
- •Інститут міжнародних відносин
- •В міжнародних відносинах конспект лекцій
- •6.030500 «Міжнародна інформація»
- •Тема 1. Особливості та механізми прийняття політичних рішень 5
- •Тема 2. Загальні принципи теорії прийняття політичних рішень 25
- •Тема 3. Теорія підтримки прийняття політичних рішень у контексті аналізу зовнішньої політики та міжнародних відносин 39
- •Тема 4. Методи критеріального аналізу систем міжнародних відносин 46
- •Тема 5. Методи експертних оцінок та голосування в теорії прийняття політичних рішень 54
- •Тема 6. Методи дерева цілей та аналізу ієрархій при прийнятті політичних рішень в міжнародних відносин 72
- •Тема 7. Методи теорії ігор при прийнятті політичних рішень 83
- •Тема 8. Методи мережевого аналізу при прийнятті політичних рішень в міжнародних відносинах 95
- •Передмова
- •1.1.2. Класифікація політичних рішень
- •1.1.3. Підготовка політичного рішення
- •1.2. Особливості прийняття політичного рішення
- •1.2.1. Боротьба за прийняття політичного рішення в офіційних органах
- •1.2.2. Легітимність рішення
- •1.2.3. Лобізм та групи тиску при прийнятті політичних рішення
- •1.2.4. Вплив поведінки відхилу на політичне рішення
- •1.2.5. Вплив прийнятого політичного рішення на можливий розвиток політичної ситуації в країні
- •Тема 2. Загальні принципи теорії прийняття політичних рішень
- •2.1. Основні категорії теорії прийняття політичних рішень
- •2.1.1. Основні категорії теорії прийняття політичних рішень
- •2.1.2. Класифікація задач прийняття політичних рішень
- •2.2. Основні концептуальні підходи до процесу прийняття рішень у контексті політичного аналізу
- •2.2.1. Визначення поняття „політичний аналіз” та „прикладний політичний аналіз”
- •2.2.2. Проблемне поле „Теорії прийняття політичних рішень”
- •2.2.3. Основи мережевого підходу до теорії прийняття політичних рішень
- •Тема 3. Теорія підтримки прийняття політичних рішень у контексті аналізу зовнішньої політики та міжнародних відносин
- •3.1. Системний підхід до політичного аналізу зовнішньої політики та міжнародних відносин (етап постановки задач для прийняття політичних рішень)
- •3.2. Концепція „аналітичних полів”. Поле об’єктних обмежень
- •1. Збір інформації
- •3. Виявлення домінант
- •Тема 4. Методи критеріального аналізу систем міжнародних відносин
- •4.1.Однокритеріальні та багатокритеріальні методи структурування множини альтернатив. Множина Еджворта - Парето
- •4.1.1. Некритеріальні методи
- •4.1.2. Структурування альтернатив за допомогою критеріїв
- •4.1.3. Множина Еджворта-Парето
- •4.2. Аналітичний рейтинг рангового типу як засіб дослідження системи міжнародних відносин
- •Тема 5. Методи експертних оцінок та голосування в теорії прийняття політичних рішень
- •5.1. Методи колективних та індивідуальних експертних оцінок в теорії прийняття політичних рішень
- •5.1.1. Основні характеристики методів експертних оцінок
- •5.1.2. Методи колективної роботи експертів
- •5.1.3. Методи отримання індивідуальної думки членів експертної групи
- •5.2. Використання експертних оцінок при прийнятті політичних рішень
- •5.3. Методи голосування як засоби політичного аналізу системи міжнародних відносин
- •5.3.1. Парадокс Кондорсе
- •5.3.2. Правило більшості голосів
- •5.3.3. Метод Борда
- •5.3.4. Модифіковані методи голосування
- •5.3.5. Аксіоми Ерроу
- •Змістовний модуль іі. Прикладні методи та моделі прийняття рішень тема 6. Методи дерева цілей та аналізу ієрархій при прийнятті політичних рішень в міжнародних відносин
- •6.1. Особливості застосування методу дерева цілей в дослідженнях міжнародних відносин та зовнішньої політики
- •6.2. Основні принципи використання методу аналізу ієрархій
- •Тема 7. Методи теорії ігор при прийнятті політичних рішень
- •7.1.Основні положення і поняття теорії ігор
- •7.2. Особливості рішення матричних ігор з двома ігроками та можливості їх застосування в сфері прийняття політичного рішення в міжнародних відносинах
- •7.3. Прийняття рішень в умовах ризику. Особливості „ігор з природою”
- •Тема 8. Методи мережевого аналізу при прийнятті політичних рішень в міжнародних відносинах
- •8.1. Основні етапи та особливості використання мережевого аналізу при прийнятті політичних рішень
- •8.1.1. Параметри сітьової моделі
- •8.1.2. Розрахунок параметрів часу сітьового графіку чотирьохсекторним способом
- •Джерела інформації основна література
- •Додаткова література
- •Ресурси інтернет
5.1.3. Методи отримання індивідуальної думки членів експертної групи
Засновані на попередньому отриманні інформації від експертів, що були опитані незалежно один від одного, з наступною обробкою даних.
Головні переваги:
1.оперативність;
2.можливість повною мірою використати індивідуальні можливості експерта;
3. відсутність тиску з боку авторитетів;
4. низькі витрати на експертизу.
Головний недолік:
Високий ступінь суб’єктивності отриманих оцінок через обмеженість знань одного експерта.
Метод "Дельфі"
У рамках Методу Дельфі передбачається:
обмеження комунікації з метою відображення лише інформації про думку експерта (зазвичай у вигляді сумарної статистики);
анонімність усіх членів.
Процес ітерацій, який включає надання всім експертам результатів обрахунку колективного рішення з метою внесення коректив у власну позицію. Процес продовжується поки не буде досягнуто потрібного рівня конвергенції (згоди).
Номінальний груповий метод (НГМ)
У межах НГМ дозволяється комунікація не лише відносно думки, але й відносно проблемної ситуації. Тобто, має місце стисла аргументація власної позиції. НГМ передбачає наступні етапи:
експерти публічно презентують індивідуальні оцінки;
обмежена дискусія, в процесі якої експертам дозволяється оприлюднити факти на підтримку свого судження;
експерти мають змогу внести корективи до власних оцінок.
Експериментальні дослідження вказали на неможливість надання абсолютної переваги одному з методів стосовно параметру оптимальності прийнятого рішення, хоча НГМ і Дельфі займали кращі позиції. Отже, використання будь-якого з цих алгоритмів може бути доцільним з позицій особи, що приймає рішення.
Прогнозування, зокрема, політичне, вже досить давно стало об'єктом наукового дослідження. Розглянемо один з можливих підходів до технології прогнозування.
Незважаючи на свій науковий характер, політичне прогнозування тільки певною мірою є науковою діяльністю. У багатьох випадках прогнозист працює на замовлення. Це з самого початку позбавляє позицію дослідника цілковитої об'єктивності. Вказану тезу необхідно враховувати задля розуміння сутності процесу прогнозування, який у багатьох випадках здійснюється з точки зору однієї зі сторін, що включені до конфлікту. Саме тому надзвичайної важливості набувають спроби формалізувати процес прогнозування.
Е. Янч виділяє до 150 різних, але з них найпоширенішими, на його думку, є такі методи прогнозування: мозкова атака; метод Дельфі; екстраполяція; контекстуальне картографування; морфологічне дослідження; сценарний підхід; синоптична ітерація; економічний аналіз; використання теорії ігор; кількісні моделі; вертикальні й горизонтальні матриці рішень; дослідження операцій; дослідження рішень; дерево цілей; мережеві методи; системний аналіз.
Ці методи можна об'єднати в кілька великих груп. Найадекватнішими, на погляд автора, для вивчення соціально-політичної ситуації в умовах нестабільності, у точках біфуркації є кілька методів.
По-перше, методи експертних оцінок: метод мозкової атаки та його розвиток - метод "Дельфі", що фактично є методами вдосконалення розумового процесу. Зауважимо тут, що метод "Дельфі" є "багаторівневою письмовою мозковою атакою зі зворотним зв'язком".
Основною перевагою методів експертних оцінок є відносна простота їхнього застосування, природність, а також те, що за вдалого вибору експертів вони дають дуже добрі результати. До вад можна віднести значну залежність від суб'єктивного фактора та принципову неповторюваність. Як найбільш універсальні, ці методи придатні для аналізу нестабільної ситуації.
По-друге, методи, що використовують моделювання. Під моделлю розуміємо чітко сформульоване та описане спрощене уявлення процесів, що відбуваються в дійсності. Моделювання застосовується для вибору серед континууму характеристик об'єкта дослідження найважливіших, з точки зору дослідника, та відкидання другорядних. Саме в сутності методу й полягає його основна вада - можливість нехтування певними чинниками перебігу подій. До методів цієї групи можна віднести екстраполяцію, метод, що базується на теорії ігор, побудову кількісних моделей, сценарний підхід, синоптичну ітерацію, певні різновиди економічного аналізу. Окрему підгрупу складають методи, пов'язані з математичним моделюванням. До переваг цієї групи методів можна віднести їхню формалізованість, певну можливість автоматизації тощо. Необхідно зауважити, що сфера наук про людину й суспільство вміщує спеціальні модельні методи. Наприклад, метод історичних аналогій.
Проблема застосування методів моделювання, особливо математичного, в областях біфуркацій є надзвичайно складною. Ще й сьогодні остаточно не розв'язана проблема розробки адекватного математичного, та й навіть понятійного апарату. Звичайні моделі принципово лінійні, що обумовлює їхню непридатність до застосування в областях нестабільності, проте використання ідей модельного підходу є у цій ситуації досить плідним.