25. Підстави, порядок та правові наслідки позбавлення батьківських прав.

Відповідно до ст. 9 Конвенції про права дитини, дитина не повинна розлучатися зі своїми батьками поза їх бажанням, за винятком випадків, коли таке рішення суд приймає в її інтересах (наприклад, коли батьки дуже жорстоко поводяться з дитиною, і т.ін.). Виключною мірою відповідальності за невиконання батьківського обов’язку є позбавлення батьківських прав. Це допускається лише на підставі та у порядку, визначеному законом. Підстави для позбавлення батьківських прав визначені у ст. 164 СК України, зокрема, мати і батько можуть бути позбавлені батьківських прав, якщо він (вона):

1) не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров’я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування;

2) ухиляються від виконання своїх обов’язків по вихованню дитини;

3) жорстоко поводяться з дитиною;

4) є хронічними алкоголіками або наркоманами;

5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва;

6) засуджені за вчинення умисного злочину щодо дитини.

Цей перелік є вичерпним, тому позбавлення батьківських прав з підстав, що не передбачені ст. 164 СК України, не допускається.

Право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один із батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім’ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров’я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла 14 років.

Особливістю при розгляді судом справ про позбавлення батьківських прав є те, що обов’язковою є участь у їх розгляді прокурора і органу опіки та піклування.

При задоволенні позову про позбавлення батьківських прав у рішенні суду обов’язково має бути вказано, кому конкретно передається дитина на виховання: другому із подружжя, органу опіки та піклування чи опікуну або піклувальнику, якщо він призначений у визначеному законом порядку.

Якщо дитина проживала з тим із батьків, хто позбавлений батьківських прав, то суд вирішує питання про можливість їхнього подальшого проживання в одному житловому приміщенні (ст. 167 СК України).Суд також може постановити рішення про виселення того з батьків, хто позбавлений батьківських прав, з житлового приміщення, у якому він проживає з дитиною, за умови, що він має інше житло, або прийняти рішення про примусовий поділ житла чи його обмін.

На підставі рішення суду про позбавлення батьківських прав, що набрало чинності, робиться відповідна відмітка в актовому записі.

При цьому суд, виходячи з інтересів дитини, може постановити рішення про обмеження батьківських прав шляхом відібрання дитини від батьків або одного з них, не позбавляючи їх батьківських прав, у випадку:

1) якщо батьки ухиляються від виконання своїх обов’язків по вихованню дитини;

2) жорстоко поводяться з дитиною;3) є хронічними алкоголіками або наркоманами;

4) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва;

5) засуджені за вчинення умисного злочину щодо дитини, якщо залишення у них дитини є небезпечним для її життя, здоров’я і морального виховання.

У такому разі дитина передається другому із батьків, бабі, дідові, іншим родичам за їх бажанням або органам опіки та піклування.

За змістом п.2ч. 1 ст. 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона (він) ухиляються від виконання своїх обов’язків щодо виховання дитини.

З позбавленням батьківських прав припиняються не тільки права, а й обов’язки батьків, які ґрунтуються на факті спорідненості з дитиною, за винятком аліментних зобов’язань. Відповідно до ч.2 ст. 166 СК України особа, позбавлена батьківських прав, не звільняється від обов’язку щодо утримання дитини.

Крім того, батьки зобов’язані відшкодувати шкоду завдану дитиною, щодо якої вони були позбавлені батьківських прав, протягом трьох років після позбавлення їх батьківських прав, якщо вони не доведуть, що ця шкода не є наслідком невиконання ними своїх батьківських обов’язків (ст. 1183 ЦК України).

Отже, можна зробити висновок, що повного припинення правового зв’язку між батьками, які позбавлені батьківських прав і дитиною, не відбувається.

Позбавлення батьківських прав передбачає настання для батьків визначених законом правових наслідків. Особа, позбавлена батьківських прав:

1) втрачає особисті немайнові права щодо дитини та звільняється від обов’язків щодо її виховання;

2) перестає бути законним представником дитини;

3) втрачає права на пільги та державну допомогу, що надаються сім’ям з дітьми;

4) не може бути усиновлювачем, опікуном та піклувальником;

5) не може одержати в майбутньому тих майнових прав, пов’язаних з батьківством, які вона могла б мати у разі своєї непрацездатності (право на утримання від дитини, право на пенсію та відшкодування шкоди у разі втрати годувальника, право на спадкування);

6) втрачає інші права, засновані на спорідненості з дитиною (ч.І ст. 166 СК України).

Таким чином, позбавлення батьківських прав виконує не тільки каральну функцію щодо батьків, але й виконує функцію захисту прав та інтересів дитини, усуває можливі ситуації, що загрожують її життю та здоров’ю, та створює передумови для належного виховання.