Особливості змісту малюнка дитини дошкільного віку

Зміст малюнків діти запозичують у дорослих, які про­понують їм деякі графічні зразки, коли вони починають малювати каракулі. В основному на перших малюнках ді­ти зображують стрічки, доріжки, сонечко, кульку, буб­лик, сніговика, квіточку, ялинку тощо.

Малювання невеликої кількості предметів, здебільшо­го перейняте у дорослих, триває приблизно до 5-ти років. Потім дитина за підтримки дорослого долає звичні шабло­ни і малює все, що її цікавить. Вона починає малювати предмети, сюжетні картинки, виявляє готовність ілюстру­вати книжки і події свого життя. 5—6-річні діти малюють особливо багато, можуть створювати до двох тисяч малюн­ків (на багато більше, ніж у попередні і наступні роки). Змістом їх малюнків стає все, що може відбуватися на зем­лі: у повітрі, на суші і в морі.

У дошкільному віці діти зорієнтовані на зображення об'єктивного світу, не залишаючи без уваги і фантастич­них персонажів. Після 6-ти років потік їх малюнків уже не такий багатий, однак, як і раніше, дуже змістовний.

Малюнки далеко не всіх 5—6-річних дітей набувають різноманітності за темами і сюжетами. Діти, у яких не роз­вивається пізнавальний інтерес до навколишнього світу, зациклюються на вузькому колі тем: вони малюють лише людей, будинки, квіти і дерева. Як правило, це є наслід­ком недостатнього загального розвитку дитини, необгрун­тованого використання ними стереотипних графічних еле­ментів.

За систематичного художнього виховання тематика дитячих малюнків значно розширюється. Однак їх зміст в основному не віддаляється від запропонованих дорослими мотивів.

Тематику дитячих малюнків обумовлюють такі чинники:

а) належність дитини до певної статі, ступінь її сензи-тивності до статевих відмінностей. Загальна спрямова­ність на ідентифікацію зі своєю статтю надає певного зміс­ту дитячим малюнкам: хлопчики особливо сензитивні до чоловічих ролей, малюють будівництво, міста, кораблі у морі, автомобілі, що мчать по дорозі, війни, бійки. Дівчат­ка, сензитивні до жіночих ролей, малюють принцес, квіти, сади, різноманітні орнаменти, дружбу дітей, мам, які гу­ляють з доньками;

б) важливі суспільні події, національні традиції, куль­турні особливості країни. Такі малюнки є результатом об­разотворчих старань 5-річних і старших дітей;

в) територіальне проживання дитини. Малюнки місь­ких і сільських дітей часто різняться за змістом, що зу­мовлено передусім ставленням дорослих до місця прожи­вання.

Часто об'єктом малюнків є рідні дитини і вона сама. Якщо дитина малює сім'ю, то представляє у всіх своїх ро­дичів. Тих, кого вона особливо любить, зображує ретельні­ше, інших — схематично.

У таких малюнках можуть бути зображені бажані, але реально не існуючі родичі: маленькі братики і сестрички, тато або мама. Діти малюють не лише портрети членів сім'ї, а й сцени сімейного життя, які хвилюють їх.

Малюють діти і себе. їх автопортрети часто відобража­ють позитивне ставлення до себе: зображений на портреті одягнений у бажаний одяг, знаходиться у бажаному міс­ці, у бажаних обставинах. Якщо дитина малює себе у важ­ких ситуаціях повсякденного життя або свої страшні сни, це є свідченням її емоційного неблагополуччя. Іноді вона може створити серію малюнків-розповідей про своє реаль­не й уявне життя (чого у неї немає, а хотіла б мати).

Діти завжди емоційно ставляться до тварин, хочуть їх тримати, що і відображають у своїх малюнках.

За змістом малюнків дітей можна умовно поділити на реалістів (зображають предмети, явища природи, реальні події повсякденного життя) і мрійників (відтворюють свої несуттєві бажання, мрії, марення). Чим старші діти, тим частіше вони зображують мрії і бажання.

Малюнки дітей відображають їх реакцію на події жит­тя, відомі їм справи, турботи дорослих. Вони свідчать, що соціальні реакції дітей адекватні соціальному настрою та інтересам дорослих, тому є своєрідними документами епохи.

Конструктивна діяльність дошкільника

До початку дошкільного дитинства малюк вміє створю­вати деякі елементарні побудови. Однак, конструювання ще не стало самостійним видом його діяльності. Правда, еле­менти конструктивних дій помітні в її грі, в якій вони ма­ють допоміжне значення. Часто дитина в найпростіший спо­сіб поєднує декілька деталей, надаючи їм ігрового значення.

Конструктивна діяльність складається упродовж 4—5-го року життя. її метою є створення конструкцій, які зобра­жують різноманітні предмети і ситуації. Вона може відбу­ватися поза грою або у зв'язку з грою, при цьому конструк­тивні задуми набувають самостійного значення і часто під­порядковують собі гру.

Конструювання передбачає спорудження будов, у яко­му здійснюють взаємне розміщення частин та елементів, поєднуючи їх у різний спосіб.

Результатом цього процесу є певний реальний продукт. У цьому сенсі конструктивна діяльність подібна на інші її види (малювання, ліплення), однак передбачає специфічні прийоми обстеження (виокремлення основних частин, опорних деталей, їх розміщення тощо), відповідні способи, прийоми обстеження і побудови конструкції.

Конструювання завжди має на меті розв'язання певно­го конструктивно-технічного завдання, пов'язаного з орга­нізацією простору, встановленням взаємного розміщення елементів і частин предметів відповідно до певної логіки. Важливо, щоб результат конструювання відповідав вимо­гам реальної споруди і виконував її призначення: стілець виготовити так, щоб на нього можна було посадити ляль­ку, міст — щоб по ньому могла «проїхати» машина. Це оз­начає, що будова, хоч і створюється не для практичного використання, у ній повинні відтворюватися основні еле­менти і функції реальної будови. Для розвитку конструк­тивної діяльності у ранньому дитинстві важливим є вмін­ня наділити будову певним змістом. Цьому вчить малюка дорослий. Коли він «спорудив» міст, дорослий має відзна­чити: «Який гарний, високий міст. По ньому поїде маши­на» . Цим він спонукає дитину до відповідних ігрових дій. У дошкільному віці, за спостереженням А. Давидчук, розвиваються такі дві взаємопов'язані сторони конструк­тивної діяльності:

1) конструювання-зображення. Зовнішнім проявом йо­го є захопленість дитини процесом конструювання, байду­жість до того, чи буде використана конструкція у грі. Ди­тиною керує прагнення весь час створювати нові конструк­ції, а не інтерес до результату цієї діяльності;

2) конструювання для гри. Конструювання, що має в основі ігровий мотив, подібне до конструктивно-технічної творчості дорослих, адже підпорядковується практичному призначенню будови, при створенні якої необхідно врахо­вувати функціональні умови, наприклад побудований ко­рабель повинен вміщувати всіх моряків. Водночас дитяче конструювання має певну специфіку. Якщо кожний еле­мент конструкції дорослого виконує фіксовану функцію, пов'язаний з іншими в єдине ціле, то щодо дитячої, він мо­же не відповідати всім вимогам до реального об'єкта. Час­то конструкція подібна до нього загальними контурами, формою, однак їй бракує багатьох елементів, а під час гри дитина може залежно від сюжету змінити її призначення.

Основним моментом конструювання є аналітико-син-тетична діяльність з обстеження предметів, результатом якої є пізнання структури об'єкта і його частин, врахуван­ня логіки їх з'єднання, з'ясування способу конструюван­ня. В аналізі зразка і виборі способів його побудови дош­кільнику допомагає не просто зорове сприймання, а спеці­ально організована пізнавальна діяльність. Він обстежує не лише основні ознаки предметів (форма, пропорція, вели­чина та ін.), а й їх специфічні конструктивні властивості (стійкість, рівновага, протяжність тощо). На основі аналі-тико-синтетичної діяльності дитина планує процес конс­труювання, створює задум. Успішність його реалізації ба­гато в чому залежить від її вміння планувати і контролю­вати процес конструювання.

Уміння обстежувати конструкцію розвивається під ке­рівництвом дорослого. За правильної організації цього процесу 3—4-річна дитина називає предмети, вирізняє їх основні частини, деякі деталі; 4—5-річна — добре розріз­няє основні частини за величиною і формою, встановлює розміщення одна відносно одної. Старший дошкільник мо­же самостійно проаналізувати зразок або конструкцію (ви-

окремити частини, з ясувати їх призначення і просторове розміщення), знаходить цікаві конструктивні розв'язан­ня, планує етапи створення власної конструкції; 6—7-річна дитина вже аналізує конструкцію предмета з практич­ного погляду. Виокремлюючи частини, вона встановлює їх функціональне призначення, відповідність форми, вели­чину, місцезнаходження, а також думає про ситуації, у яких використовуватиметься конструкція.

Удосконалення аналітико-синтетичної діяльності ство­рює основу для конструктивної творчості дошкільника.