Типи конструктивної діяльності, їх вплив на психічний розвиток дошкільника

Основними типами конструктивної діяльності є конс­труювання за зразком, конструювання за даними умова­ми, конструювання за задумом.

Конструювання за зразком. Суть цього конструювання полягає у відтворенні в конструкції запропонованого як зразок предмета. Найпростіший спосіб такого конструю­вання — створення зразка на очах у дітей, які мають змогу спостерігати особливості, послідовність процесу, деталі конструкції, дії конструктора тощо.

Значно складнішим є конструювання за готовим зраз­ком, оскільки дитині необхідно виділити у ньому окремі деталі за результатами його обстеження. У цьому процесі дитина виробляє точніше уявлення про предмет, який не­обхідно буде сконструювати. Основне при обстеженні зраз­ка — проаналізувати великі основні його частини та їх вза-єморозміщення.

Використання розчленованого на елементи зразка вип­равдане лише на початку оволодіння конструктивною ді­яльністю, коли дитина набуває перших навичок обстежен­ня, вміння виокремлювати його основні частини. Тривале конструювання за розібраним зразком з часом втрачає свою користь, бо дитина, навчившись точно копіювати йо­го, вичерпує своє конструктивне завдання.

Діяльність, яка складається лише з точного відтворен­ня зразка, не розвиває вміння творчо розв'язувати конс-Руктивні завдання. Цій меті підпорядковане конструю­вання за цілісним зразком, коли дитина внаслідок обсте-^ення повинна встановити, за допомогою яких деталей °на зможе його відтворити. Ще ефективнішим є зразок-алюнок, оскільки малюку необхідно відтворити на осно-ві площинного зображення тримірну конструкцію, що ви­магає здатності бачити за зображенням реальну дійсність.

Конструювання за заданими умовами. Його особли­вість полягає у необхідності побудувати конструкцію на основі сформульованих вихователем умов, вимог, зав­дань, гри (сконструювати пароплав, щоб на ньому могли розміститися команда і пасажири; побудувати міст через річку, щоб по ньому могли проїхати машини). Для цього необхідно бачити залежність конструкції предмета від йо­го призначення, уміння враховувати і виконувати певні умови.

У процесі конструювання відповідно до завдання дити­на вчиться по-різному розв'язувати його на основі одних і тих самих умов. Це створює важливі передумови для роз­витку творчості — їй цікаво побудувати різноманітні бу­динки, у різний спосіб обгородити їх, спорудити міст через річку тощо. Нерідко дитина створює багато будівель, які послідовно ускладнюються. Спорудження високих і низь­ких, широких і вузьких, довгих і коротких будиночків формує у дітей гнучке уявлення про різні їх типи, узагаль­нене вміння їх будувати. Це становить основу творчого конструювання: діти легко будують потрібні їм споруди, втілюючи у них найвибагливіші задуми. Наприкінці дош­кільного дитинства створені ними конструкції відповіда­ють різноманітним і складним умовам.

Конструювання за задумом. Таких умінь вимагає від дитини ігрова діяльність, для якої потрібні будови не лише зі спеціального матеріалу (наприклад, кубиків), а й з пред­метів, які оточують дитину — меблів, дощок, палок, шмат­ків матерії тощо. Гра часто вимагає створення конструкцій, якими дитина могла б користуватися особисто. Діти буду­ють споруди, які хочуть використовувати у різних цілях: кораблі і баржі, на яких вирушили б у плавання.

Використання будов у грі надає конструюванню дітей великого практичного смислу, змінює його характер. Конструюючи, вони дбають, щоб будова була подібна до певного предмета, щоб можна було погратися з нею. Така настанова змінює ставлення дітей до процесу конструю­вання: вони намагаються створити конструкцію, яка б максимально відповідала задуманій ними грі.

Конструювання для гри об'єднує дітей: вони вчаться спільно обговорювати його план, разом виробляти рішен­ня, підпорядковувати свої бажання конструктивним за­думам, відстоювати свої міркування щодо конструкції тощо.

Типи конструювання чергуються залежно від його зав­дання і ситуації, у якій діє дошкільник. Кожний із них розвиває у дитини специфічні здібності.

Для створення будов діти використовують призначений для цього будівельний матеріал (бруски, кубики), а також інший (палиці, фанерні і картонні ящики, коробки, дошки тощо). Це розвиває у них спеціальні здібності, сприяє фор­муванню навичок спілкування, естетичних, моральних якостей. Вони вчаться узгоджувати свої плани і дії, вияв­ляти ініціативу, відстоювати свої пропозиції, поступатися, допомагати одне одному, радіти спільному успіху.

У старшому дошкільному віці конструювання стає складною і різноманітною діяльністю. Крім будівельного матеріалу, діти використовують конструктори з металу, пластмаси, дерева з різноманітними типами з'єднання дета­лей. Особливо приваблює старших дошкільників конструю­вання з паперу, природного матеріалу. Вони вже можуть са­мостійно придумувати й виконувати оригінальні вироби.

Конструювання розвиває уміння бачити предмет, розу­міти його призначення, властивості деталей. Під час скла­дання конструкції дитина переконується, що одні деталі стійкі у будь-якому положенні, інші — лише у визначено­му, а різноманітні поєднання деталей дають різну міцність (важко, наприклад, створити міцну будову лише з плас­тин, та, поєднуючи кубики і пластини, можна зробити міц­ний будинок).

У процесі конструювання діти дізнаються, що визначе­ній формі і вазі деталей відповідають визначені конструк­тивні властивості. Наприклад, куб однаково стійкий, на яку б грань його не поставили, а брусок буде стійким, як­що його покласти на будь-яку бокову грань.

До продуктивних видів діяльності належать аплікація і ліплення, які за психологічним значенням подібні до зоб­ражувальної і конструктивної діяльності. У дітей, активно зайнятих малюванням, конструюванням, ліпленням і аплі­кацією, розвивається здатність до планування діяльності.