Тема: Особистість

1. Поняття про особистість. Сучасні теорії особистості.

2. Структура особистості.

3. Активність особистості та її життєва позиція.

4. Спрямованість особистості як система мотивів її поведінки.

5. Самосвідомість особистості.

6. Самооцінка та рівень домагань особистості.

7. Психологічний захист особистості.

8. Формування особистості.

1. Поняття про особистість. Сучасні теорії особистості.

Індивід – це термін, який означає родову приналежність людини, тобто сказати про людину – індивід означає, що ця істота потенційно людина. Це означає, що народжуючись, немовля по спадковості отримує природні передумови, які дозволяють йому оволодіти пізніше людськими якостями та властивостями:

• будова тіла немовляти, яка дозволить йому оволодіти прямоходінням;

• структура мозку, яка виступить основою для розвитку інтелекту;

• будова мовленнєвого апарату, яка дозволить оволодіти мовленням;

• будова руки, яка дозволить оволодіти різними видами діяльності.

Людську істоту позначають терміном «індивід» на відміну від тварин, яких називають особинами.

Особистість – це системна соціальна якість індивіда, яка набувається цим індивідом під впливом предметної діяльності і спілкування з іншими людьми і у цій якості відображається рівень представленості індивідів суспільних взаємин. Поняття індивід та особистість знаходяться у нерозривній єдності, але не є тотожними.

Про тотожність цих понять свідчить:

1. існування індивідів, які не стали особистістю;

2. існування особистості, яка не має свого реального носія індивіда (літературні герої). Таку особистість називають квазіособистістю. Індивідуальність – це поєднання психологічних особливостей людини, які ставлять її своєрідність та відрізняють від інших людей. Індивідуальність людини виявляється в рисах її темпераменту, характеру, у звичках, провідних інтересах, здібностях та індивідуальному стилі діяльності..

Немає двох людей з однаковим поєднанням рис індивідуальності, тобто особистість кожної людини самобутна і неповторна у своїй індивідуальності.

Поняття «особистість» та «індивідуальність» знаходяться нерозривній єдності, оскільки індивідуальність виступає однією із сторін особистості проте, ці поняття не є тотожними. Риси індивідуальності стають особистісними лише тоді, коли вони включаються у спілкування і спільну діяльність, які є дуже важливими для спільностей, членом яких є така людина. У зв’язку з цим педагог повинен здійснювати індивідуальний підхід до кожного учня, спрямований на врахування індивідуально-психологічних особливостей цього учня в навчально-виховному процесі. Проте індивідуальний підхід є лише частковим проявом більш загального особистісного підходу, коли педагог враховує також міжособистісні стосунки та характеристику тих соціальних груп, в які включений учень.

Теорії особистості

1. Теорія особистісних рис. Представники цієї теорії під особистістю розуміють певну систему якостей, яка належить відповідним категоріям людей або ці вчені намагаються виявити ті риси особистості, які змушують більшість людей діяти більш або менш однаково у відповідних ситуаціях. Олпорт виділяє від 2 до 10 основних рис особистості, які визначають стиль життя людини, інші ж риси він вважає другорядними.

Кеттел характеризує особистість за 16 факторами. Айзенк описує особистість за 3 основними параметрами:

• екстраверсія – інтроверсія (зверненість на зовнішній світ – зверненість на себе);

• нейротизм –емоційна стабільність;

• психотизм – сила Супер Его (неврівноваженість, складність стосунків та вміння контролювати свої прояви).

Біхевіористична теорія ґрунтується на ідеї про вплив на особистість соціального середовища. Вважається, що всі форми соціальної поведінки людини є результатом її спостережень за соціальними моделями (батьками, вчителями, друзями, кіногероями). Особистість формується в результаті впливу на людину довкілля, які людина хоче пізнати з метою пристосування до нього.

Когнітивна теорія прагне виявити проблему контролю людиною свого існування або надання цьому існуванню сенсу. Представники цієї теорії твердять, що особистість не є пасивним результатом впливу довкілля на людину. Реакція людини на певну ситуацію залежить від когнітивної інтерпретації людиною цієї ситуації та особливостей її особистості.

Психодинамічний підхід (глибинна психологія):

• Психоаналітична теорія особистості Фрейда. Фрейд вважав, що риси особистості формуються дуже рано, а потім лише виявляються у дорослому житті. Саме тому психічне життя людини можна пояснити виходячи з її минулого, тобто з її раннього дитинства.

• Аналітична психологія Юнга, центральним поняттям якої є поняття індивідуалізації. Під індивідуалізацією Юнг розуміє розвиток особистості, який передбачає поєднання свідомого та несвідомого.

• Проблема особистісного зростання розглядається і в індивідуальній психології Адлера. На думку Адлера особистісне зростання здійснюється шляхом переходу людини від мети власної вищості до конструктивного пристосування до середовища, реалізації своїх здібностей. В процесі особистісного зростання людина розв’язує три важливі життєві завдання:: роботу, дружбу та кохання.