30/ Визначте поняття «технологія виховання», наведіть приклад виховної технології.

Технологія виховання - це система послідовних етапів,дій,операцій,а також сукупність методів,прийомів,засобів.

Наприклад:

Метод формування свідомості і переконань = Диспут

визначення теми і питання диспуту формування проблемних питань напрацювання правил = прийоми

наочність ( фрагмент фільму) = засіб

31/ Дайте визначення понять: «технологія виховання», «методи виховання», «прийоми виховання», «засоби виховання», «форми організації виховання», охарактеризуйте їх взаємозв’язок.

Виховна технологія - система послідовних етапів, дій, сукупність відповідних їм форм організації, що дозволяють досягати поставленої мети.

Методи виховання (авторитарний підхід) - способи впливу на вихованця.

Методи виховання (гуманістична позиція) - способи взаємопов’язаної діяльності вихователя і вихованця, спрямовані на усвідомлення школярами суспільних цінностей, розвиток позитивних ставлень до них, вироблення відповідних навичок та звичок поведінки, вдосконалення і підтримку індивідуального потенціалу дитини.

Прийом виховання - окрема дія в конкретному методі, окрема його частина; складова методу.

Засоби виховання:-Надбання матеріальної культури (напр., іграшки, ТЗН)-Надбання духовної культури (література, кіно, театр тощо)-Види діяльності-Ігрова-Навчальна-Трудова-Суспільна -Спілкування-Природа. Це доцільно організовані методичні шляхи для вирішення виховних завдань.

Форма організації виховання - зовнішній вияв процесу виховання, організаційна структура, в якій реалізуються завдання, зміст і методи конкретного виховного процесу. Це спосіб організації виховного процесу, що відображає зв»язок його елементів і характеризує взаємодію вчителя і учнів.

Форма організації виховання (Зайченко) - варіанти організації конкретного виховного процесу, композиційна побудова виховного заходу.

Зв»язок – за допомогою методів відбувається взаємопов»язана діяльність вчителя і учнів. Прийом – частина методу. Засіб – шлях застосування прийому. Метод реалізовується у певній формі. Всі вони в сукупності складають технологію виховання.

32/ Дайте характеристику методів формування свідомості особистості, визначте умови їх ефективного застосування.

Виховання як цілеспрямований процес здійснюється певними шляхами або методами.

Методи виховання – шляхи досягнення оптимальних педагогічних результатів відповідно до поставлених виховних цілей.

Сучасні педагоги виділили кілька груп методів, поклавши в їх основу цілісну структуру діяльності, що включає усвідомлення процесу діяльності, її організації, стимулювання; контроль і аналіз результатів.

Методи формування свідомості особистості . Першочерговим у формуванні особистості є вплив на її свідомість. Результатом цього впливу повинні бути знання, погляди, переконання, які стимулюють вчинки вихованця, моральну впевненість у суспільній необхідності й особистіс-ній корисності певного типу поведінки; формують готовність активно включатись у передбачену змістом виховання діяльність.

До найважливіших методів формування свідомості особистості відносять розповіді на етичні теми, пояснення, роз'яснення, лекції, етичні бесіди, умовляння, навіювання, інструктажі, диспути, доповіді. Ефективним методом переконання є приклад.

Метод розповіді використовується передусім у виховній роботі з дітьми молодшого і середнього шкільного віку.

Функції

1. він слугує засобом поповнення знань моралі, вироблення в учнів правильних моральних понять. Яскрава емоційна розповідь здатна не тільки розкрити зміст морального поняття, а й викликати у вихованця позитивне ставлення до вчинків, які відповідають цій моральній нормі, вплинути на поведінку.

2. збагачення морального досвіду школярів досвідом моральної поведінки інших людей.

3. використання позитивного прикладу у вихованні.

Форми використання цього методу різноманітні: розповідь біблейської притчі, повідомлення хвилюючої історії, коментар до прочитаного твору тощо.

Успіх застосування розповіді

1. Тема розповіді повинна бути актуальною для класу.

2. Важливою ознакою розповіді є її послідовність, логічність викладу інформації.

3. Ефект буде помітним тоді, коли учні довіряють учителю, готові з ним співпереживати, а відповідна реакція буде очікуваною і позитивною.

Роз'яснення – метод емоційно-словесного впливу на вихованців. Найбільш поширений метод тлумачення явищ, подій, правил і норм поведінки, розкриття соціального, морального, естетичного змісту вимог до дитини, вчинків, подій, явищ, допомога в оцінці учнями людських взаємин.

Умови ефективності

1. знання особливостей класу й особистісних якостей членів колективу. Для молодших учнів застосовуються елементарні прийоми і засоби роз'яснення: «Усі роблять так», «У нас так не чинять» і под. У роботі з підлітками потрібна глибока мотивація, роз'яснення суспільного значення моральних понять.

2. Роз'яснення застосовують лише тоді, коли вихованцю дійсно потрібно пояснити нову моральну норму, так чи інакше вплинути на його свідомість і почуття. Однак, роз'яснення не потрібні там, де йдеться про прості і звичні норми поведінки в школі та суспільстві: не можна різати парту, розмальовувати стіни, кричати, плювати і т.д. (доцільність застосування)

Бесіда — це обґрунтування вчителем життєво важливої теми, формування питань, які спонукають до розмови, залучення учнів до оцінки подій, вчинків, явищ суспільного життя, до вироблення правильного ставлення до навколишньої дійсності, до своїх громадських і моральних обов'язків.

Умови ефективності

1. Бесіди повинні бути неповторними, ретельно підготовленими, добре організованими.

2. Потрібно підвести учнів до самостійних висновків, менше говорити самому, а більше спрямовувати і поправляти учнів.

3. У бесіді необхідно спиратися на особистий досвід учнів, їхні діла, вчинки.

4. актуальність обраної теми, яка повинна відповідати запитам учнів і виховним завданням;

5. цікава постановка питань, переважно проблемного характеру, що викликає роздуми, активний обмін думками;

6. позитивний емоційний фон бесіди (довір'я, відвертість, невимушеність, розкутість, увага до відповідей учнів, заохочення нестандартних питань, делікатна корекція невдалих, доречний гумор, жарт та ін.);

7. увага до кожної точки зору, жодна думка не повинна ігноруватися; це сприяє об'єктивності, справедливості, культурі спілкування;

Особливо складними є індивідуальні бесіди. З молодшими школярами бесіди потрібно проводити індуктивним методом (від конкретних вчинків до узагальнення). Для проведення індивідуальної бесіди важливо підібрати такий психічний стан учня, щоб він був здатний на відвертість, доцільно використовувати переконливі приклади. Вихованець повинен відчути, що педагог хоче йому допомогти усвідомити правильну суть вчинку, дії, явища.

Лекція — це організований, доступний системний виклад тієї чи іншої проблеми соціально-політичного, морального, ідейно-естетичного змісту. Логічним центром лекції є якесь теоретичне узагальнення, а конкретні факти служать ілюстрацією.

Умови ефективності

1. Лекція повинна бути переконлива, з доказами й аргументами.

2. Мова вчителя має бути емоційна й жива.

3. Учитель повинен давати власну оцінку фактам, подіям і явищам, використовувати різні прийоми для підтримки уваги учнів.

4. Теоретичні положення лекції потрібно розкривати в тісному взаємозв'язку з практикою і з життям учнівського колективу.

5. Найбільш складним моментом лекції є відповіді на запитання, від яких лектор не повинен ухилятися.

6. Важливе значення має наповнення лекції цікавим змістом, висвітленням тих моментів, які для учнів є найбільш суттєвими й актуальними.

Диспут — це метод формування суджень, оцінок, переконань на основі знань, одержаних у ході зіткнення думок, різних поглядів. Питання, що виносяться на диспут, готуються завчасно, бажано самими учнями. Питання диспуту ставлять так, щоб викликати інтерес до проблеми, створити атмосферу невимушеності, рівності. Головне — факти, логіка, доказовість, говорити, що думаєш, думати, що говориш.

На диспуті важливо досягти не певних і кінцевих рішень, а домогтися аналізу школярами понять, уміння захищати свої погляди, переконувати в них інших людей. Призначення диспуту — створювати орієнтовну основу для творчих шукань і самостійних рішень.

Умови ефективності

1. Вчитель повинен уміти делікатно і з повагою ставитись до висловлювань учнів, аргументувати їх,

2. нікого не ображати і не принижувати,

3. вільно володіти матеріалом теми,

4. оперативно спрямовувати хід диспуту,

5. стимулювати активність учасників.

6. Успіх диспуту багато в чому залежить від ведучого, який спочатку повідомляє проблему та різні погляди на неї, висловлює думки і закликає аудиторію до роздумів.

7. Педагог не повинен поспішати спростовувати помилкові судження.

8. У диспуті не повинно бути позицій замовчування і заборони.

9. умови для вільного спілкування,

10. спеціально вчити правилам доказового і яскравого виступу.

Приклад – виховний метод великої сили. Його вплив базується на відомій закономірності: явища, які сприймаються зором, швидко і без труднощів відбиваються у свідомості, тому, на противагу словесним впливам, не потребують ні розкодування, ні перекодування.

Особистий приклад – цілеспрямований і систематичний вплив вихователя на вихованців силою особистого прикладу, а також усіма видами позитивних прикладів діяльності інших людей як зразків для наслідування, ідеалу в житті.

Приклад дає конкретні зразки для наслідування і тим самим активно формує свідомість, почуття, переконання, активізує діяльність.

У процесі виховання використовуються різні приклади: батьків, вихователів, друзів, видатних людей (вчених, письменників, громадських діячів та ін.), героїв книг, фільмів.

Психологічною основою прикладу слугує наслідування. Завдяки йому люди оволодівають соціальним моральним досвідом.

Умови

1. Приклад повинен стимулювати розвиток свідомості, творчу активність.

2. Негативні приклади використовуються тоді, коли йдеться про правове, антиалкогольне виховання, щоб показати недоцільність наслідування певних конкретних вчинків.

3. Врахування вікових і індивідуальних особливостей учнів.

4. необхідно враховувати ту «базу», яка вже сформована у вихованців,

5. впливати не тільки на розум, а й на емоції вихованців,

6. самому бути переконаним,

7. наводити зрозумілі приклади,

8. домагатися, щоб діти погодилися з учителем.