення. Оригінальною є позиція С.Оріховського в поглядах на державу Він одним з перших у європейській філософській думці став запере чувати божественне походження влади й держави, виступав проти підкорення світської влади релігійній, стверджував, що королівська влада дана не Богом, виникла внаслідок договору між людьми.

С.Оріховський пропагував і розвивав ідеї природного права. Він вважав, що природне право стоїть вище від людських законів, тому останні в разі необхідності можна змінювати. Мир, злагода й спокій у державі будуть тоді, коли люди житимуть у згоді з законами природи. Мислителі-гуманісти проявляли живий інтерес до світової історії та історичного минулого українського народу. Вони вважали історію вчителькою життя і радили вчитися на історичних прикладах, особливо на діяннях великих особистостей, діячів, полководців.