1.2 Штучна вентиляція
Штучна вентиляція забезпечує підтримку постійного повітрообміну незалежно від зовнішніх метеорологічних умов за рахунок комплексу систем воздуховодов і механічних вентиляторів.
Штучна (механічна) вентиляція, на відміну від природної, дозволяє очищати повітря перед його викидом в атмосферу, вловлювати шкідливі речовини безпосередньо біля місць їх утворення, обробляти припливне повітря (очищати, підігрівати, зволожувати), більш цілеспрямовано подавати повітря в робочу зону. Окрім того, механічна вентиляція дозволяє організувати повітрозабір в найбільш чистій зоні території підприємства і навіть за її межами.
При штучній вентиляції повітрообмін здійснюється внаслідок різниці тисків, що створюється вентилятором. Вона застосовується у тих випадках. Коли тепловиділення у виробничому приміщенні недостатні для постійного (протягом року) використання аерації, або коли кількість чи токсичність шкідливих речовин, які виділяються у повітрі приміщення є такою, що виникає необхідність постійного повітрообміну незалежно від метерологічних умов навколишнього середовища.
Переваги штучної вентиляції:
великий радіус дії за рахунок значного тиску, викликаного вентилятором;
зміна або збереження необхідного повітрообміну незалежно від температури зовнішнього повітря;
очищення забрудненого повітря перед виділенням його в атмосферу.
Механічна вентиляція може бути робочою бо аварійною.
Аварійна вентиляція повинна передбачатися у виробничих приміщеннях, де можливе раптове надходження у повітря значної кількості шкідливих чи вибухонебезпечних речовин. Аварійна вентиляція повинна вмикатися автоматично при досягненні граничної концентрації небезпечних виділень і забезпечувати швидке вилучення їх із приміщення. Як правило аварійна вентиляція повинна забезпечувати 8 – 12 кратний повітрообмін за годину в приміщенні.
Робоча вентиляція може бути загальнообмінною, місцевою чи комбінованою.
Загальнообмінна штучна вентиляція може бути припливною, витяжною чи припливно-витяжною.
Припливна загальнообмінна система вентиляції робить огорожу повітря ззовні вентилятором через калорифер, де повітря нагрівається і зволожується, а потім подається в приміщення. Даний вид вентиляції застосовується у виробничих приміщенняї зі значним тепловиділенням і низькою концентрацією шкідливих речовин. Утворений внаслідок дії вентиляторів надлишковий тиск забезпечує витиснення повітря назовні через вікна та двері.
Витяжна загальнообмінна вентиляція застосовується у виробничих приміщеннях, у яких відсутні шкідливі речовини, необхідна кратність повітрообміну є невеликою, а також у допоміжних, побутових та складських приміщеннях. Вона складається із очисного пристрою, вентилятора, центрального та відсмоктувальних повітроводів.
Витяжна система вентиляції видаляє забруднення і перегріте повітря через мережу воздуховодов за допомогою вентилятора, не даючи йому перейти у сусідні приміщення. Забруднене повітря перед викидом назовні очищається. Повітря після очищення необхідно викидати на висоті не менше ніж 1 м над гребенем даху. Забороняється робити викидні отвори безпосередньо у вікнах.
Припливно-витяжна вентиляція складається з двох окремих систем - припливної і витяжної, які одночасно подають в приміщення чисте повітря і видаляють з нього забруднений. Вона застосовується у приміщеннях, в яких необхідно забезпечити підвищений та надійний повітрообмін. Припливно-витяжна вентиляція влаштовується в тих випадках, коли потрібна витяжна вентиляція, але що поступає при цьому природним неорганізованим шляхом повітря недостатньо для забезпечення повітрообміну, а також в тих випадках, коли у виробничих приміщеннях виділяється значна кількість шкідливих газів, парів, пилу. У цих випадках витяг повинен на 10% перевищувати приплив, щоб шкідливі речовини не витіснялись у суміжні приміщення з меншою шкідливістю.
В системі припливно-витяжної вентиляції можливе використання не лише зовнішнього повітря, але й повітря самих приміщень після його очищення. Таке повторне використання повітря приміщень називається рециркуляцієюі здійснюється в холодний період для економії тепла, що витрачається на підігрівання припливного повітря.
Для попередження простудних захворювань в холодний період року повітря, що поступає в приміщення, повинне нагріватися за допомогою калориферів до температури не нижче 120С . Якщо зовнішнє повітря запилене, повітрозабірні пристрої забезпечуються фільтрами.
Інтенсивність загальнообмінної вентиляції приміщень характеризується кратністю повітрообміну :
де Qв - кількість вентильованого повітря, м3/ч;
V - об'єм приміщення, м3.
Кратність повітрообміну показує, скільки разів впродовж години обмінюється увесь об'єм повітря в приміщенні. Вона нормується будівельними нормами і правилами (СНиП) для певних приміщень і таким чином задається необхідний в них режим вентиляції.
Якщо у виробничих приміщеннях немає виділень шкідливих речовин, то кількість повітря, що подається в приміщення з розрахунку на кожного з працюючих має бути не менше : 30м3/ч - при об'ємі приміщення, що доводиться на одного працівника, до 20м3; 20м3/ч - при об'ємі на одного працівника від 20 до 40 м3. За відсутності в приміщеннях природної вентиляції витрата повітря на одного працівника має бути не менше 60м3/ч.