
- •1.Основні підходи до інтерпретації поняттяВ.
- •2.Філософські погляди на проблему відповідальності людини: шалый характеристика.
- •3.Поняття соціальної відповідальності.
- •4.Види соціальної відповідальності.
- •5.Соціальні норми та їх види.
- •6 (12) .Поняття політичної відповідальності. (Рівні політичної відповідальності)
- •7.Види політичної відповідальності.
- •8.Особливості політико-правової відповідальності.
- •9.Особливості морально-політичної відповідальності
- •10.Парадигма відповідальності.
- •11.Поняття інституту політичної відповідальності.
- •13.Інститути політичної відповідальності в системі вищих органів державної влади: загальна характеристика.
- •14.Інститути політичної відповідальності в контексті різних форм державного правління.
- •15.Інститути політичної відповідальності в президентській республіці,
- •17.Інститути політичної відповідальності в змішаній республіці.
- •16.Інституті політичної відповідальності в парламентарній республіці.
- •18.Політична відповідальність глави держави: загальна характеристика.
- •19.Принципи конституційного статусу глави держави.
- •20 ( 21 ).Імпічмент як інститут політичної відповідальності глави держави (чинники ефективності імпічменту)
- •22.Контрасигнатура як інститут політичної відповідальності глави держави.
- •23.Особливості інституту контрасигнатури її парламентарній та змішанній республіках.
- •24.Поняття політичної відповідальності уряду.
- •25.Форми підпорядкування уряду парламенту і главі держави.
- •26.Форми політичної відповідальності уряду залежно від способу його формування.
- •27.Форми відповідальності уряду перед парламентом: вотум недовіри та відмова у довірі.
- •28.Політична відповідальність парламенту: загальна характеристика.
- •29 (30)Форми політичної відповідальності парламенту перед главою держави.(підстави для розпуску парл-ту)
- •31.Відкладальне вето як форма політичної відповідальності парламенту.
- •32.Особливості застосування права вето за різних форм державного правління.
15.Інститути політичної відповідальності в президентській республіці,
Що стосується республіканських форм правління, то й вони не завжди пов'язані з демократичним політичним режимом. Демократичною, за визначенням, є парламентарна форма республіканського правління, оскільки за неї неможливе зосередження всієї повноти державної влади в руках однієї особи (прем'єр-міністр як глава уряду за будь-яких умов контролюється парламентом). Президентська і змішана форми республіканського правління можуть поєднуватися з недемократичним (авторитарним) політичним режимом, як це відбувається у суперпрезидентській і монократичній республіках. Недемократичною вважається і радянська форма республіканського правління, що запроваджується в соціалістичних країнах.
Президентська республіка, як уже зазначалося характеризується тим, що в ній президент є водночас і главою виконавчої влади. Основними ознаками президентської республіки є:
жорсткий поділ влади і збалансована системі стримувань і противаг;
обрання президента на загальних виборах;
поєднання повноважень глави держави і глави уряду в особі президента
і, як правило, відсутність посади прем'єр міністра;
формування уряду президентом за обмеженої участі парламенту;
відсутність політичної відповідальності уряду перед парламентом;
відсутність права президента на розпуск парламенту;
відсутність інституту контрасигнатури скріплення актів президента підписами міністрів 1 ,
а також додамо від себе, відсутність у президента права законодавчої ініціативи, тобто права вносити до парламенту проекти законів, які він зобов'язаний розглянути.
Російський правознавець С.Кашкін головною ознакою президентської республіки вважає відсутність політичної відповідальності уряду перед парламентом: "Головна ознака даної форми правління, - зазначає він, - відсутність відповідальності виконавчої влади перед парламентом за проводжувану політику".Класичною президентською республікою, в якій найповніше втілено зазначені ознаки, є США
17.Інститути політичної відповідальності в змішаній республіці.
Змішана республіка поєднує в собі елементи президентської і парламентарної республік.
Основними її ознаками є:
обрання президента на загальних виборах;
формування уряду за участі тією чи тією мірою парламенту;
подвійна політична відповідальність уряду і перед президентом і парламентом;
дуалізм виконавчої влади - розподіл повноважень із її здійснення між президентом та урядом;
незалежність президента від уряду (відсутність інституту контрасигнатури або його формальний характер);
право президента на розпуск парламенту за настання певних підстав;
право президента на законодавчу ініціативу14.
Залежно від співвідношення в конкретній країні елементів президентської і парламентарної республік, передусім повноважень президента і парламенту щодо формування і функціонування уряду розрізняють, відповідно, президентсько-парламентарну і парламентарно-президентську форми змішаної республіки. 1 у президентсько-парламентарній республіці вирішальну роль у формуванні і діяльності уряду відіграє президент, у парламентарії президентській республіці - парламент.
Австрія, Болгарія, Ірландія Ісландія, Македонія, Польща, Португалія, Румунія, Франція, Хорватія. У змішаній республіці реальний статус президента і прем'єр-міністра значною мірою залежить від розкладу партійну політичних сил у парламенті, представництва в ньому партії президента і прем'єр-міністра.
Система інститутів політичної відповідальності значною мірою визначається характером поділу державної влади за Яр чи тієї форми правління.
Поділ влади полягає в такій системі організації і функціонування державної влади, в якій функції законодавчої, виконавчої і судової влади здійснюються різними державними органами - парламентом, главою держави, урядом, судами. Є два основні різновиди поділу державної влади - жорсткий і гнучкий.
Жорсткий поділ влади характеризується формальною ізольованістю гілок влади і відсутністю між ними тісних функціональних відносин. Парламент і уряд функціонально не залежать один від одного, уряд певною мірою підконтрольний парламенту, але не несе перед ним політичної відповідальності і не може бути відправлений ним у відставку. Уряд не має вагомих інституціональних (законодавчо встановлених) засобів упливу на парламент. Найповніше жорсткий поділ влади виявляється у президентській республіці, де парламент і очолюваний президентом уряд (адміністрація) функціонально не пов'язані між собою. Президент не має дійових засобів упливу на парламент - не наділяється правом законодавчої ініціативи і правом розпуску парламенту. Парламент, зі свого боку, не справляє відчутного впливу на формування уряду, який непідзвітний парламенту і не несе перед ним політичної відповідальності, наслідком настання якої могла б бути його відставка.
Відокремленість гілки судової влади в системі поділу влади полягає передусім у самостійності судів і незалежності суддів, які є основоположними принципами організації і функціонування судової влади і означають, що у здійсненні правосуддя суди і судді нікому не підзвітні і підкоряються лише закону.
На основі аналізу президентської форми республіканського правління і жорсткого поділу влади можна виокремити такі притаманні цій формі основні інститути політичної відповідальності:
імпічменту президента;
відкладального вето президента щодо прийнятих парламентом законів;
судового конституційного контролю щодо актів парламенту і президента в частині визнання їх неконституційними.
На відміну від жорсткого поділу влади гнучкий поділ передбачає тісну взаємодію, співпрацю гілок законодавчої і виконавчої влади, парламенту та уряду. Найповніше він виявляється за парламентарної форми правління - у парламентарній монархії і парламентарній республіці, що базуються на принципі формального верховенства парламенту в системі організації державної влади. За парламентарної форми правління уряд формується парламентом і несе перед ним політичну відповідальність, наслідком настання якої може бути його відставка. Уряд, зі свого боку, впливає на парламент через парламентську більшість, на основі якої він сформований і на яку спирається у своїй діяльності. У цьому разі поділ владві функціонально відбувається не між урядом і парламентом, а всередині парламенту - між парламентською більшістю, на основі якої сформовано уряд і до складу якої у багатьох країнах | входять міністри-парламентарії, та опозицією.
За парламентарної форми правління не тільки уряд несе політичну відповідальність перед парламентом, а й парламент несе політичну відповідальність перед главою держави - він може достроково припинити повноваження парламенту, тобто розпустити його, за настання певних підстав, у тому числі з ініціативи самого уряду. Можливість розпуску парламенту главою держави з ініціативи уряду означає, що парламент несе відповідальність також і перед урядом.
За парламентарної форми правління, як і за президентської, глава держави також наділяється правом відкладального вето щодо прийнятих парламентом законів, проте таке вето зазвичай є слабким - долається парламентом не кваліфікованою більшістю голосів, а повторним голосуванням за закон. Парламент, зі свого боку, наділяється правом усунення глави держави (тільки президента) з поста в порядку імпічменту. Орган судового конституційного контролю може визнати неконституційними акти парламенту і президента, але не монарха.
На основі аналізу парламентарної форми правління і гнучкого поділу влади можна виокремити такі притаманні цій формі основні інститути політичної відповідальності:
імпічменту президента;
відкладального вето глави держави щодо прийнятих парламентом законів;
відповідальності уряду перед парламентом;
відповідальності парламенту перед главою держави;
конституційного контролю щодо актів парламенту і президента в частині визнання їх неконституційними.
Як видно з наведеного переліку, парламентарна форма республіканського правління передбачає ті самі інститути політичної відповідальності, що й президентська, але додає до них ще два інститути: відповідальності уряду перед парламентом і відповідальності парламенту перед президентом.
За змішаної форми республіканського правління до усіх цих інститутів політичної відповідальності додається ще один - відповідальності уряду перед президентом. Подвійна політична відповідальність уряду - перед парламентом і президентом - є однією з основних, хоча й не загальнообов'язкових, ознак змішаної республіки.