28.Досягнення античної цивілізації. Художньо-мистецькі пам’ятки. Філософські напрямки та школи.

Антична к-ра — це тип європ. раціональної к-ри. Її шлях — це шлях від міфу до логосу, від міфологічної моделі світу до його натурфілософського осмислення.Буття виявлялося в пропорції та зв'язку речей, які знаходили математичне вираження. В одухотвореному, доцільному, замкненому Всесвіті володарювали логос і розум. За мінливим багатобарв'ям земного буття вбачався непорушний порядок абсолютів, універсалій

Статуя Зевса Олімпійського

За переказами, одне з Семи чудес світу була споруджена у древньому місті Олімпія (сучасна Греція). Творцем Зевса Олімпійського був скульптор Фідій.Він почав закладати статую близько 440 р. до н. е. Фігура Зевса була виконана з дерева, Обличчя, руки й інші оголені частини тіла були з слонячої кістки, волосся і борода, вінок, плащ і сандалі - із золота, очі - з коштовних каменів.

Храм Артеміди Ефеської

Храм Артеміди розташов. в Ефесі. Сама будівля була побудована у 550 р. до н.е. Будівництво було субсидовано королем Лідіаном Кросусом, а проект розробив гр. архітектор Персіфон. Будівлю прикраш. бронзові статуї, створ. такими скульпторами, як Фідій, Поліклетіс, Кресилус і Фрадмон. Храм являв собою прямокутну будівлю із каменя і дерева, обнесену зі всіх сторін подвійний колонадою із 127 колон. Храм виконував подвійну функцію: ринку і релігійного закладу. 21 липня 356 до н. е. головна святиня малоазійських греків - храм Артеміди Ефеської - був спалений. Новий храм усім був схожим на колишній, але перевершував попередника розмірами.

Галькарнаський Мавзолей

За давніми переказами, Мавсол був правителем Карій, столицею області було місто Галікарнас. Мавсол одружився на своїй сестрі Артемізії. Набуваючи все більшої могутності, він став задумуватися про гробницю для себе і своєї цариці. Будівництво було заверш. приблизно в 350 р. до н.е. Гробниця була названа Мавзолеєм, на ім'я царя, і це слово стало означати всяку значну і величну гробницю. В арх-рі Галікарнаського мавзолею знайшли відображення всі три знаменитих ордери: доричний, іонічний і коринфський. Нижній поверх підтримувався 15 доричними колонами, внутрішні колони верхнього поверху були коринфськими, а зовнішні - іонічними. Гробниця Мавсола побудована з цегли і облицьовану зсередини і зовні білим мармуром

Фароський маяк

Александрійський Маяк, що знаходився на древньому острові Фарос. Він гарантував морякам безпечне повернення у Велику Гавань. А ще він був найвищою спорудою на Землі. Висота маяка - 135 м, його світло було видно на відстані 60 км

Колос Родоський

величезна статуя грецького бога Сонця Геліоса, споруджена 3ст. до н. е. на вході до гавані острова Родос(Греція)Харесом. Статуя вважалася одним із Семи Чудес Античного Світу: за час свого існування була вона найвищою статуєю світу, висотою 31,5 м.

Антична філософія, тобто філософія старод. греків і римлян, зародилася у VI ст. до н.е. у Греції і проіснувала до VI н.е. Мислителі давньої Греції ввели у філософію і к-ру загалом поняття «логос» як розумного упорядковуючого космічного начала.Космос для греків-це світове ціле,що вражає своєю впорядкованістю,природа є прекрасною,в ній вони знайшли свої головні естетичні категорії: краса,міра,гармонія(як правильне співвіднош. величин )

Філософія ант. світу виростає із міфології та епосу греків, що відбилося на її розвитку. Основні характерні риси філософії цього періоду такі:

— наявність в ній значної кількості міфологічних та епічних образів;

— присутність елементів антропоморфізму;

— наївний пантеїзм тобто ототожнення богів з силами природи;

— пов'язування природн. процесів з моральною проблематикою і оцінка їх в категоріях «добра», «зла», «справедливості», «блага»

— в цій філософії основна увага звертається на пошуки першоначала всього існуючого, що пізніше в новоєвропейській філософії постане як проблема субстанції.

Засновником мілетської школи був Фалес (УІІ-УІ ст. дод.е.), а його послідовниками Анаксімандр, Анаксімен, Геракліт. «Речі є чимось тимчасовим; вони виникають і зникають, а їх основа є вічною, існуючою завжди.»Фалес вбачав таку першооснову у воді, Анаксімандр вважав, що нею є невизяичене начало, Геракліт прийняв за першооснову космічний вогонь.

В елеатській філософії перше виділяється в якості такої основи неконкретне і нематеріальне начало, яке позначається поняттям «буття».

Найбільш випукло ідеї цієї філософії були розроблені Парменідом (УІ-У ст. до н.е.) і Зеконом (V ст. до н.е.). Парменід поділяє світ на істинний і не-істинний. Істинним є буття, оскільки воно вічне і незмінне, завжди тотожне самому собі. Світ конкретних речей є неістинним буттям, адже речі постійно змінюються, сьогодні вони інакші, ніж вчора, а завтра і зовсім зникають

Одним з відомих представників античної натурфілософії був Демокріт (V ст. до н.е.). : існує не тільки буття, але й небуття. При цьому він уявляв буття як атоми, а небуття як порожнечу.

Сократ (У-ІУ ст. до н.е.) висуває думку про те, що істинним світом людини є її внутрішній світ. Пізнання цього світу здійснюється не чуттєвістю, а розумом, раціональністю.

За Платоном  (427-347 рр. до н.е.), ідеї — сутності матеріальних речей, що існують поза цими речами. Арістотель (384-322 рр. до н.е.) же вважав, що лише матеріальний світ існує, а окремих від нього ідей нема. Реальні самі речі, які можна пізнати досвідним і чуттєвим шляхом. Саме про реальні речі люди і створюють загальні поняття.

Стоїцизм виникає наприкінці IV ст. до н.е. Засновником цієї школи був Зенон(ІІ ст. до н.е.) :, людина цілком залежить від усього, що діється у зовнішньому світі, природі. Під природою стоїки розуміють як зовнішню природу, так і природу самої людини.  ідеалом, до якого повинні прагнути люди, є пристосування до законів природи. Якщо жити у злагоді з природою, то здобудеш щастя і доброчинність.Але шлях до щастя гальмують людські пристрасті, прагнення до чуттєвих задоволень.

Наприкінці IV ст. до н.е. в Афінах виникла, школа Епікура. Філософське вчення Епікура було спрямоване на підтримку спокою, радісного стану духу. Його ідеал емоційного стану людини— атараксія (від грец. — незворушність), яка передбачає звільнення від усяких хвилювань і пристрастей. Благом для епікурейців є все те, що породжує задоволення, злом — все те, що породжує страждання. Щастя — в почутті задоволення, в розумній насолоді радощами життя, в душевному спокої. Спокій досягається не відходом від життя, а вивченням природи, проникнення у її таємниці, а отже, уникненням страху.

Засновником скептицизму був Піррон (IV ст. до н.е.), який оголосив неможливим будь-яке істинне знання про речі навколишнього світу. Всі речі — абсолютно непізнавані. Про них нічого не можна сказати — ні істинного, ні хибного. Немає ніякої різниці між добром і злом, щастям і нещастям. Жодної проблеми не можна вирішити однозначно, жодне твердження не більш істинне, ніж протилежне йому.