2.1.2. Лікарські препарати грецької фармації.

Одним з відомих лікарів древньої Греції був Гіппократ - основоположник античної медицини і фармації. Своїми природно-науковими дослідженнями Гіппократ і його шко­ла підтримували матеріалістичну лінію в науці і фармації. Заслугою Гіппократа в історії медицини було звільнення її від впливу жрецької храмової медицини і визначення шляху її самостійного розвитку. У цей період особливо широко застосовувалися відвари, мазі і кашки. Ліки готували лікарі і зберігали їх разом із запасами лікарської сировини в спеціальних приміщеннях (комора - ароіеса).

2.1.3. Лікарські препарати римської фармації.

Розвиток лікознавства у древньому Римі спадково пов’язаний з давньогрецькою фармацією. Найвизначнішим лікарем древнього Риму був Гален (131-201), праці якого дуже впли­нули на розвиток медицини і фармації в середні століття. Він узагальнив уявлення античної медицини у вигляді єдиного вчення. У своїх поглядах на природу організму Гален дотримував вчення Гіппократа, доповнюючи його ідеалістичним уявленням Платона. Гален описав і системати­зував порошки, пігулки, таблетки, настої, відвари, збори, розчини, мікстури, примочки, компреси, припарки, мазі, мила, кашки, пластири, вина й оцто-меді.

2.1.4. Технологія лікарських препаратів у період XIII-XVIII ст.

Значну роль у розвитку технології ліків зіграло лікознавство Древньої Русі. Фарма­ція Русі не пішла по шляху наслідування іноземного, а розвивалася самобутньо своїм шляхом. Ліки готували в зелейних крамницях, де проводилася не тільки первинна об­робка сировини, але й одержання лікарських форм.

У XII сторіччі внучка Володимира Мономаха Євпраксія (Зоя) - згодом дружина візантійського імператора - написала книгу «Мазі», яка свідчить про високий рівень медицини і фармації тодішньої Русі. У рукописних лікарських порадниках зверталася увага на якість ліків, на способи відрізняти їх від підробок.

В другій половині XVII століття були складені рукописні «Фармакопеї», які містили прописи і способи виготовлення настоїв, екстрактів, настойок, медичних мазей, по­рошків, інших лікарських форм і препаратів.

2.1.5. Друга половина XX ст.

У 1976р. у Всесоюзному науково-дослідний інститут фармації (ВНДЇФ). проводилася велика робота з удосконалення технологічних процесів. Систематично вивчалася рецептура аптек, що дозволяла виявити найбільш розповсюд­жені прописи ліків з метою їх переведення на заводське виробництво.

Головним науково-дослідним інститутом з промислової технології ліків був на той час Державний науковий центр лікарських засобів (ДНЦЛЗ) у Харкові, який проводив велику роботу в області створення технології новогаленових препаратів із глікозидо- і алкалоїдоносних рослин, вивчення екстракційного процесу й удосконалення апаратури, створення нового типу супозиторних і мазевих основ, а також удосконалення різних стадій виробництва ампулованих розчинів, таблеток, аерозолей та інших лікарських форм. (6)

2.2.М’які лікарські форми