12. Дайте виначення поняттю «принцип» навчання. Сформулюйте провідні ідеї класиків педагогічної думки щодо традиційних принципів навчання.

Принципи – це керівні положення або правила, якими керується вчитель у процесі навчання.

Першу спробу створення системи принципів навчання здійснив Ян Амос Коменський. Його система опирається на принцип природо відповідності: у навчанні та вихованні слід враховувати природні, вікові та психічні особливості дітей.

Ф-В-А Дістервег, прагнучи розкрити дидактичні принципи і правила якомога конкретніше, розглядав їх як вимоги до змісту навчання, до вчителів і учнів.

За переконаннями К.Д. Ушинського в навчанні слід враховувати зміст і дозування навчального матеріалу, посильність його для учнів, послідовність вивчення, розвиток свідомості, діяльності й активності учнів, міцність засвоєння знань, виховуючи навчання та ін.

13. Охарактеризуйте принцип наочності навчання. Назвіть види навчальної наочності. Вимоги до використання наочності.

Види наочності:

-натуральні;

-образно-наочні;

-схематична;

-зорово-слухова(відео,аудіо)

Принцип наочності навчання вимагає залучення до сприймання всіх органів чуття учня. Принцип використовується з стародавніх часів. У сучасній дидактиці наочність розуміють ширше, ніж безпосередні зорові сприймання. Вона включає також сприймання через моторні, тактильні чуття. Тому до наочних засобів належать і лабораторне обладнання, і статичні та динамічні навчальні посібники.

Наочні засоби поділяються на натуральні, зображальні, схематичні; аудіовізуальні (звуконаглядні) і словесно-образні (художні образи).

Використовувати наочність слід розумно. Переоцінка ролі наочності в навчанні може стримувати розвиток абстрактного мислення.

Деякі правила, що розкривають застосування наочності.

1. Золоте правило навчаючих: усе, що лише можна, представляти для сприймання чуттями, а саме: видиме — сприйманню зором, почуте — слухом, запахи — нюхом, що підлягає смаку, — смаком, доступне відчуванню — шляхом дотику. (Я.А.Коменський).

2. Науково обґрунтовано застосовуйте сучасні засоби наочності: навчальне телебачення, відеозапис, кодослайди, по-ліекранну проекцію та ін.; досконало володійте технічними засобами навчання, методикою їх використання.

3. Слід використовувати наочність не лише для ілюстрації, а й у ролі самостійного джерела знань.

4. Застосовуючи наочні засоби, виховуйте учнівську увагу, спостережливість, культуру мислення, конструктивну творчість, інтерес до учіцня.

14. Розкрийте значення принципів науковості і доступності в початковій школі.

Принцип науковості – його суть полягає в тому, що всі факти, явища повинні бути науково виправданими і виклад матеріалу теж повинен бути правильним.

Цей принцип вимагає:

- розкриття причинно-наслідкових зв’язків

- розкриття важливості та могутності наукових людських знань

- розкриття історії розвитку науки і зв’язок даної науки з іншими.

Деякі правила реалізації даного принципу:

1. Реалізуючи принцип науковості, впроваджуйте у навчання найновіші досягнення педагогіки, психології, методики, передового педагогічного досвіду.

2. Розкрийте логіку навчального предмета, яка забезпечує з перших кроків його вивчення надійне підґрунтя для засвоєння нових наукових понять.

3. Систематично інформуйте своїх учнів про нові досягнення в науці, техніці, культурі, пов'язуйте їх з системою знань, яку в них формуєте.

4. Застосовуйте найновішу наукову термінологію, не користуйтесь старими термінами, будьте в курсі новітніх наукових досягнень з свого предмета.

5. Розкривайте генезис наукового знання, ембріологію істини, послідовно реалізуйте вимоги історизму в навчанні.

6. У старших класах не обходьте спірних наукових проблем; якщо дозволяють умови, організуйте дискусію.

Принцип доступності: навчання буде успішним і ефективним, якщо його зміст, форми і методи відповідають віковим особливостям. Реалізація принципу передбачає врахування рівня розвитку учнів,індивідуальних та вікових особливостей,дотримання правил:від простого до складного,від відомого до невідомого,від близького до далекого.

Деякі правила доступного навчання:

1. Від легкого до важкого, від відомого до невідомого, від простого до складного (ЯЛ. Коменський).

2. Навчаючи, виходьте з рівня підготовки і розвитку учнів, учіть, спираючись на їх можливості. Враховуйте життєвий досвід учнів, їх інтереси, особливості розвитку.

3. Доступність, переконливість, емоційність залежать від легкості викладу і мови вчителя, тому чітко й однозначно формулюйте поняття, навчайте образно.

4. Не зловживайте довгими монологами; тонко відчувайте, що необхідно пояснити, а що учні зрозуміють самі.

5. Головну увагу приділяйте управлінню пізнавальною діяльністю учнів: поганий учитель повідомляє істину, залишаючи її недоступною для розуміння, хороший — вчить її знаходити, роблячи доступним процес знаходження.

15. Поясніть основні аспекти принципів свідомості і активності навчання, міцності засвоєння знань, умінь та навичок.

Принцип свідомості і активності-свідомому засвоєнню матеріалу сприяє: роз’яснення мети і навчального матеріалу,роз’яснення значення для вирішення життєвих проблем,використання мислитель них операцій(аналіз,синтез,індукція,дедукція,порівняння і аналіз),порівняння і узагальнення),позитивні мотиви. Активізація пізнавальної діяльності відбувається якщо вчитель формує позитивне ставлення до навчання,викликає інтерес до навчального матеріалу,якщо між вчителем і учнем доброзичливі стосунки ,якщо вчитель використовує проблемне навчання і ТЗН.

Деякі правила принципу:

1. Не забувайте, що головним є не предмет, який ви викладаєте, а особистість, яку ви формуєте. Вчіть так, щоб учень не був «додатком» до навчального предмета, а навпаки, суб'єктом його активного засвоєння.

2. На виховання активності не шкодуйте ні часу, ні зусиль. Пам'ятайте, що сьогоднішній активний учень — завтрашній активний член суспільства.

3. Постійно вивчайте і використовуйте індивідуальні інтереси своїх учнів, розвивайте й спрямовуйте їх таким чином, щоб вони погоджувалися з особистими і суспільними проблемами.

4. Допомагайте учням оволодіти найпродуктивнішими методами навчально-пізнавальної діяльності, вчіть їх учитися.

5. Навчаючи, використовуйте всі види і форми пізнавальної діяльності, об'єднуйте аналіз з синтезом, індукцію з дедукцією, зіставлення з протиставленням, частіше застосовуйте аналогію.

Принцип міцності засвоєння знань, умінь і навичок.

Головною ознакою міцності є свідоме й ґрунтовне засвоєння найістотніших фактів, понять, ідей, законів, правил, глибоке розуміння істотних ознак і сторін предметів та явищ, зв'язків і відношень між ними і всередині них. Реалізація цього принципу передбачає: повторення навчального матеріалу за розділами і структурними смисловими частинами; запам'ятовування нового навчального матеріалу, спираючись на пройдений; активізацію учнів під час повторення (запитання, порівняння, аналіз, синтез, класифікація, узагальнення); нове групування матеріалу з метою його систематизації; виділення при повторенні головних ідей; використання в процесі повторення різноманітних методик, форм і підходів, вправ; самостійну роботу щодо творчого застосування знань; постійне звернення до раніше засвоєних знань для їх трактування з нової точки зору.

Деякі правила принципу:

1. Ніщо не слід змушувати вивчати напам'ять, крім того, що добре сприйнято розумом (Я.А. Коменський).

2. Не слід повторювати вивчене за схемою безпосереднього вивчення: дайте можливість учням розглянути матеріал з різних сторін і точок зору.

3. Міцність запам'ятовування інформації, набута у формі логічних структур, вища міцності розрізнених знань; закріплювати необхідно знання, представлені логічно цілісними

структурами.

4. Застосовуйте сучасні засоби та методи контролю, користуйтесь діагностичними засобами виявлення і виміру зрушень у розвиткові учнів.

5. Привчайте учнів контролювати процес і результати власної праці.

16. Охарактеризуйте принципи систематичності і послідовності навчання, врахування вікових та індивідуальних особливостей в навчанні.

Принцип систематичності і послідовності: систематичність у роботі вчителя передбачає постійну роботу над собою при вивчені нового матеріалу, опиратися на пройдений, мовний матеріал розглядати частинами, звертати увагу на основне, здійснювати міжпредметні зв’язки. Систематичність у роботі учня вимагає постійної підготовки до уроку, систематичне відвідування школи, уважність та активність на уроці, повторення навчального матеріалу і порядок виконання дом.зад. і час його виконання.

Деякі правила навчання, які реалізують принцип систематичності і послідовності:

1. Не допускайте порушення системи як у змісті, так і в способах навчання, а якщо система порушена, негайно ліквідуйте прогалини, щоб попередити неуспішність.

2. У кінці розділу, курсу обов'язково проводьте уроки узагальнення і систематизації.

3. Вимагайте від учнів засвоєння системи знань, умінь, навичок з кожного розділу і з усієї програми.

Принцип індивідуального підходу до учнів.

Дає змогу в умовах колективної навчальної роботи кожному учневі по-своєму оволодівати навчальним матеріалом, ураховувати рівень розумового розвитку дітей, їх знань і вмінь, пізнавальної та практичної самостійності, інтересів, вольового розвитку, працездатності. Для цього учитель повинен уважно вивчати своїх учнів, знати їх індивідуальні інтереси та схильності, розвиток і домашні умови та ін. Значної уваги потребують виявлення причин відхилень у навчально-пізнавальній діяльності й поведінці окремих школярів та їх усунення. Обов'язок учителя - організувати індивідуальну допомогу відстаючим у навчанні.

Успішна реалізація даного принципу передбачає знання вчителем психофізіологічних особливостей учнів, рівнів їх навчальної підготовленості та стану фізичного здоров'я. Індивідуальний підхід більш ефективно здійснюється через систему диференційованих завдань, розрахованих на різні рівні навчальної підготовленості учнів, темп і ритм їх праці. Одним із важливих завдань індивідуального підходу у навчанні є активне включення учнів у навчально-виховний процес, розкриття того особливого, що в .ньому приховано.

Способи реалізації принципу врахування індивідуальних особливостей учнів у навчанні:

— знання і врахування в процесі навчання психофізіологічних вікових та індивідуальних особливостей учнів;

— диференційований відбір змісту, методів і засобів навчання, форм організації навчально-пізнавальної діяльності учнів;

— стимулювання самостійної індивідуальної навчально-пізнавальної діяльності учнів;

— здійснення професійної орієнтації учнів на уроці з врахуванням їх інтересів, нахилів, здібностей;

— організація навчально-пізнавального процесу з максимальним залученням учнів до участі в ньому (з врахуванням їх індивідуальних можливостей та бажання);

— виявлення творчого потенціалу учнів і забезпечення умов для його реалізації в навчальній діяльності;

— реалізація індивідуального підходу до оцінки знань, умінь та навичок учнів.