- •Інститут міжнародних відносин
- •В міжнародних відносинах конспект лекцій
- •6.030500 «Міжнародна інформація»
- •Тема 1. Особливості та механізми прийняття політичних рішень 5
- •Тема 2. Загальні принципи теорії прийняття політичних рішень 25
- •Тема 3. Теорія підтримки прийняття політичних рішень у контексті аналізу зовнішньої політики та міжнародних відносин 39
- •Тема 4. Методи критеріального аналізу систем міжнародних відносин 46
- •Тема 5. Методи експертних оцінок та голосування в теорії прийняття політичних рішень 54
- •Тема 6. Методи дерева цілей та аналізу ієрархій при прийнятті політичних рішень в міжнародних відносин 72
- •Тема 7. Методи теорії ігор при прийнятті політичних рішень 83
- •Тема 8. Методи мережевого аналізу при прийнятті політичних рішень в міжнародних відносинах 95
- •Передмова
- •1.1.2. Класифікація політичних рішень
- •1.1.3. Підготовка політичного рішення
- •1.2. Особливості прийняття політичного рішення
- •1.2.1. Боротьба за прийняття політичного рішення в офіційних органах
- •1.2.2. Легітимність рішення
- •1.2.3. Лобізм та групи тиску при прийнятті політичних рішення
- •1.2.4. Вплив поведінки відхилу на політичне рішення
- •1.2.5. Вплив прийнятого політичного рішення на можливий розвиток політичної ситуації в країні
- •Тема 2. Загальні принципи теорії прийняття політичних рішень
- •2.1. Основні категорії теорії прийняття політичних рішень
- •2.1.1. Основні категорії теорії прийняття політичних рішень
- •2.1.2. Класифікація задач прийняття політичних рішень
- •2.2. Основні концептуальні підходи до процесу прийняття рішень у контексті політичного аналізу
- •2.2.1. Визначення поняття „політичний аналіз” та „прикладний політичний аналіз”
- •2.2.2. Проблемне поле „Теорії прийняття політичних рішень”
- •2.2.3. Основи мережевого підходу до теорії прийняття політичних рішень
- •Тема 3. Теорія підтримки прийняття політичних рішень у контексті аналізу зовнішньої політики та міжнародних відносин
- •3.1. Системний підхід до політичного аналізу зовнішньої політики та міжнародних відносин (етап постановки задач для прийняття політичних рішень)
- •3.2. Концепція „аналітичних полів”. Поле об’єктних обмежень
- •1. Збір інформації
- •3. Виявлення домінант
- •Тема 4. Методи критеріального аналізу систем міжнародних відносин
- •4.1.Однокритеріальні та багатокритеріальні методи структурування множини альтернатив. Множина Еджворта - Парето
- •4.1.1. Некритеріальні методи
- •4.1.2. Структурування альтернатив за допомогою критеріїв
- •4.1.3. Множина Еджворта-Парето
- •4.2. Аналітичний рейтинг рангового типу як засіб дослідження системи міжнародних відносин
- •Тема 5. Методи експертних оцінок та голосування в теорії прийняття політичних рішень
- •5.1. Методи колективних та індивідуальних експертних оцінок в теорії прийняття політичних рішень
- •5.1.1. Основні характеристики методів експертних оцінок
- •5.1.2. Методи колективної роботи експертів
- •5.1.3. Методи отримання індивідуальної думки членів експертної групи
- •5.2. Використання експертних оцінок при прийнятті політичних рішень
- •5.3. Методи голосування як засоби політичного аналізу системи міжнародних відносин
- •5.3.1. Парадокс Кондорсе
- •5.3.2. Правило більшості голосів
- •5.3.3. Метод Борда
- •5.3.4. Модифіковані методи голосування
- •5.3.5. Аксіоми Ерроу
- •Змістовний модуль іі. Прикладні методи та моделі прийняття рішень тема 6. Методи дерева цілей та аналізу ієрархій при прийнятті політичних рішень в міжнародних відносин
- •6.1. Особливості застосування методу дерева цілей в дослідженнях міжнародних відносин та зовнішньої політики
- •6.2. Основні принципи використання методу аналізу ієрархій
- •Тема 7. Методи теорії ігор при прийнятті політичних рішень
- •7.1.Основні положення і поняття теорії ігор
- •7.2. Особливості рішення матричних ігор з двома ігроками та можливості їх застосування в сфері прийняття політичного рішення в міжнародних відносинах
- •7.3. Прийняття рішень в умовах ризику. Особливості „ігор з природою”
- •Тема 8. Методи мережевого аналізу при прийнятті політичних рішень в міжнародних відносинах
- •8.1. Основні етапи та особливості використання мережевого аналізу при прийнятті політичних рішень
- •8.1.1. Параметри сітьової моделі
- •8.1.2. Розрахунок параметрів часу сітьового графіку чотирьохсекторним способом
- •Джерела інформації основна література
- •Додаткова література
- •Ресурси інтернет
1.2.2. Легітимність рішення
Боротьба за прийняття політичного рішення вимагає від учасників дії знання законів держави, оскільки рішення, що приймається, повинне бути законним, інакше зацікавлена сторона завжди може наполягати на його недійсності. Легітимізація політичного рішення забезпечується дотриманням правил законодавчого процесу в парламенті, чітким використанням своїх повноважень президентом держави.
В іншому випадку ігнорування правил позбавляє рішення легітимності, і воно може бути визнане недійсним. Навіть якщо рішення у формі постанови чи законопроекту якимось чином буде збережене, то його нелегітимність як бомба сповільненої дії буде чекати свого часу.
Легітимність рішення забезпечується не тільки дотриманням закону. Легітимність самого закону та наслідки його застосування залежать від прийняття або неприйняття суспільством його ідеї та змісту. М. Вебер припускає, що легітимність усіх дій влади залежить від ставлення суспільства до влади, від прийняття чи неприйняття влади суспільством. Тобто влада може дотримуватися законодавчого процесу, але в очах народу вона вже втрачає легітимність. Ціла галерея діячів, урядів, парламентів, що втратили довіру суспільства чи взагалі її не мали, пронизує останні роки радянської та пострадянської епохи.
Законність і легітимність політичного рішення вимагають дотримання правил процесу прийняття рішення. Однак ці правила можуть свідомо порушуватися чи ігноруватись, якщо рішення непопулярне в суспільстві й повинне бути захищеним законністю. Боротьба за прийняття політичного рішення ніколи не обмежується тільки системою державної влади, не відбувається лише у формальних структурах. Різноманітність політичних інтересів сучасного суспільства створює додаткові важелі й механізми впливу на державну владу окремих політичних сил.
Вже Артур Бентлі пропонував дивитися на урядові інститути тільки як на частину дійсних сил, що спроможні впливати на політичне управління. Урядові інститути - це лише "офіційна" частина зацікавлених груп. А. Бентлі вважав, що більшість політичних рішень формулюється не на рівні відкритого офіційного правління, а в прихованому процесі суперництва, адаптації та регулювання між численними групами й підгрупами.
В одних випадках суперечки й протиріччя між групами розв'язуються мирно й досягнення компромісу й рівноваги фіксується офіційними інститутами ("офіційними групами"), що постають у ролі арбітрів. В інших випадках ці "офіційні групи" досить сильні, щоб повністю контролювати процес прийняття рішень і нав'язувати свою волю окремим конфліктуючим групам. Тому, за А. Бентлі, сам "процес правління" складається із взаємодії офіційної та неофіційної частин зацікавлених груп між собою.
Сьогодні більш звичним для означення "зацікавлених груп" став термін "групи тиску". Це пов'язане з працями американських політологів 50 - 60-х років, наприклад, таких, як Д. Трумен, Р. Даль тощо.
Загальним підсумком досліджень треба вважати висновок напрямків емпіричної теорії влади про те, що яка-небудь зацікавлена група не контролює повністю процес управління й прийняття рішень. Понад те, група, звичайно, залишається пасивною щодо мети дії, кожна підгрупа в групі виконує своє вузьке завдання, не уявляючи загального задуму справи. Кінцеву мету й задум справи бачить і планує тільки лідер чи декілька лідерів групи.
Таким чином, процес управління складається з паритетних відносин лідерів різних груп, а кожен з лідерів намагається нарощувати ресурси своєї групи з метою тиску на інших лідерів при прийнятті рішення. При цьому група, що інтегрується й спрямовується волею лідера, виконує насамперед функцію політичного тиску на партнерів і конкурентів. Найбільш відомий механізм тиску - лобізм.