40/ Які прийоми індивідуальної педагогічної взаємодії на вашу думку доцільніше обирати при роботі з учнями-меланхоліками, учнями-холериками? Відповідь аргументуйте.

Навчально-виховний процес складається з різноманітних поєднань діяльності педагога та учня. Кожен з них, як суб'єкт цього процесу, має свої відносно самостійні цілі діяльності. Цілі педагога, діяльність якого спрямована на те, щоб навчати, полягають у підготовці педагогічного процесу (діагностика учнів, вибір типу педагогічного впливу, планування та організація навчальної діяльності учня) і його здійсненні (управління навчальною діяльністю учня, допомога у роботі, формування мотивації дій). Цілями учня, який навчається самостійно, є виконання потрібних дій з об'єктами, котрі пізнаються, та само-керівництво своєю діяльністю. Взаємозалежність означених цілей у реалізації спільної для обох суб'єктів кінцевої мети навчально-виховного процесу зумовлює необхідність педагогічної взаємодії, структурні компоненти якої можна представити у вигляді такої схеми: Взаємозв'язок наведених компонентів становить шарувате утворення трьох послідовних видів взаємодії: - взаємодія П-О — педагог демонструє варіант взаємодії з об'єктом, який учень спостерігає (наприклад, пропонує власну виконавську інтерпретацію музичного твору або викладає новий матеріал); - взаємодія П-У — педагог залучає учня до спільної роботи з об'єктом, виявляє наявні недоліки і коректує їх (наприклад, робота над музичним твором (у процесі індивідуальних занять або пояснення учню незрозумілих йому положень у певній галузі знань)); - взаємодія У-О — учень демонструє набуті вміння самостійного оперування навчальним об'єктом (наприклад, виконує вивчений ним фрагмент музичного твору або відповідає на запитання педагога, розв'язує запропоновані йому задачі). Звідси випливає, що центром педагогічного процесу є взаємодія учня з навчальним матеріалом, яку забезпечує і регулює педагог.

ПРИЙОМИ ПЕДАГОГІЧНОЇ ВЗАЄМОДІЇ

Прийом педагогічного впливу — це спосіб організації певної педагогічної ситуації, який викликає нові почуття й думки учнів, що спонукають їх до самозміни.

Залежно від того, які почуття можуть бути викликані новою ситуа¬цією, Е. Натанзон поділяє прийоми на:

спонукальні (дія їх розрахована на вияв радості, вдячності, поваги, гордості, віри в свої сили, власної гідності, що сприяють розвиткові нових позитивних якостей)

гальмівні (збуджують негативні почуття — незручності, сорому, розчарування, каяття, жалю і сприяють подоланню негативних якостей, полегшуючи розвиток позитивних).

+ (за Н. Щурковою), групу прийомів етичного захисту, що дають учителю можливість зберегти власну гідність, моральний рівень спілкування й захиститися від амо¬ральної поведінки учня, яка провокує на аморальність учителя.

основні прийоми :

Спонукальні Етичного захисту Гальмівні

+ авансування наївний подив — збудження тривоги щодо покарання

+ вияв умінь учителя питання на відтворення — іронія

+ обхідний рух підставляння мотиву — констатація вчинку

+ фланговий підхід посилання на особливості характеру — натяк

+ опосередкування протиставлення переваг вихованця його вчинку - удавана байдужість

+ прохання — удавана недовіра

+ вияв невдоволення

Оберіть на ваш психологічний погляд)ви ж психологи)

Меланхоліки –натяк, авансування, прохання, щоб не образити

Холерики – вияв невдоволення, удавана байдужість, констатація вчинку – шоб не сідав на голову.