
- •1.Основні підходи до інтерпретації поняттяВ.
- •2.Філософські погляди на проблему відповідальності людини: шалый характеристика.
- •3.Поняття соціальної відповідальності.
- •4.Види соціальної відповідальності.
- •5.Соціальні норми та їх види.
- •6 (12) .Поняття політичної відповідальності. (Рівні політичної відповідальності)
- •7.Види політичної відповідальності.
- •8.Особливості політико-правової відповідальності.
- •9.Особливості морально-політичної відповідальності
- •10.Парадигма відповідальності.
- •11.Поняття інституту політичної відповідальності.
- •13.Інститути політичної відповідальності в системі вищих органів державної влади: загальна характеристика.
- •14.Інститути політичної відповідальності в контексті різних форм державного правління.
- •15.Інститути політичної відповідальності в президентській республіці,
- •17.Інститути політичної відповідальності в змішаній республіці.
- •16.Інституті політичної відповідальності в парламентарній республіці.
- •18.Політична відповідальність глави держави: загальна характеристика.
- •19.Принципи конституційного статусу глави держави.
- •20 ( 21 ).Імпічмент як інститут політичної відповідальності глави держави (чинники ефективності імпічменту)
- •22.Контрасигнатура як інститут політичної відповідальності глави держави.
- •23.Особливості інституту контрасигнатури її парламентарній та змішанній республіках.
- •24.Поняття політичної відповідальності уряду.
- •25.Форми підпорядкування уряду парламенту і главі держави.
- •26.Форми політичної відповідальності уряду залежно від способу його формування.
- •27.Форми відповідальності уряду перед парламентом: вотум недовіри та відмова у довірі.
- •28.Політична відповідальність парламенту: загальна характеристика.
- •29 (30)Форми політичної відповідальності парламенту перед главою держави.(підстави для розпуску парл-ту)
- •31.Відкладальне вето як форма політичної відповідальності парламенту.
- •32.Особливості застосування права вето за різних форм державного правління.
9.Особливості морально-політичної відповідальності
Морально-політична відповідальність — це такий морально- психологічний стан суб'єктів політики, який полягає в розумінні ними сенсу та наслідків їхньої політичної діяльності. Політична відповідальність у моральному аспекті передбачає свідоме дотримання суб'єктом політики норм політичного життя, його упевненість у правильності обраного політичного курсу, розуміння ним громадянського обов'язку, відчуття причетності до прийняття суспільно значущих рішень. Іншими словами, морально-політична відповідальність - це відповідальна поведінка як ставлення до виконання громадянських обов'язків. На рівні індивіда моральним регулятором відповідальної політичної поведінки виступає совість. Настання морально- політичної відповідальності відбувається у формі громадського осуду поведінки її суб'єкта, але не передбачає застосування щодо нього яких-небудь формалізованих санкцій. Така відповідальність є предметом передусім етики.
10.Парадигма відповідальності.
Парадигма відповідальності не тільки можлива, а й необхідна. Історично відносини між особою і державою І розвивалися через визнання державою за особою - як підданим чи громадянином - все нових прав і свобод. Вирішальний внесок у розвиток таких відносин зробив лібералізм з його ідеями індивідуальної свободи і природного права. Згідно з останньою кожна людина від народження наділена певними правами, які зумовлені самою її природою і не залежать від волі держави. Держава пов'язана природними правами, зобов'язана визнавати, дотримуватися і гарантувати їх. Найважливішими природними правами проголошувалися право на життя, право на свободу і право на власність. Ці та деякі інші права особи як людини було закріплено в історично перших конституціях. З часом до них додалися політичні права і свободи особи як громадянина. На сьогодні в конституціях практично всіх держав у тій чи іншій формі закріплено широкий спектр прав і свобод особи як людини і громадянина. Багатоманітні права і свободи особи набули не тільки національного, а й міжнародно- правового визнання.
Права особи нерозривно пов'язані з її обов'язками, з якими в конституціоналізмі склалося зовсім інше становище. На відміну від прав і свобод обов'язкам особи як людини і громадянина в конституціях приділяється значно менше уваги. Та ж сама ліберальна традиція в конституціоналізмі заперечує взаємозв'язок прав і обов'язків, виходячи з того, що визнання такого взаємозв'язку і закріплення в конституції обов'язків особи призвело б до обмеження її прав. У західних країнах конституційний інститут обов'язків особи став оформлятися тільки після Другої світової війни, причому в конституціях закріплюється усього кілька обов'язків, передусім: додержуватися конституції і законів держави, сплачувати законно встановлені податки і збори, захищати країну, відбувати військову службу.
Історично виправданий наголос на конституційних правах особи і водночас певне недооцінювання її обов'язків щодо інших людей, суспільства і держави призвели до виникнення суперечності між правами та обов'язками особи. Виявляється вона, зокрема, у підвищено вимогливому ставленні особи до держави щодо забезпечення її прав і водночас заниженні вимог щодо виконання власних обов'язків. Наслідком цього стали такі негативні соціальні явища, як небажання працювати чи навчатися, нехтування інтересів інших людей, недбайливе ставлення до природи, споживацтво, злочинність тощо.
Боротьба з такими негативними явищами, забезпеченії), виконання особою її обов'язків перед суспільством і державою є актуальним завданням в усіх країнах. Обов'язки нерозривно пов'язані з відповідальністю за їх виконання. Це зумовлює необхідність, з одного боку, забезпечення відповідальності особи та інших суб'єктів суспільних відносин за виконання їхніх обов'язків перед суспільством і державою, а з іншого - наукових досліджень соціальної відповідальності, яким сприятиме парадигма відповідальності. Застосування парадигми відповідальності у дослідженнях суспільних відносин не тільки не заперечує парадигму прав і свобод, а навпаки, доповнює її в контексті суспільних зв'язків між правами, обов'язками та відповідальністю.