13/ Розкрийте взаємозв’язок закономірностей і принципів виховання.Наведіть конкретні приклади.

Закономірності виховання — стійкі, повторювані, об'єктивно існуючі зв'язки у вихованні, реалізація яких сприяє ефективному розвитку особистості.

Оптимізація змісту, форм і методів виховання потребує всебічного врахування його принципів, у яких відображені закономірності виховного процесу.

Принцип виховання — керівне твердження, яке відображає загальні закономірності процесу виховання і визначає вимоги до змісту його організації і методів.

Приклади:

1. Цілеспрямованість виховання та його народність – принципи виховання, відображають такі закономірності як: органічний зв’язок виховання із суспільними потребами та умовами виховання. Наприклад, у зв'язку з розбудовою незалежної Української держави виникла потреба формування в підростаючого покоління української національної свідомості, любові до свого народу, його традицій, історії, культури.

2. Поєднання педагогічного керівництва з ініціативою і самодіяльністю учнів, як принцип, відображає такі важливі закономірності як діяльність і спілкування та взаємодія у виховному процесі всієї сукупності різноманітних чинників.Діяльність — трудова, пізнавальна, художньо-творча — розвиває соціальну активність, ініціативу. Стимулюючи розвиток самостійних починань учнів, вчитель дбає, щоб у їх поведінці органічно поєднувались слово і діло, відповідальність за результати справи. Цього можна досягти за безпосередньої участі учнівських колективів у плануванні справ, усвідомлення їх необхідності і значення, залучення їх до організації справ, оцінювання їх результатів.Наприклад, якщо учень має творчі здібності та пропонує постійно якісь цікаві конкурси чи любить робити стенгазети – вчитель повинен цю ініціативу стимулювати, щоб учень не тільки говорив, а й робив, щоб мав певну відповідальність за свої слова та вчинки. Таким чином, вчитель виховує учня через різні чинники.

14/ Визначте критерії та показники вихованості сучасних школярів Критерії вихованості — це теоретично розроблені показники рівня сформованості різних якостей особистості(колективу).

Основними показниками рівня вихованості школяра є:

• зовнішній вигляд,

• культура поведінки у школі та за її межами,

• громадська активність,

• самостійність у всіх видах діяльності,

• сформованість наукового світогляду,

• національної самосвідомості,

• ставлення до навчання,

• інтерес до знань і усвідомлення їх ролі в своєму розвитку,

• прилучення до національної та світової культури,

• фізичне здоров'я, захоплення фізичною культурою і спортом,

• працелюбність,

• орієнтованість на майбутню професію.

Оцінити рівень вихованості особистості можна і за ЇЇ ставленням до навколишньої дійсності. У ставленні до суспільства вона виявляє патріотизм, суспільну дисциплінованість, громадську активність, працьовитість, відповідальність, солідарність, відданість справі; у ставленні до інших людей - повага їх гідності, піклування, терплячість; до себе - гідність, самокритичність, самоконтроль, ініціативу, оптимізм; до культури - повагу до культурних цінностей, контакти з діячами культури, розуміння прекрасного; до природи - повагу до всіх форм життя, замилування природою, примноження її багатств і раціональне їх використання; до моральних цінностей - демократизм, гуманізм, поважання свободи волі особистості.

15/ На основі Національної програми виховання дітей та учнівської молоді в Україні й Основних орієнтирів виховання учнів 1-11 класів загальноосвітніх навчальних закладів, визначте, яка мета і завдання виховання пов’язані із суспільно-політичною, економічною ситуацією, а також зі станом духовної культури і моралі суспільства, як у світі, так і в Україні.

Метою основних орієнтирів вихованняє створення цілісної моделі виховної системи на основі громадянських та загальнолюдських цінностей як орієнтовної для проектування моделей виховних систем у загальноосвітніх навчальних закладах України.

Метою виховання є формування морально-духовної життєво компетентної особистості, яка успішно самореалізується в соціумі як громадянин, сім'янин, професіонал. Виховна мета є спільною для всіх ланок системи виховання та є критерієм ефективності виховного процесу.

Мета і завдання програми

Морально-духовне становлення дітей та учнівської молоді, їх підготовка до активної, творчої, соціально значущої, сповненої особистісного смислу життєдіяльності, є найважливішою складовою розвитку суспільства та держави. Напрямами державної політики в галузі виховання стали принципи гуманістичної педагогіки , сформульовані у: Законах України “Про освіту”, “Про загальну середню освіту”, “Про дошкільну освіту”, “Про позашкільну освіту”, “Про професійно-технічну освіту”, Національній Доктрині розвитку освіти в Україні у ХХІ столітті, міжнародній Конвенції про права дитини”. Закладена в них методологія виховання надає пріоритет розвиненій особистості, її життєвому і професійному самовизначенню, самореалізації, життєтворчості у відповідності з національними цінностями та в контексті ідеї інтеграції нашої держави у європейський простір. 

Програма загальна за своїм характером, є стратегічним нормативним документом, який відкриває широкі можливості регіонам України, управлінням освіти різних рівнів, навчальним закладам різних типів для розробки до неї системи заходів, найбільш для них актуальних, відповідних їхнім культурологічним орієнтаціям, етнічним особливостям, специфіці, профілю й типу організації-розробника. 

Мета програми полягає у визначенні сучасних теоретичних засад виховання (мети, принципів, основних напрямів, змісту, технологій), науково-методичних, організаційних, кадрових, інформаційних умов розвитку виховних систем; сприянні підвищенню ефективності їх діяльності. 

Завдання програми:

- підвищити статус виховання в українському суспільстві та системі освіти;

- укріпити й розвивати виховні функції освітніх закладів, розширити склад суб’єктів виховання, посилити координацію їхніх зусиль;

- ефективніше використовувати національні традиції, сучасний педагогічни й досвід та дослідження сучасної психолого-педагогічної науки у сфері виховання;

- зорієнтувати виховні системи на визнання пріоритету морально-духовного розвитку особистості;

- забезпечити взаємодію системи освіти з усіма соціальними інститутами;

- підтримувати розвиток регіональних та місцевих систем виховання, що враховують територіальні, соціальні та національні особливості;

- розвивати демократичний стиль керівництва виховним процесом;

- формувати шанобливе ставлення до зростаючої особистості у відповідності з Конвенцією ООН про права дитини;

- посилити роль сім’ї у вихованні дітей, зміцнити її взаємодію з освітніми закладами;

- науково обґрунтовано здійснювати допомогу сім’ї у розв’язанні виховних проблем, психолого-педагогічній просвіті;

- відродити на нових теоретичних засадах систему позакласного та позашкільного виховання дітей та учнівської молоді;

- сприяти розвитку громадських дитячих і молодіжних об’єднань як центрів самореалізації особистості;

- актуалізувати важливість психолого-педагогічної та медико-соціальної реабілітації дітей та учнівської молоді;

- спрямувати зусилля на підвищення професійної компетентності педагогів у здійсненні процесу виховання;

- окреслити напрями співпраці із засобами масової інформації;

- сприяти подальшій демократизації державного управління процесом вихованн