4. Залежно від тривалості і характеру розв’язуваних задач:

-фінансова стратегія – розрахована на перспективу та передбачає розв”язання великомасштабних завдань.

-фінансова тактика – розрахована на розв’язання завдань конкретного етапу розвитку суспільства.

3.Фінансова політика – це особлива сфера діяльності держави, спрямована на мобілізацію фінансових ресурсів, раціональний перерозподіл і ефективне використання їх для здійснення державою своїх функцій.

Фінансова політика формується на основних принципах:

1.Розробка науково-обгрунтованої концепції розвитку фінансів.

Вона формується на основі стану економіки, перспектив її стабілізації і розвитку потреб народного господарства і населення держави у фінансових ресурсах.

2. Зосередження частини фінансових ресурсів у централізованих фондах держави.

Формування централізованих фондів грошових коштів держави здійснюється для забезпечення фінансування витрат на утримання уряду, армії. Закладів освіти, охорону здоров’я, культури, а також для накопичення коштів на будівництво об’єктів загальнодержавного призначення.

3. Визначення основних напрямів використання фінансових ресурсів держави.

Метою розробки основних напрямів є найбільш ефективне використання ресурсів шляхом розподілу їх перш за все у пріоритетні галузі, а також в соціальні галузі.

4. Здійснення практичних заходів спрямованих на досягнення поставленої мети, визначення фінансового впливу на розвиток економіки.

Для виконання даного принципу необхідне функціонування ефективного фінансового механізму, який можна визначити як сукупність способів організації фінансових відносин в державі.

5. Регулювання фінансових відносин з використанням науково-обгрунтованої фіскальної політики.

Фіскальна політика - це політика уряду в галузі оподаткування і державних витрат, є складовою фінансової політики, спрямованої на поповнення державної скарбниці.

Слід зазначити, що фінансова політика не обмежується наведеними вище принципами, вона є динамічною системою, яка постійно розвивається.

Тема 5. Фінансовий ринок та його інфраструктура

1. Сутність фінансового ринку.

2. Функції фінансового ринку.

3. Характеристика основних показників фінансового ринку.

4. Структура фінансового ринку.

5. Учасники фінансового ринку.

1. Фінансовий ринок – являє собою складну економічну систему, яка є:

-сферою втілення економічних відносин при розподілі створеної вартості та її реалізації шляхом обміну грошей на фінансові активи;

-сукупністю інвесторів-продавців та інвесторів-покупців, взаємодія між якими призводить до обміну між ними;

-інструментом взаємовідносин між продавцями та покупцями фінансових активів;

-сферою проявлення відносин між вартістю і споживчою вартістю тих товарів, що обертаються на цьому ринку.

Фінансовий ринок – це система економічних і правових відносин, пов”язаних з купівлею-продажем, випуском та обігом фінансових активів.

Метою фінансового ринку є – акумулювання та ефективне розміщення заощаджень в економіку держави.

Суб”єктами фін. ринку виступає держава, фізичні та юридичні особи, фінансові посередники, які забезпечують перерозподіл фінансових ресурсів серед учасників ринку.

Товари, що обертаються на фінансовому ринку називають фінансовими активами.

До них відносять – гроші, депозити, цінні папери, позичковий капітал, дорогоцінні метали та каміння, об”єкти нерухомості.

Фінансовий ринок є категорією історичною та економічною.

Як категорія історична – він виник з появою фінансів та розвитком товарно-грошових відносин.

Як категорія економічна - відображає економічні відносини, з приводу реалізації вартості та споживчої вартості, яка є цих фінансових активах.

Формування і функціонування ФР обумовлено наступними факторами:

-економічні – наявність в економіці реальних власників, що володіють самостійними активами і здатні укладати угоди;

-правові основи – відповідні юридичні документи, що регламентують діяльність ринкових структур;

-організаційні основи – втілюються через форми організації ринкових операцій (біржі, міжбанківські об» єднання).

2. Сутність фінансового ринку та його роль в економіці держави найбільш повно розкриваються в його функціях.

1. Реалізація вартості і споживчої вартості, що є у фінансових активах.

Функція характеризує рух вартості суспільного продукту, що відображається через обмін: гривня – фінансовий актив.

Завершення процесу обміну означає здіснення товарно-грошових відносин, реалізацію вартості та загальне визначення споживчої вартості даного активу.

2. Організація процесу доведення фінансових активів до споживачів (покупців та вкладників).

Заключається у створенні цілої галузі різних інститутів (банків, бірж, брокерських контор, інвестиційних фондів, фондових магазинів). Вони забезпечують створення нормальних умов для реалізації грошових ресурсів споживачів в обмін на фінансовий актив.

3. Фінансове забезпечення процесів інвестування і споживання.

Функція полягає у своренні фінансовим ринком умов для накопичення підприємцем фінансових ресурсів, що необхідні для розвитку виробничо-торгівельного процесу і задоволення особистих потреб. Це накопичення капіталу, взяття його взайми та за наймом.

4. Вплив на грошовий обіг.

Зміст функції проявляється у створенні фінансовим ринком умов для безперервного руху грошей в процесі здійснення різного роду платежів і регулювання обсягів грошової маси в обігу.

3. Фінансовий ринок є об’єктом управління з боку державних органів.

Як об”єкт управління він характеризується слідуючими показниками:

1. Ємність ринку – це можливий річний обсяг продажу визначеного фінансового активу при тому рівні цін які існують на даний час.

2. Конюктура ринку – це співвідношення попиту і пропозиції як за окремими видами активів так і за всією масою активів.

Основними показниками коньюктури ринку є – ціна (курс, дивіденд, дисконт, відсоткова ставка, премія).

3. Рівень збалансованості попиту і пропозиції фінансових активів – вони повинні знаходить в динамічній рівновазі, яка забезпечує реалізацію всіх активів на ринку при одночасному задоволенні попиту на них.

4. Рівень реалізації фін. активів – фінансові активи мають велику ліквідність. Їх можна швидко купити і продати, тому один і той же фінансовий суб”єкт може одночасно виступати як продавцем так і покупцем фінансового активу.

4. Фінансові ринки можна класифікувати за такими ознаками: