Тема 3. Теорія підтримки прийняття політичних рішень у контексті аналізу зовнішньої політики та міжнародних відносин

3.1. Системний підхід до політичного аналізу зовнішньої політики та міжнародних відносин (етап постановки задач для прийняття політичних рішень)

Фундаментальне значення в системному підході до аналізу міжнародних відносин та зовнішньої політики має розробка проблем цілісності. Осмислити ціле в політичному аналізі для прийняття рішення означає розкрити:

• Сутність: якісну специфіку, системні інтегративні властивості, що притаманні відносинам між державами;

• Склад: кількісну та якісну характеристику частин та компонентів міжнародних відносин, їх координацію та субординацію (виділивши головну частину), їх різноякісність та суперечливість, що є важливим джерелом руху, розвитку зовнішньої політики як цілого;

• Структуру: тобто внутрішню організацію, взаємозв‘язок компонентів зовнішньополітичних процесів, встановивши при цьому, чому компоненти сполучаються, взаємодіють саме так, а не інакше, чому взаємодіючи, вони створюють саме дане, а не інше ціле;

• Функції: тобто активність, життєдіяльність, рівно як і функції, встановивши при цьому, як ці останні “працюють” на загальні функції суб‘єктів міжнародних відносин;

• Інтегративні системні фактори зовнішньополітичної взаємодії: механізми, що забезпечують цілісність системи, її вдосконалення та розвиток, взаємодію, комунікацію з зовнішньою середою, у тому числі взаємодію з більш загальним цілим, частиною якого ця система є;

• Історію даного цілого: джерело та початок виникнення, становлення, тенденції та перспективи розвитку, перетворення його в нову цілісну систему.

Зазначена сукупність знань про новий об‘єкт може бути основою для серйозних рекомендацій.

Основними етапами системного підходу до аналізу зовнішньої політики та міжнародних відносин можуть бути наступні:

1. Визначення об‘єкту та цілі його вивчення;

2. Виділення об‘єкта аналізу – системи – з середовища;

3. Визначення внутрішньої структури об‘єкта (системи): елементи, зв‘язки, відношення;

4. Визначення основних функцій елементів та системи в цілому;

5. Визначення головних зовнішніх зв‘язків системи;

6. Інформаційне забезпечення змістовного аналізу;

7. Аналіз стану та потенціалу розвитку елементів та системи;

8. Визначення проблем, протиріч, задач для спеціального аналізу;

9. Визначення структури критеріїв оцінки;

10. Оцінка основного (базового) варіанту;

11. Висновки та рекомендації.

Разом з системним підходом у політичному аналізі міжнародних відносин застосовується модифікація багатофакторного аналізу, що зорієнтований на дослідження груп факторів з метою детермінації поведінки суб‘єктів зовнішньополітичної та міжнародної взаємодії. Методика цього аналізу передбачає послідовну розробку п’яти аналітичних полів, що включають в себе всі вищеперераховані 11 етапів системного аналізу, але, по-перше, аналітичні поля ґрунтуються на значно обмеженій інформаційній базі, по-друге, дана методика дає можливість використання на кожному рівні принципово інших методів дослідження. Перелік аналітичних полів має наступний вигляд:

• Перше аналітичне поле – “поле об‘єктних обмежень”;

• Друге аналітичне поле – “поле мотивацій”;

• Третє аналітичне поле – “поле цільових установок”;

• Четверте аналітичне поле – “поле ресурсних обмежень”;

• П‘яте аналітичне поле – “поле альтернатив”.

У зазначених рамках можна вирішувати наступні задачі:

• Інформаційне забезпечення осіб, що приймають рішення;

• Ретроспективний аналіз розвитку систем з метою підготовки доручень на перспективу;

• Формування дослідницьких програм;

• Постановка задач для системного аналізу та прийняття рішень.