Методика і техніка реєстрації екг.

Для того, щоб отримати якісний запис ЕКГ необхідно дотримуватись деяких правил, зокрема:

1.ЕКГ реєструється зранку натще або через 2-3 години після прийому їжі (при необхідності запис може проводитись в будь-який час).

2.Хворий повинен бути роздягненим до пояса, гомілки повинні бути також звільнені від одежі. Запис ЕКГ проводиться в лежачому положенні хворого на спині із розслабленими м'язами.

3.На внутрішню поверхню гомілок і передпліч, у нижній їх третині, за допомогою гумових стрічок накладають 4 електроди. Для поліпшення якості запису необхідно: попередньо знежирити шкіру спиртом над місцями накладання електродів, під електроди положити марлеві прокладки, змочені сольовим (фізіологічним) розчином.

4.Електроди з'єднуються з кабелем електрокардіографа. До електроду на правій руці приєднується кабель, позначений червоним кольором, до лівої руки — жовтим, до лівої ноги — зеленим кольором. Кабель заземлення, маркований чорним кольором приєднується, до електроду, розташованого на правій нозі.

5.Перед записом встановлюють контрольний вольтаж, що відповідає 10 мм.

6.Відповідно до відведення встановлюють перемикач відведень. Спочатку записують ЕКГ в стандартних відведеннях (I, II, III), а потім у підсилених відведеннях від кінцівок (аVR, аVL і аVF) і нарешті в грудних відведеннях (V₁ — V₆). У кожному відведенні записують не менше 4 серцевих циклів.

ЕКГ реєструють переважно при швидкості руху стрічки 50 мм. с^-1. Меншу швидкість (25 мм. с^-1) використовують при необхідності запису ЕКГ за більш тривалий час.

Вимірювання різниці потенціалів на поверхні тіла, що виникає під час роботи серця, записуються за допомогою різних відведень ЕКГ. Кожне відведення реєструє різницю потенціалів між двома певними точками електричного поля серця, на які встановлені електроди.

В даний час у клінічній практиці найширше використовують 12 відведень: 3 стандартних, 3 підсилених і 6 грудних.

 Стандартні відведення ЕКГ — I, II, III. Їх запровадив у 1913 році Ейтховен.

I відведення — між правою і лівою рукою;

II відведення — між правою рукою і лівою ногою;

III відведення — між лівою рукою і лівою ногою.

Підсилені однополюсні відведення від кінцівок запропонував Гольдбергер у 1942 році. Підсилені відведення реєструють різницю потенціалів між однією з кінцівок, де встановлений активний позитивний електрод, і середнім потенціалом двох інших кінцівок. Позначення підсилених відведень від кінцівок походять від перших букв англійських слів: "а" — augmented (підсилений); "V" — voltage, що означає вольтаж, напруга;"R" — right (правий); "L" — left(лівий); "F" — foot (нога).

Таким чином, є такі підсилені однополюсні відведення:

аVR — підсилене відведення від правої руки (активний електрод розміщений на правій руці, електроди лівої руки і лівої ноги об'єднуються і приєднуються до апарату, провід об'єднаного електроду для правої руки залишається вільним);

аVL — підсилене відведення від лівої руки ( активний електрод розміщений на лівій руці, об'єднаний електрод включає електроди правої руки і лівої ноги, провід об'єднаного електроду для лівої руки залишається вільним);

аVF — підсилене відведення від лівої ноги (активний електрод розміщується на лівій нозі, обєднаний електрод включає електроди від правої і лівої руки). Це відведення уточнює, доповнює III стандартне відведення.

Грудні відведення. Грудні однополосні відведення, які запропонував у 1934 році Вільсон, реєструють різницю потенціалів між активним позитивним електродом, встановленим у певних точках на поверхні грудної клітки, і негативним об'єднаним електродом Вільсона, величина його потенціалу практично дорівнює нулю. Грудні відведення позначаються буквою V з додаванням номера позиції активного електрода, позначеної арабськими цифрами.

V₁ — активний електрод у четвертому міжребер'ї з правого краю грудини;

V₂ — активний електрод у четвертому міжребер'ї з лівого краю грудини;

V₃ — активний електрод на рівні четвертого ребра лівої парастернальної лінії;

V₄ — активний електрод у п'ятому міжреберї лівої серединно-ключичної лінії;

V₅ —активний електрод у п'ятому міжребер'ї зліва по передній паховій лінії;

V₆ — активний електрод у п'ятому міжребер'ї по лівій середній паховій лінії

Діагностичні можливості електрокардіографічного дослідження можуть бути розширені; застосовують додаткові відведення V₇ — V₉. Ці відведення використовуються для більш точної діагностики вогнищевих змін міокарда в задньобазальних відділах лівого шлуночка. Активний електрод встановлюють по задній пахвовій (V₇), лопатковій (V₈) і паравертебральній (V₉) лініях на рівні п'ятого міжребер'я.

Схема і методика розшифровування ЕКГ. Аналіз ЕКГ треба проводити в такій послідовності:

1)  визначення джерела збудження;

2)  оцінка правильності серцевого ритму;

3)  визначення частоти серцевих скорочень;

4)  оцінка вольтажу ЕКГ;

5)  визначення напрямку електричної осі;

6)  аналіз окремих елементів ЕКГ: аналіз зубця P, інтервалу P-Q (R), комплексу QRS, зубця S, сегменту S — T, зубця T, інтервалу Q-T;

7)  висновок.

У висновку треба відмітити наступне:

1.  Джерело ритму серця (синусовий або несинусовий ритм).

2.Правильність ритму серця (правильний або неправильний, якщо неправильний, то назвати його).

3.  Число серцевих скорочень на хвилину.

4.  Вольтаж (збережений або знижений).

5.  Напрямок електричної осі серця.

6.  Наявність електрокардіографічних синдромів:

а) порушення ритму серця;

б) порушення провідності;

в) гіпертрофії міокарда шлуночків і передсердь;

г) пошкодження міокарда (ішемія, дистрофія, некроз, рубці).

20.Підготувати відповідні засоби та продемонструвати методику накладання зігрівального компресу.

1. Серветка (лляна в 4 шари плі марлева в 6-8 шарів).  2. Вощений папір.  3. Сіра вата.  4. Бинт.  5. Почкообразний тазик.  6. Розчини: етиловий спирт 40 - 45%, або вода кімнатної температури 38 40 градусів і ін  Можливі проблеми пацієнта: Негативний настрій до втручання та ін  Послідовність дій м / с з забезпеченням безпеки навколишнього середовища:  1. Інформуйте пацієнта про майбутню маніпуляції та хід її виконання.  2. Вимийте руки.  3. Додайте серветку так, щоб її розміри по периметру були на 2 см більше осередку ураження.  4. Змочіть серветку в розчині і добре її відіжміть.  5. Прикладіть на потрібну ділянку тіла.  6. Покладіть поверх серветки Вощанов папір більшого розміру (на 2 см з усіх сторін)  7. Покладіть поверх паперу шар сірої вати, який повністю закриє два попередні шару.  8. Закріпіть компрес бинтом так, щоб він щільно прилягав до тіла, але не засмучував рухів пацієнта.  9. Запитайте пацієнта про її відчуття через 20 - 30 хвилин.  10. Залиште компрес (на 8-10 годин - водний, на 4-6 годин - спиртової)  11. Зніміть компрес і накладіть суху теплу пов'язку (вата, бинт).  Оцінка досягнутих результатів.  1. При знятті компресу серветка волога і тепла; шкіра гіперемована, тепла  2. Поліпшення самопочуття пацієнта.  Навчання пацієнта або його родичів. Консультативний тип відповідно до вищеописаної послідовністю дій медичної сестри.  Примітка. При накладенні компресу на вухо в серветці і папері зробіть розріз по середині для вушної раковини. 

21.Підготувати відповідні засоби та продемонструвати методику накладання мазьової пов ’ язки.

На поверхность смазанного участка накладывают стерильную марлевую салфетку и фиксируют ее бинтом в 2—3 тура. Меняют такие повязки 1—2 раза в день. При наличии грубых корок поверх мази накладывают вощеную бумагу, используемую для компрессов, и плотно забинтовывают. Получается мазевая компрессная повязка. Она способствует разрыхлению и скорейшему отторжению корок.

22.Підготувати відповідні засоби та продемонструвати методику закапування крапель в очі та закладання мазі в кон ’ юнктивальний мішок.