11.Поняття інституту політичної відповідальності.

З двох основних форм політичної відповідальності - і моральної і правової (юридичної) Морально-політична; відповідальність є предметом етики. Предметом політичної науки має бути політико-правова відповідальність. У дослідженні висвітлюється інституціональний аспект політико-правової відповідальності, для розкриття якого спершу потрібно з'ясувати зміст понять "соціальний інститут" та "правовий інститут".

Соціальний інститут - стійка форма суспільних відносин. З нормативного боку соціальний інститут є відокремленою сукупністю норм, що регулюють певну групу однорідних і взаємопов'язаних суспільних відносин.

З усієї багатоманітності інституціональних виявів політичної відповідальності в даній роботі досліджуються політико-правові інститути, що є інститутами конституційного права (конституційно-правовими інститутами).

Конституційно-правовий інститут - це "система норм конституційного права, що регулюють певну групу однорідних і взаємопов'язаних суспільних відносин" Відповідно до зазначеного про політичну відповідальність та правові інститути інститут політичної відповідальності можна визначити як систему політико-правових норм, яка передбачає настання негативних наслідків для суб'єкта політики у разі неналежного здійснення ним законодавчо визначених функцій і повноважень. Такими негативними наслідками виступають передбачені нормами конституційного права санкції, які застосовуються щодо суб'єкта політики.

Найбільш виразно інститути політичної відповідальності виявляються в системі вищих органів державної влади. Такими є інститути політичної відповідальності президента, парламенту, уряду, а інституціальними засобами реалізації їхньої відповідальності виступають, зокрема, усунення президента з поста парламентом в порядку імпічменту, дострокове припинення повноважень (розпуск) парламенту президентом, відставка уряду за рішенням парламенту або президента тощо. В системі місцевої влади діють інститути політичної відповідальності місцевого органу державної виконавчої влади, представницького органу місцевого самоврядування та його виконавчого органу. Реалізація політичної відповідальності усіх таких органів чітко регламентується нормами конституційного права.

Водночас є такі політико-правові інститути, які формально не є інститутами політичної відповідальності і яким функція реалізації такої відповідальності притаманна тільки потенційно та може бути здійснена лише за певних умов. Основними з них виступають інститути референдуму і виборів, а в межах останнього - інститути різних типів виборчих систем. Розкриття потенціалу таких інститутів щодо реалізації політичної відповідальності неможливе без їх політологічного аналізу як засобів реалізації народного суверенітету.

13.Інститути політичної відповідальності в системі вищих органів державної влади: загальна характеристика.

14.Інститути політичної відповідальності в контексті різних форм державного правління.

Вищими органами державної влади у більшості країн сучасного світу є

глава держави (монарх чи президент), парламент, уряд і вищі суди і верховний та (у багатьох країнах) конституційний. У деяких країнах існують також інші вищі органи державної влади 1 надпарламентські та судові, проте їх наявність не є типовою. Система вищих органів державної влади у політології та правознавстві позначається поняттям "форма державного правління", яка є сукупністю інститупіональних характеристик організації державної влади.

визначення форми державного правління спосіб організації державної влади (родове поняття), зумовлений принципами формування і взаємовідносин вищих органів держави (видова відмінність). У сучасних демократичних країнах такі принципи закріплюються в конституції як основному законі держави.

З-поміж основних ознак різних форм державного правління визначальною є правовий статус глави держави.

Залежно від правового статусу глави держави і принципів формування цього вищого органу державної влади розрізняють дві основі форми державного правління - монархію і республіку.

В республіці главою держави є президент, який обирається безпосередньо народом (виборцями) або загальнонаціональною представницькою установою (парламентом) на законодавчо встановлений строк. В монархії главою держави с монарх, який отримує владу в порядку престолонаслідування і здійснює її за власним правом довічно. Різновиди цих двох основних форм правління визначаються співвідношенням повноважень _3і здійснення законодавчої і виконавчої влади, розподілених між главою держави, парламентом і урядом та зумовленим ним порядком їх формування в конкретній країні.

Різновидами монархічної форми правління є абсолютна, дуалістична і парламентарна монархії,

Абсолютна монархія характеризується юридичним І фактичним зосередженням усієї повноти державної влади - законодавчої, виконавчої і судової - в руках монарха

дуалістична - поділом влади між монархом і парламентом за домінування влади монарха;

парламентарна - формальним верховенством парламенту в системі організації державної влади.

а республіканської форми президентська, парламентарна і змішана республіки.

Президентська республіка характеризується тим, що обраний на загальних виборах президент юридично і фактично є главою держави і главою виконавчої влади;

парламентарна | формальним верховенством парламенту в системі органів державної влади;

змішана - поєднанням елементів президентської і парламентарної республік.