
- •Інститут міжнародних відносин
- •В міжнародних відносинах конспект лекцій
- •6.030500 «Міжнародна інформація»
- •Тема 1. Особливості та механізми прийняття політичних рішень 5
- •Тема 2. Загальні принципи теорії прийняття політичних рішень 25
- •Тема 3. Теорія підтримки прийняття політичних рішень у контексті аналізу зовнішньої політики та міжнародних відносин 39
- •Тема 4. Методи критеріального аналізу систем міжнародних відносин 46
- •Тема 5. Методи експертних оцінок та голосування в теорії прийняття політичних рішень 54
- •Тема 6. Методи дерева цілей та аналізу ієрархій при прийнятті політичних рішень в міжнародних відносин 72
- •Тема 7. Методи теорії ігор при прийнятті політичних рішень 83
- •Тема 8. Методи мережевого аналізу при прийнятті політичних рішень в міжнародних відносинах 95
- •Передмова
- •1.1.2. Класифікація політичних рішень
- •1.1.3. Підготовка політичного рішення
- •1.2. Особливості прийняття політичного рішення
- •1.2.1. Боротьба за прийняття політичного рішення в офіційних органах
- •1.2.2. Легітимність рішення
- •1.2.3. Лобізм та групи тиску при прийнятті політичних рішення
- •1.2.4. Вплив поведінки відхилу на політичне рішення
- •1.2.5. Вплив прийнятого політичного рішення на можливий розвиток політичної ситуації в країні
- •Тема 2. Загальні принципи теорії прийняття політичних рішень
- •2.1. Основні категорії теорії прийняття політичних рішень
- •2.1.1. Основні категорії теорії прийняття політичних рішень
- •2.1.2. Класифікація задач прийняття політичних рішень
- •2.2. Основні концептуальні підходи до процесу прийняття рішень у контексті політичного аналізу
- •2.2.1. Визначення поняття „політичний аналіз” та „прикладний політичний аналіз”
- •2.2.2. Проблемне поле „Теорії прийняття політичних рішень”
- •2.2.3. Основи мережевого підходу до теорії прийняття політичних рішень
- •Тема 3. Теорія підтримки прийняття політичних рішень у контексті аналізу зовнішньої політики та міжнародних відносин
- •3.1. Системний підхід до політичного аналізу зовнішньої політики та міжнародних відносин (етап постановки задач для прийняття політичних рішень)
- •3.2. Концепція „аналітичних полів”. Поле об’єктних обмежень
- •1. Збір інформації
- •3. Виявлення домінант
- •Тема 4. Методи критеріального аналізу систем міжнародних відносин
- •4.1.Однокритеріальні та багатокритеріальні методи структурування множини альтернатив. Множина Еджворта - Парето
- •4.1.1. Некритеріальні методи
- •4.1.2. Структурування альтернатив за допомогою критеріїв
- •4.1.3. Множина Еджворта-Парето
- •4.2. Аналітичний рейтинг рангового типу як засіб дослідження системи міжнародних відносин
- •Тема 5. Методи експертних оцінок та голосування в теорії прийняття політичних рішень
- •5.1. Методи колективних та індивідуальних експертних оцінок в теорії прийняття політичних рішень
- •5.1.1. Основні характеристики методів експертних оцінок
- •5.1.2. Методи колективної роботи експертів
- •5.1.3. Методи отримання індивідуальної думки членів експертної групи
- •5.2. Використання експертних оцінок при прийнятті політичних рішень
- •5.3. Методи голосування як засоби політичного аналізу системи міжнародних відносин
- •5.3.1. Парадокс Кондорсе
- •5.3.2. Правило більшості голосів
- •5.3.3. Метод Борда
- •5.3.4. Модифіковані методи голосування
- •5.3.5. Аксіоми Ерроу
- •Змістовний модуль іі. Прикладні методи та моделі прийняття рішень тема 6. Методи дерева цілей та аналізу ієрархій при прийнятті політичних рішень в міжнародних відносин
- •6.1. Особливості застосування методу дерева цілей в дослідженнях міжнародних відносин та зовнішньої політики
- •6.2. Основні принципи використання методу аналізу ієрархій
- •Тема 7. Методи теорії ігор при прийнятті політичних рішень
- •7.1.Основні положення і поняття теорії ігор
- •7.2. Особливості рішення матричних ігор з двома ігроками та можливості їх застосування в сфері прийняття політичного рішення в міжнародних відносинах
- •7.3. Прийняття рішень в умовах ризику. Особливості „ігор з природою”
- •Тема 8. Методи мережевого аналізу при прийнятті політичних рішень в міжнародних відносинах
- •8.1. Основні етапи та особливості використання мережевого аналізу при прийнятті політичних рішень
- •8.1.1. Параметри сітьової моделі
- •8.1.2. Розрахунок параметрів часу сітьового графіку чотирьохсекторним способом
- •Джерела інформації основна література
- •Додаткова література
- •Ресурси інтернет
5.3.2. Правило більшості голосів
Кожен виборець залишає не викресленим у бюлетені ім'я тільки одного кандидата. Переможцем вважається кандидат, який набирає максимум голосів.
Це правило може привести до вибору поганого кандидата, наприклад, який при парному порівнянні за правилом більшоcтi програє будь-якому іншому чи, якщо проранжувати кандидатів і підрахувати за певним правилом їх бали, то не набере максимальної кілъкості балів. Крім того, переможців може бyти декілька.
Змінимо трохи результати голосування, щоб уникнути парадокса Кондорсе. Припустимо, що голоси розподілилися так, як показано в таблиці. Неважко підрахувати, що при цих нових результатах голосування, відповідно до принципу Кондорсе, обраним буде кандидат С, який при попарному порівнянні перемагає двох інших кандидатів.
Розподіл голосів (правило більшості):
Число голосующих
|
Переваги
|
23
|
АСВ
|
19
|
ВСА
|
16
|
СВА
|
2
|
САВ
|
Однак якщо використовуємо інший принцип вибору: більшість голосуючих, які назвали даного кандидата кращим, то переможцем виявляється кандидат А. Але при цьому кандидат А не набрав абсолютної більшості голосів.
Таким чином, спосіб визначення переможця при демократичній системі голосування (одна людина - один голос) залежить від процедури голосування.
5.3.3. Метод Борда
Відзначимо ще одну процедуру голосування з множини запропонованих: метод Борда. Відповідно до цього методу, результати голосування виражаються у вигляді числа балів, набраних кожним з кандидатів. Нехай число кандидатів дорівнює n. Тоді за перше місце присуджується n балів, за друге - n-1, за останнє - один бал.
Застосуємо метод Борда до наведеного вище прикладу. Підрахуємо число балів для кожного з кандидатів:
А=108; В=114; С=138.
Відповідно до методу Борда, переможцем має бути оголошено кандидата С. Однак з методом Борда, як і з принципом Кондорсе, виникають проблеми. Припустимо, що результати голосування у виборному органі представлені нижченаведеною таблицею. Підрахувавши бали відповідно до методу Борда, одержимо: А - 124, В - 103, С -137. Відповідно до методу Борда, переможцем слід оголосити кандидата С. Однак у даному випадку явним переможцем є кандидат А, що набрав абсолютну більшість голосів: 31 з 60.
Розподіл голосів (метод Борда):
-
Число голосующих
Переваги
31
АСВ
12
ВСА
17
СВА
2
САВ
Наведені приклади дозволяють зрозуміти, що парадокси при голосуванні не виникають лише у випадку, коли переможець визначається за принципом абсолютної більшості голосів. Однак такий випадок нетиповий для більшості виборів у демократичних країнах. Звичайне число кандидатів більше, ніж два, і випадки, коли хтось з них відразу ж одержує підтримку абсолютної більшості виборців, є досить рідкими.