7. За ступенем організованості:

- організовані фінансові ринки – це ринок, що функціонує за визначеними правилами, встановленими фінансовими інститутами (банками, біржами);

- неорганізовані (стихійні) фін. ринки – це сфера купівлі-продажу фінансових активів через інші фінансові інститути.

5. Учасники фінансових ринків поділяють на:

1. Фінансових посередників - фізичних або юридичних осіб, діяльність яких пов’язана з наданням послуг, щодо придбання первинних ЦП та їх вкладанням з подальшим отриманням прибутку.

До фінансових посередників відносять:

-підприємства, банки, страхові та інвестиційні компанії, пенсійні фонди, інші інститути.

Основними видами діяльності яких є:

-придбання на ринку одних фінансових активів і перетворення іх в інші,

-торгівля фінансовими активами за свій рахунок;

-купівля-продаж фін. активів від імені клієнтів;

-допомога у створенні і розміщенні на ринку нових фін. активів;

-консультації учасникам ринку щодо інвестування;

-управління ативами інших учасників ринку.

Фінансові інститути поділяються на дві категорії – депозитні та не депозитні.

До депозитних належать – КБ, ощадні та кредитні асоціації, кредитні спілки.

До не депозитних інститутів належать – інвестиційні компанії, пенсійні фонди та страхові компанії.

2. Держава – яка в результаті прийняття законів та створення державних органів визначає умови правового регулювання діяльності фінансового ринку, з метою підтримання його ефективного функціонування і захисту його учасників.

3. Емітенти – фізичні та юридичні особи, які від свого імені випускають фінансові документи і зобов’язуються виконувати обов’язки, що включені до умов їх випуску.

4. Інвестори - фізичні та юридичні особи в т.ч. (інвестиційні фонди, довірчі товариства, страхові компанії, пенсійні фонди), які мають вільні кошти і бажають вкласти їх у фінансові активи з метою збільшення ринкової вартості ЦП.

Тема 6. Фінансовий механізм

1. Поняття фінансового механізму.

2. Характеристика основних складових фінансового механізму.

3. Структура фінансового механізму.

1. Фінансовий механізм – це сукупність організаційних форм фінансових відносин в державі, що визначають порядок формування і використання централізованих і децентралізованих фондів грошових засобів, методи фінансового планування, форми управління фінансами і фінансовою системою та фінансове законодавство.

За допомогою фінансового механізму здійснюється розподіл і перерозподіл створюваного в державі ВВП відповідно до основних положень фінансової політики.

В загальному, фінансовий механізм – визначає сукупність форм і методів створення і використання фондів фінансових ресурсів з метою забезпечення різноманітних потреб державних структур, господарських суб’єктів і населення.

Основними складовими фінансового механізму є:

-фінансове планування;

-фінансове прогнозування;

-фінансові показники, нормативи, ліміти і резерви;

-система управління фінансами.

2. Розглянемо більш детально складові фін. Механізму.

1. На стадії фінансового планування визначаються фінансові можливості держави щодо фінансового забезпечення розвитку її економіки і соціальної сфери.

2. Показники прогнозних розрахунків є основою для приведення в дію інструментів у формі різноманітних пільг, санкцій та обмежень.

3. Фінансовий механізм характеризують узагальнюючі та індивідуальні показники.

Узагальнюючими – є загальний обсяг фінансових ресурсів, що створюються в державі, обсяг доходів та видатків бюджету, сума НД в цілому тощо.

Індивідуальні – це величина витрат бюджету держави на одного жителя, розмір податків, що сплачує один працюючий.

Важливий елемент фінансового механізму – фінансові ліміти, нормативи, резерви.

Нормативи – характеризують певний рівень забезпечення видатків, різних витрат та фінансових ресурсів.

Ліміти – являють собою певні обмеження на витрати в інтересах держави, підприємств або громадянина.

Резерви – повинні нейтралізувати дію непередбачуваних обставин, що можуть виникнути в майбутньому.

Фінансовий механізм діє ефективно, якщо усі його складові частини функціонують. Приводячи їх у дію держава може спрямовувати економічний і соціальний розвиток на своїй території відповідно до потреб населення. Цієї мети досягають через створення і використання фондів фінансових ресурсів.

3. Структура ФМ досить складна. У неї входять різні елементи, які відповідають різним фін. відносинам. Вона відображає фін. систему з позиції угрупування фін. відносин і включає п’ять взаємозалежних блоків.

1. Фінансові методи – це способи впливу фінансових відносин на господарський процес.

Фінансові методи діють у двох напрямках:

1. В напрямку управління рухом фінансових ресурсів;

2. В напрямку ринкових комерційних відносин, пов’язаних з виміром витрат та результатів, з матеріальним стимулюванням і відповідальністю за ефективне використання грошових фондів.

Фінансові методи включають: планування, прогнозування, інвестивування, кредитування, оподаткування, матеріальне стимулювання, страхування, заставні операції, трансфертні операції, оренду, лізинг, факторинг, трастові операції, тощо.

Фінансові важелі – являють собою прийоми фінансового методу. До них відносять – прибуток, дохід, амортизаційні відрахування, фінансові санкції, ціну, орендну плату, дивіденди, відсотки, дисконти, цільові економічні фонди, заощадження, пайові внески, інвестиції, котирування валютних курсів, види кредитів.

Правове забезпечення – включає закони, постанови Уряду, накази Міністерств та відомств, акти юридичної особи, інші правові документи органів управління, юридичні обгрунтування діяльності підприємств.

Нормативне забезпечення – фінціонування фінансового механізму утворюють інструкції, нормативи, норми, методичні вказівки та інша нормативна документація.

Інформаційне забезпечення – складається з різного роду та виду економічної, комерційної, фінансової та іншої інформації, яка характеризує фінансову стійкість та платоспроможність підприємства та його фінансових партнерів, про ціни, курси, дивіденди, відсотки на товарному, фондовому та валютному ринках.