23.Особливості інституту контрасигнатури її парламентарній та змішанній республіках.

Інститут контрасигнатури не використовується у президентських республіках, де президент одноособово очолює виконавчу владу. Прем'єр-міністр - там, де він є (наприклад, у Грузії, Казахстані, Узбекистані), а також міністри підпорядковуються президенту і цілковито залежать від нього, тому немає потреби в контрасигнуванніЗа змішаної форми республіканського правління інститут контрасигнатури використовується залежно від її різновиду - парламентарно-президентського чи президентсько-парла­ментарного. За обсягом контрасигнування парламентарно- президентська республіка наближається до парламентарної (наприклад, Австрія, Латвія, Литва, Молдова). У президентсько- парламентарній республіці інститут контрасигнатури або відсутній (Білорусь, Киргизстан, Росія), або має формальний характер через цілковиту залежність уряду від президента.

У країнах з президентсько-парламентарною формою правління, де уряд цілковито залежить від президента (відповідальний перед президентом і може бути відправлений ним у відставку), інститут контрасигнатури, якщо він є, формально (юридично) і реально є засобом зняття відповідальності з президента і покладення на уряд (прем'єр- міністра та міністра, відповідального за виконання акта).

У парламентарній і парламентарно-президентській республіках інститут контрасигнатури формально є засобом зняття відповідальності з президента, а реально - підпорядкування його Уряду. В ідеалі він має бути засобом досягнення компромісу між президентом та урядом у вирішенні тих чи тих питань.

24.Поняття політичної відповідальності уряду.

За будь-якої форми державного правління головним суб'єктом політичної відповідальності виступає уряд. Це випливає із самої сутності виконавчої влади, яка є сукупністю функцій і повноважень з управління державними справами і яку уособлює уряд. Управління державними справами уряд здійснює на основі й на виконання прийнятих парламентом законів та актів глави держави. Тому закономірно, що тією чи тією мірою уряд має бути підпорядкований парламенту і главі держави. Ця підпорядкованість здійснюється у формах підконтрольності, підзвітності і відповідальності.

У вузькому значенні підконтрольність означає юридичну можливість одного органу державної влади контролювати діяльність іншого органу без офіційної звітності другого перед першим і неможливості застосування першим щодо другого яких-небудь формалізованих санкцій.

Найпоширенішою формою контролю в системі вищих органів державної влади є парламентський контроль. демократичних країнах парламент, його постійні і тимчасові комітети чи комісії наділяються правом контролювати діяльність інших державних органів (окрім судових), проводи розслідування із суспільно значущих питань. Підзвітність місце тоді, коли один орган державної влади юрили зобов'язаний звітувати перед іншим про свою діяльність на йо^ вимогу або у встановлених законом випадках. Так, УряД зобов'язаний звітувати перед парламентом про виконання затвердженої останнім програми його діяльності, про виконання державного бюджету, тих чи Тих програм економічного і соціального розвитку країни тощо.

Відповідальність у широкому її значенні охоплює підконтрольність і підзвітність, вони можуть розглядатися як форми відповідальності. У вузькому значенні відповідальність полягає в настанні негативних наслідків для її суб'єкта, наприклад, дострокового припинення повноважень чи відставки.

Під політичною відповідальністю уряду розуміється "конституційно-правова відповідальність уряду та його членів перед парламентом і/або Главою держави за політику, яку вони проводять.Вона може бути колективною (солідарною) - відповідальністю уряду в цілому, та індивідуальною ~ відповідальністю окремого члена уряду (міністра) і реалізуватися як перед парламентом, так і перед главою держави або тільки перед одним із цих органів.

Уряд та його члени несуть відповідальність не за вчинені правопорушення, а за урядові політику в усіх її формах і конкретних виявах. Настання політичної відповідальності уряду означає його відставку.