4. Трудова і навчальна діяльність дошкільника. Формування психологічних передумов трудової діяльності дошкільника

У дошкільному віці необхідно сформувати психологіч­ні передумови майбутньої трудової діяльності. Такими пе­редумовами є:

а) вміння діяти доцільно, відповідно до обставин і ви­мог інших людей;

б) розвиток довільних рухів руки, узгоджених з деяки­ми фізичними і функціональними особливостями предме­тів, що використовуються;

в) здатність раніше уявляти результати своїх дій, пла­нувати послідовність їх виконання;

г) різноманітні рухові навички.

Уже на першому році життя відбувається інтенсивне формування довільних рухів руки, закладаються основи узгодженої роботи руки й ока, з'являються результативні дії. Оволодіння дитиною мовленням створює передумови для словесного регулювання її дій, вироблення у неї здат­ності підпорядковувати свою поведінку вимогам тих, хто її оточує.

До початку дошкільного віку діти оволодівають віднос­но розвинутими діями, які мають результативний характер. Потім настає перехід від результативних до продуктивних дій. Малюк вже намагається не лише використати готовий предмет, а й перетворити його, у нього розвивається здат­ність уявляти результати своїх дій, планувати їх послідов­ність, прагнення досягнути конкретного результату.

Трудова діяльність передбачає наявність певних прак­тичних умінь (наприклад, уміння користуватися найпрос­тішими знаряддями), ознайомлення з властивостями ма­теріалів. Вона вимагає розвитку інтелектуальних якостей (здатність планувати свої дії і передбачати їх результати), певного рівня розвитку волі (стійке прагнення досягнути мети, отримати задуманий продукт, вміння підпорядкову­вати поведінку поставленим цілям).

У продуктивних видах діяльності (зображувальна, конструктивна) відбуваються загальний розвиток довіль­них дій, формування різноманітних рухових навичок. Са­мообслуговування, зображувальна діяльність, виготовлен­ня виробів із різноманітного матеріалу потребують певних умінь, пов'язаних із доцільним використанням предметів домашнього вжитку і найпростіших інструментів. Завдя­ки цьому, за П. Гальперіним, відбувається формування «знаряддєвих операцій» — специфічно людських нави-чок, які полягають в умінні підкоряти рухи руки логіці ру­ху «знаряддя». Оволодіння ними має надзвичайно важли­ве значення для підготовки дитини до майбутньої трудової діяльності.

Особлива роль у становленні трудової діяльності нале­жить грі, в якій формуються і виявляються мотиви май­бутньої суспільно корисної діяльності. Збагачуючи дитину враженнями, спонукаючи її до гри, дорослі орієнтують її на суспільно корисну працю, сприяють виробленню пози­тивного ставлення до неї. У грі дитина відображає трудове життя дорослих, учиться будувати взаємини, засвоює дея­кі трудові операції. З огляду на специфічні ознаки праці дошкільників П. Булонський зауважував, що у цьому віці важко розмежувати її і гру, дитина не бачить між ними ве­ликої різниці, бо вища форма праці (творча праця), як і гра, містить у собі й елемент насолоди процесом діяльнос­ті. Тому, граючись, дитина готується до творчої праці.

Спостереження за сюжетно-рольовими іграми на по­бутові, виробничі теми дає підстави для висновків про ставлення дітей до праці, про те, що вони вважають у ній основним, які відносини відображають. Гра як провідний вид діяльності дошкільника допомагає формувати пози­тивне ставлення до праці, її суспільну мотивацію, мо­ральні взаємини. В іграх дитина засвоює особливості вза­ємин, мотиви трудової діяльності, якості людей, якщо все це є природним елементом гри, а не нав'язується зі сторони.

Наприклад, позитивне ставлення до праці з самообслу­говування, за спостереженням Я. Невзеровича, долає такі етапи:

1) розуміння дитиною значення запропонованої їй ро­боти для колективу, за одночасної нездатності розпочати і довести до кінця справу. їй потрібен систематичний кон­троль вихователя і дитячого колективу. Під впливом нага­дувань, похвали, осуду дитина починає засвоювати належ­ну систему поведінки;

2) здійснення самообслуговування без зовнішнього контролю. Це відбувається лише під час чергувань і в ме­жах безпосередніх обов'язків дитини;

3) самоініціативне виконання роботи, яку раніше дити­на виконувала лише під час чергувань, старання допомог­ти іншим. На цьому етапі виникає внутрішня потреба в ді­яльності;

4) організація діяльності на основі усвідомлення своїх обов'язків чергового, без зовнішнього контролю. Дитині

вже не потрібно безперервно нагадувати про її обов'язки, підкріплювати її старання похвалою або осудом;

5) перенесення дитиною досвіду ставлення до людей і обов'язків в інші умови, інші сфери діяльності (заняття, ігри). У нових умовах вона також доводить справу до кін­ця, допомагає іншим, вболіває за якісне виконання спіль­ної справи. Отже, сформований в одному виді діяльності досвід стає основою поведінки дитини в іншому виді ді­яльності.

Не кожна дитина у розвитку самообслуговувальної праці обов'язково і з однаковою швидкістю долає всі ета­пи. У цій сфері простежуються суттєві індивідуальні від­мінності, які залежать від сформованого у дитини ставлен­ня до трудових обов'язків.

Становлення трудової діяльності дошкільників

Із допомогою батьків і вихователів, під впливом їх ви­мог дитина спершу виконує окремі доручення, потім складніші завдання, результати яких потрібні не лише їй, а й іншим дітям, дорослим. Об'єктивна цінність цієї діяль­ності невелика, однак вона позитивно впливає на форму­вання вольових і моральних якостей особистості, підготов­ку її до майбутньої корисної діяльності.

На кожному віковому етапі трудова діяльність до­шкільника характеризується своїми особливостями.

У молодшому дошкільному віці праця має наслідуваль­ний характер. Однак це наслідування є не простим, а та­ким співробітництвом, у якому дитина, за П. Блонським, стає «помічником дорослих у їх побутовій праці: викону­ючи спочатку паралельно працю дорослого, якого вона ко­піює, дитина поступово, не без уваги дорослого, вступає у більш складне співробітництво з ним у ролі його помічни­ка, правда, ще дуже слабкого». Участь молодших дошкіль­ників в елементарній трудовій діяльності носить ігровий характер, оскільки приваблює своєю цікавістю. її своєрід­ний взаємозв'язок із грою зберігається у праці середнього, іноді і старшого дошкільника. Однак трудова діяльність дітей не повинна ґрунтуватися лише на інтересі, хоча і не слід виключати його. Завдяки вихованню основою дитя­чих трудових зусиль має бути не зацікавленість, а усвідом­лення їх корисності, необхідності. З розвитком дитини на­віть найнеприємніша праця приноситиме радість, якщо її суспільна цінність буде очевидна.

Молодші дошкільники, за словами О. Запорожця, пра­цюють не для отримання результату, головне для них — задоволення від процесу діяльності. Невміння планувати свої дії, підпорядковувати їх свідомо поставленій меті, об­меженість трудових навичок не дає змоги молодшим дош­кільникам успішно справлятися зі складним трудовим завданням. Тому вони обмежуються лише простою пра­цею: допомагають накривати на стіл, поливають квіти, го­дують рибок тощо.

Ускладнюється й урізноманітнюється трудова діяль­ність у середньому дошкільному віці, коли дитина починає відрізняти працю як серйозну справу від гри, а її інтерес до неї поєднується з інтересом до її результату (продукту). Створення задуму дій починає передувати їх здійсненню, триває збагачення трудових навичок. У своїх трудових ді­ях, дитина виявляє більше самостійності, менше залежить від допомоги дорослих.

Старший дошкільник цікавиться не лише безпосеред­німи результатами своєї діяльності, а й їх значенням для інших людей. У його свідомості починають формуватися високі мотиви суспільно корисної праці, вольові якості, трудові навички. Діти вже захоплено працюють над виро­бами з паперу, дерева, із задоволенням допомагають дорос­лим, відповідальніше ставляться до отриманих доручень, їх трудова діяльність ускладнюється за обсягом, видами, змістом, ставленням до неї і спрямованістю.

Старші дошкільники особливо люблять допомагати до­рослим. Спершу ця допомога символічна, адже дитина ще не переймається відсутністю у себе умінь і навичок. Голов­не, що вона отримує задоволення від відчуття своєї належ­ності до серйозної справи, усвідомлює себе рівноправним учасником спільної діяльності. Завдяки цьому у неї з'яв­ляються зачатки працелюбства. Уміле підтримання її по­зитивних емоцій посилює інтерес до праці, бажання досяг­ти певного результату. Заради участі у праці, яка має об'єктивну користь, діти можуть поступитися грою або ін­шими цікавими заняттями.

Неабияке значення для дітей має результат їхньої тру­дової діяльності. Молодші дошкільники взагалі відмовля­ються виконувати завдання, якщо воно не завершується результатом, старші — самі надають зміст своїм діям. Без­результатна праця неприваблива для дітей, як і для дорос­лих. Однак маленькі діти ще не можуть ставити перед со­бою творчі цілі — це роблять дорослі, формулюючи конкретні завдання діяльності. Завдяки цьому в малюків пос­тупово розвивається цілеспрямованість — здатність намі­тити ціль і добиватися її досягнення.