Змістовний модуль іі. Прикладні методи та моделі прийняття рішень тема 6. Методи дерева цілей та аналізу ієрархій при прийнятті політичних рішень в міжнародних відносин

6.1. Особливості застосування методу дерева цілей в дослідженнях міжнародних відносин та зовнішньої політики

Метод дерева цілей відноситься до інтуїтивних методів прогнозування та методів індивідуальних експертних оцінок.

Серед методів системного аналізу метод дерева цілей є одним з найбільш відомих. Ідея цього методу вперше була запропонована У.Черчменом у зв'язку з проблемами прийняття рішень у промисловості.

Метод дерева цілей орієнтований на одержання повної й відносно стійкої структури цілей, проблем, функцій, напрямків, тобто такої структури, яка мало змінюватиметься протягом певного періоду часу при неминучих змінах, що відбуваються в будь-якій системі, яка розвивається.

Цілі випливають з об'єктивних потреб і мають ієрархічний характер. Цілі верхнього рівня не можуть бути досягнуті, поки не досягнуті цілі найближчого нижнього рівня. У міру переміщення вниз рівнями ієрархії цілі конкретизуються. У процесі побудови та використання дерева цілей необхідно прагнути чіткого й конкретного формулювання цілей, забезпечити можливість кількісної чи порядкової оцінки ступеня їх досягнення.

Цілі діяльності системи необхідно конкретизувати за часом і виконавцями, тобто загальний остаточний результат, якого прагне система, треба піддати декомпозиції на окремі задачі, що розв'язуватимуться в коротші терміни.

Крім того, мета, якої прагне, наприклад, компанія загалом, конкретизується для окремих підрозділів і ланок апарату керування. При цьому необхідно, щоб колектив кожного підрозділу чітко знав загальну (генеральну) мету й свою роль у її досягненні.

Структурування дає можливість деталізувати цілі й шляхи їхнього досягнення, виявити існуючі між ними взаємозв'язки, забезпечити визначену логіку розв'язання проблеми. У більшості випадків дерево цілей будується поетапно, згори донизу, шляхом послідовного переходу від вищого рівня до нижчого суміжного рівня, хоча існують методи побудови дерева одночасно «згори» – від розробників та керівництва, та «знизу» – від користувачів-виконавців, з наступною координацією отриманих структур.

Структурування дає можливість навіть при проведенні якісного аналізу одержати нові ідеї, розкрити нові можливості рішення досліджуваної проблеми на різних рівнях керування. Конкретизація цілей згори донизу повинна зростати: чим нижче рівень, тим у докладнішій формі формулюється мета – у деяких випадках вдається дістатися кількісної форми критеріїв.

Розкриваючи одну й ту ж глобальну мету, різні аналітики можуть отримати різні ієрархічні структури, і це є природним, оскільки системний аналіз ґрунтується не лише на формальних процедурах та прийомах, але й на використанні інтуїції та досвіду фахівців.

Наприклад, при аналізі нової, неясної проблеми, складові верхнього рівня структури дерева цілей визначаються відповідями на наступні питання:

Що потрібно дізнатися для розв’язання проблеми?

Що потрібно створити для розв’язання проблеми?

Що потрібно організувати в процесі розв’язання проблеми?

 

 Метод використовується при аналізі систем, об’єктів, процесів, в яких можна виділити декілька структурних та ієрархічних рівнів. “Дерево цілей” будується шляхом послідовного виділення більш дрібних компонентів на нижчих рівнях.

Наприклад:

Кожна гілка на кожному рівні розподіляється на два відгалуження наступного більш низького рівня (Див.Мал.6.1.).

Мал.6.1.

 Точка розгалуження називається вершиною. З кожної вершини повинні виходити не менш ніж дві гілки, причому кількість цих гілок не обмежена зверху, тобто на кожному верхньому рівні їх може бути 3, 5 і більше.

Дві умови побудови „дерева цілей”:

1. гілки, що виходять з однієї вершини, не повинні утворювати замкнуту множину;

2. гілки, що виходять з однієї вершини, повинні бути взаємно виключаючими, тобто не повинно бути часткового співпадіння об’єктів, представлених двома різними гілками, що виходять з однієї вершини

«Дерево цілей» — це наочне графічне зображення підпорядкованості та взаємозв’язку цілей, що демонструє розподіл загальної (генеральної) мети або місії на підцілі, завдання та окремі дії. «Дерево цілей» можна визначити, як «цільовий каркас» організації, явища чи діяльності.

Загальний вигляд «дерева цілей» (Див. Мал.6.2.):

Мал. 6. 2. «Дерево цілей»

Мета — це ідеальне уявлення про характер діяльності та можливості об’єкта, відносно якого вона встановлена й має відбивати об’єктивні умови його існування, а також коригування структури об’єкта, структури та динаміки процесу досягнення мети, тому мова має йти про сукупність цілей.

Основна ідея щодо побудови «дерева цілей» — декомпозиція.

Декомпозиція (розукрупнювання) — це метод розкриття структури системи, при якому за однією ознакою її поділяють на окремі складові. Декомпозиція використовується для побудови «дерева цілей», щоб пов’язати генеральну мету зі способами її досягнення, сформульованими у вигляді цілей (завдань) окремим виконавцям (суб’єктам процесу, проблеми). 

Розглянемо технологічні засади побудови «дерева цілей». Не існує універсальних методів побудови «дерева цілей». Способи його побудови залежать від характеру мети, обраного методологічного підходу, а також від того, хто розробляє «дерево цілей», як він уявляє собі поставлені перед ним завдання, як він бачить їхній взаємозв’язок. 

Основне правило побудови «дерева цілей» — це «повнота редукції». Повнота редукції — процес зведення складного явища, процесу або системи до більш простих складових. Для реалізації цього правила використовують такий системний підхід:

а) мета вищого рівня є орієнтиром, основою для розробки (декомпозиції) цілей нижчого рівня;

б) цілі нижчого рівня є способами досягнення мети вищого рівня й мають бути представлені так, щоб їхня сукупність зумовлювала досягнення початкової мети.

Вимоги до побудови «дерева цілей» такі:

• повнота відображення процесу або явища;

• на кожному рівні сукупність підцілей має бути достатньою для опису цілі вищого рівня;

• несуперечливість цілей нижчого та верхнього рівнів;

• декомпозиція мети на підцілі на кожному рівні має виконуватися за одним методологічним підходом (дезагрегація, „метод забезпечення необхідних умов”);

• усі цілі мають бути сформульовані в термінах робіт.

«Дерево цілей» будується на основі координації цілей.

• Вертикальна координація цілей дає змогу узгоджувати непов’язані між собою напрямки діяльності та формувати конкурентні переваги всього підприємства.

• Горизонтальна координація забезпечує більш ефективне використання виробничого потенціалу та його частин (наприклад, кваліфікованих кадрів, що працюють у різних підрозділах, різних видів ресурсів, типізації «know-how» для їх використання в різних напрямках діяльності тощо).

Для кожної з певних груп цілей потрібен свій підхід до побудови та аналізу. Так, суттєвим є вибір методів побудови «дерева цілей», тому що метод «дезагрегації» можна застосувати лише для формалізованих цілей, а «метод забезпечення необхідних умов» — для всіх типів цілей. Побудова «дерева цілей» будь-яким методом базується на таких якостях цілей, як: співпорядкованість; можливість розгортання; співвідносна важливість.

Треба зазначити також, що при декомпозиції цілей недоцільно використовувати одночасно в тому самому «дереві цілей» різні методи навіть тоді, коли характеристика цілей це дозволяє. Можна побудувати два «дерева цілей» двома різними методами (якщо мета це дозволяє), а потім порівняти одержані результати.

Метод дезагрегації цілей застосовується для формалізованих цілей, які найчастіше характеризують реально існуючі об’єкти або ті, що створюються. Він базується на системному уявленні про об’єкт дослідження й передбачає використання таких понять:

а) система (С) як цілісний об’єкт, тобто генеральна ціль або ідеальне уявлення про те, що треба створити (на рис. 6.2. її позначено символом «0»);

б) підсистема (ПС) як частина більш загальної системи (на рис. 6.2. її позначено цифрами 1, 2, 3, 4), у якій підсистеми є функціонально значущими;

в) елементи як сукупність складових елементів підсистем (на рис. 6.2. їх позначено цифрами 1.1 – 4.1.5).

Варто зазначити, що другий та нижчі рівні «дерева цілей» мають містити основні та альтернативні елементи досягнення цілей вищого рівня. Перший рівень цілей не містить альтернативні варіанти, а являє собою узагальнені взаємопов’язані підсистеми (Мал.6.3.). Далі побудову «і/або» – «дерева цілей» методом дезагрегації виконують за тими самими правилами: кожна з цілей поділяється на елементи й для кожної з них створюється комплекс альтернативних дій для їхнього досягнення.

Мал. 6. 3. Побудова «дерева цілей» методом дезагрегації

Елементи «і/або» «дерева цілей» далі можна не поділяти на нижчі рівні в таких випадках:

а) якщо елемент, який аналізується, безпосередньо не пов’язаний з основною системою та не дає нічого цінного для її функціонування; б) якщо елемент, що розглядається, є тривіальним та його існуючий варіант влаштовує дослідника та виконавця.

Метод забезпечення необхідних умов при побудові «дерева цілей» можна використати для декомпозиції мети будь-якого типу. Автором цього підходу є В. Глушков, який застосував його вперше при побудові графів прогнозування розвитку науково-технічного прогресу; потім було доведено, що метод спрацьовує й у більшому числі випадків. Схематично метод забезпечення необхідних умов наведено на Мал. 6.4. Мал.6.4. Побудова «дерева цілей» методом забезпечення необхідних умов

Метод забезпечення необхідних умов передбачає, що сформульована генеральна мета пропонується експертам для аналізу та побудови «дерева цілей». Незалежні експерти висувають вимоги щодо форми та умов, необхідних для досягнення мети, пропонують перелік оцінок структури цілей, а також заходи для досягнення цілей.

Для проведення будь-яких робіт у соціально-економічній системі, якою є організація, підприємство, держава, необхідно створити певні умови, що й відображено у вигляді цілей І рівня. Кожний наступний рівень є конкретизацією зазначених умов у термінах робіт, наприклад: 1.1 — залучення інвестицій; 1.2 — одержання кредитів; 2.1 — придбання та налагодження устаткування; 3.1 — залучення кадрів певної кваліфікації; 4.1 — зміни в структурі організації тощо.

Ієрархія цілей дає змогу відповісти на питання про відповідальність за досягнення різних цілей завдяки встановленню взаємозв’язку між ієрархічними рівнями організації та цілями.

Декомпозиція цілей методом, що розглядається, дає змогу довести на нижчих рівнях (на 4-му або 7-му, залежно від складності мети та системи, відносно якої вона сформульована) окремі цілі до виконавців — підрозділів або посадових осіб.

Розрізняють нормативні та фактичні «дерева цілей» держави, організації.

Перше — має плановий характер, друге — характеризує поточний стан системи, підприємства, держави з точки зору діяльності, яку воно тепер виконує.

Перехід від фактичного до нормативного «дерева цілей» є завданням, яке розв’язує стратегічне управління.

Цілі можливо визначати в кількісно-якісних показниках внеску до загальних результатів, очікуваних від діяльності окремої виробничої чи управлінської ланки, окремого менеджера чи виконавця-робітника (залежно від змісту конкретної мети та діяльності, яка пов’язана з її досягненням).

Цілі мають бути встановлені для кожного напрямку діяльності системи, держави, підприємства, для кожного підрозділу, який бере участь у досягненні результатів.

Цілі системи, держави, підприємства — це описані у формальному вигляді межі, яких вони бажають досягти в довго- та короткостроковому періоді.

Сукупність цілей можна охарактеризувати за допомогою конкретних показників, що дає змогу виконати вимогу вимірюваності. Кожне підприємство обирає та формулює свої цілі, а також формує систему показників для їхньої характеристики.

Залежно від обраних класифікаційних ознак існуватимуть і різноманітні переліки й структура показників, що використовуються для опису цілей.

Основою цього методу є те, що поведінку будь-якої реальної системи можна уявити як композицію дій, спрямованих на досягнення певних цілей. Побудувавши ієрархію цих цілей та записавши її у вигляді графу, можна з'ясувати подальшу поведінку системи.

Розглянемо як приклад методу побудови дерева цілей (Див. Мал.6.5.).

Проблема: Проектування системи менеджменту якості освіти у ВНЗ на основі логіко-структурного підходу.

Етап 1. Аналіз проблем.

Постановка цілей та прагнення до її досягнення вже говорить про те, що певна проблема існує. Для правильної постановки цілей потрібно з’ясувати суть проблем (дерево проблем) – попередня ідентифікація основних проблем зацікавлених сторін.

Етап 2. Аналіз цілей. Аналіз проблем відображає негативні аспекти, аналіз цілей передбачає позитивний напрям розвитку.

На даному етапі необхідно сформулювати дерево цілей як дзеркальне відображення дерева проблем.

Перетворення проблем у цілі

Рис. 6.5. „Дерево цілей”

Формулювання цілей на етапі побудови дерева цілей не є остаточним. Їх доробка буде здійснюватися в ітераційному режимі при плануванні та виконанні робіт.

Цілі повинні бути реалістичними (досяжними в рамках фінансових, фізичних та часових ресурсів); відповідати проекту, проблемі, головній меті, що реалізується та такими, що можна виміряти.

Останній етап – виділення стратегії, що охоплює взаємопов’язані цілі, актуальні на даному етапі та для даного проекту.

Стратегія містить головну та конкретні цілі, а також очікувані результати.

Різновидом даного методу є побудова дерева рішень, яка відбувається за аналогічною схемою. Метод дерева рішень, сутність якого полягає в розбитті певної задачі на ряд підзадач. У результаті основна задача уявляється у вигляді дерева рішень, яке завершується «виходами» (результатами), кожен з яких характеризується певним рівнем корисності. Даний метод дозволяє визначити оптимальну послідовність дій (стратегію) з урахуванням особистих оцінок та переваг.