- •Інститут міжнародних відносин
- •В міжнародних відносинах конспект лекцій
- •6.030500 «Міжнародна інформація»
- •Тема 1. Особливості та механізми прийняття політичних рішень 5
- •Тема 2. Загальні принципи теорії прийняття політичних рішень 25
- •Тема 3. Теорія підтримки прийняття політичних рішень у контексті аналізу зовнішньої політики та міжнародних відносин 39
- •Тема 4. Методи критеріального аналізу систем міжнародних відносин 46
- •Тема 5. Методи експертних оцінок та голосування в теорії прийняття політичних рішень 54
- •Тема 6. Методи дерева цілей та аналізу ієрархій при прийнятті політичних рішень в міжнародних відносин 72
- •Тема 7. Методи теорії ігор при прийнятті політичних рішень 83
- •Тема 8. Методи мережевого аналізу при прийнятті політичних рішень в міжнародних відносинах 95
- •Передмова
- •1.1.2. Класифікація політичних рішень
- •1.1.3. Підготовка політичного рішення
- •1.2. Особливості прийняття політичного рішення
- •1.2.1. Боротьба за прийняття політичного рішення в офіційних органах
- •1.2.2. Легітимність рішення
- •1.2.3. Лобізм та групи тиску при прийнятті політичних рішення
- •1.2.4. Вплив поведінки відхилу на політичне рішення
- •1.2.5. Вплив прийнятого політичного рішення на можливий розвиток політичної ситуації в країні
- •Тема 2. Загальні принципи теорії прийняття політичних рішень
- •2.1. Основні категорії теорії прийняття політичних рішень
- •2.1.1. Основні категорії теорії прийняття політичних рішень
- •2.1.2. Класифікація задач прийняття політичних рішень
- •2.2. Основні концептуальні підходи до процесу прийняття рішень у контексті політичного аналізу
- •2.2.1. Визначення поняття „політичний аналіз” та „прикладний політичний аналіз”
- •2.2.2. Проблемне поле „Теорії прийняття політичних рішень”
- •2.2.3. Основи мережевого підходу до теорії прийняття політичних рішень
- •Тема 3. Теорія підтримки прийняття політичних рішень у контексті аналізу зовнішньої політики та міжнародних відносин
- •3.1. Системний підхід до політичного аналізу зовнішньої політики та міжнародних відносин (етап постановки задач для прийняття політичних рішень)
- •3.2. Концепція „аналітичних полів”. Поле об’єктних обмежень
- •1. Збір інформації
- •3. Виявлення домінант
- •Тема 4. Методи критеріального аналізу систем міжнародних відносин
- •4.1.Однокритеріальні та багатокритеріальні методи структурування множини альтернатив. Множина Еджворта - Парето
- •4.1.1. Некритеріальні методи
- •4.1.2. Структурування альтернатив за допомогою критеріїв
- •4.1.3. Множина Еджворта-Парето
- •4.2. Аналітичний рейтинг рангового типу як засіб дослідження системи міжнародних відносин
- •Тема 5. Методи експертних оцінок та голосування в теорії прийняття політичних рішень
- •5.1. Методи колективних та індивідуальних експертних оцінок в теорії прийняття політичних рішень
- •5.1.1. Основні характеристики методів експертних оцінок
- •5.1.2. Методи колективної роботи експертів
- •5.1.3. Методи отримання індивідуальної думки членів експертної групи
- •5.2. Використання експертних оцінок при прийнятті політичних рішень
- •5.3. Методи голосування як засоби політичного аналізу системи міжнародних відносин
- •5.3.1. Парадокс Кондорсе
- •5.3.2. Правило більшості голосів
- •5.3.3. Метод Борда
- •5.3.4. Модифіковані методи голосування
- •5.3.5. Аксіоми Ерроу
- •Змістовний модуль іі. Прикладні методи та моделі прийняття рішень тема 6. Методи дерева цілей та аналізу ієрархій при прийнятті політичних рішень в міжнародних відносин
- •6.1. Особливості застосування методу дерева цілей в дослідженнях міжнародних відносин та зовнішньої політики
- •6.2. Основні принципи використання методу аналізу ієрархій
- •Тема 7. Методи теорії ігор при прийнятті політичних рішень
- •7.1.Основні положення і поняття теорії ігор
- •7.2. Особливості рішення матричних ігор з двома ігроками та можливості їх застосування в сфері прийняття політичного рішення в міжнародних відносинах
- •7.3. Прийняття рішень в умовах ризику. Особливості „ігор з природою”
- •Тема 8. Методи мережевого аналізу при прийнятті політичних рішень в міжнародних відносинах
- •8.1. Основні етапи та особливості використання мережевого аналізу при прийнятті політичних рішень
- •8.1.1. Параметри сітьової моделі
- •8.1.2. Розрахунок параметрів часу сітьового графіку чотирьохсекторним способом
- •Джерела інформації основна література
- •Додаткова література
- •Ресурси інтернет
5.3. Методи голосування як засоби політичного аналізу системи міжнародних відносин
Формально методи (правила) голосування розв'язують задачу колективного прийняття рішень, у якій декілька осіб, що приймають рішення (ОПР, виборців) повинні спільно обрати одну з кількох альтернатив (кандидатів), думки щодо яких розбігаються.
Коли кандидатів двоє, то звичайне правило голосування більшістю голосів є найбільш справедливим методом.
Розглянемо правила голосування трьох і більше кандидатів та їх властивості.
Зробимо деякі припущення:
1) Скінчена множина з n виборців повинна обрати одного з p кандидатів.
2) Індивідуальні переваги виборців не допускають байдужості.
3) Методи голосування будуть обирати кандидати на основні задання виборцями порядкових переваг (ранжування).
4) Голосування повинно не допускати компромісу між принаймні двома кандидатами ніяк, окрім можливості вибору деякого третього кандидата.
5.3.1. Парадокс Кондорсе
Одним з перших, хто зацікавився системами голосування, був французький вчений маркіз де Кондорсе (1743— 1794). Він сформулював принцип чи критерій, що дає можливість визначити переможця в демократичних виборах. Принцип де Кондорсе полягає в наступному: кандидат, який перемагає в порівнянні один на один з будь-яким іншим кандидатом, є переможцем на виборах.
Система голосування, запропонована де Кондорсе полягала в тому, що кожен з голосуючих упорядковував кандидатів за ступенем свого бажання бачити його переможцем. Згідно з де Кондорсе, справедливе визначення переможця можливо шляхом попарного порівняння кандидатів за числом голосів, поданих за них. Принцип де Кондорсе пропонувався як раціональний і демократичний. Однак незабаром маркіз де Кондорсе зіткнувся з парадоксом, названим згодом його ім'ям.
Розглянемо приклад голосування на зборах представників з 60 осіб. Нехай на голосування поставлено трьох кандидатів А, В і С, і голоси розподілилися таким чином, як показано в таблиці.
Розподіл голосів (парадокс Кондорсе):
-
Число голосующих
Переваги
23
АВС
17
ВСА
2
ВАС
10
САВ
8
СВА
Порівняємо переваги стосовно пар кандидатів. Беремо А і С: тоді А надають перевагу 25; С у порівнянні з А предпочитают: 35. Отже, С надається перевага в порівнянні з А (С ®А ) відповідно до волі більшості.
Порівнюючи попарно аналогічно А і В, В і С, одержуємо: В®С (42 проти 18), С ® А (35 проти 25) і А ® В (33 проти 27). Отже, маємо протиріччя, тобто відношення А ® В ®С ® А не є транзитивним.
Зіткнувшись з цим парадоксом, Кондорсе вибрав "найменше зло", яке полягає в тому, що варто враховувати ту думку, якої підтримується більшість голосів (обраним варто вважати А).