Цп виконують наступні функції:

• Є засобом обігу. Вони не мають самостійної внутрішньої вартості, тому що в них не втілено абстрактної суспільно необхідної праці;

• Є засобом платежу. Вони виступають як знаки повноцінних грошей, їх представниками і замінниками в процесі обігу.

• Слугують інструментом інвестування і кредитування різних сфер і галузей економіки;

• Забезпечують надходження інвестицій і кредитних ресурсів у найприбутковіші сфери виробництва;

• Слугують інструментом фінансування і рефінансування дефіциту бюджетної системи;

• Регулюють сумарний купівельний попит, стимулюють спекулятивну активність населення.

ЦП існують у вигляді окремих документів або записів на рахунках. В операціях з ЦП приймають участь емітент і вкладник.

Емітент – який отримав гроші від їх продажу, має на меті вкласти їх у прибуткові сфери виробництва, які дали б йому можливість виконати свої обов’язки перед покупцями цих паперів і отримати прибуток для себе.

Вкладник – надіється, що його вкладені гроші в ЦП принесуть йому прибуток у майбутньому.

Класифікація ЦП:

1. В залежності від виражених на папері прав:

-папери, що закріплюють право участі в якому-небудь АТ (акції, сертифікати на акції);

-грошові папери (облігації, казначейські зобов’язання держави, векселі, страхові свідотства, пенсійні поліси);

-товарні папери, що закріплюють речові права, частіше всього право застави на товари, або те і інше одночасно.

2. За формою ЦП поділяють:

-ЦП як споживчий товар – це папери, які не можуть вільно переходити від одного держателя до іншого. До них відносять – іменні ЦП, чеки, страхові свідотства, медичні поліси.

- ЦП, як ринковий товар – це папери, які можуть самостійно обертатись і бути об”єктом купівлі-продажу, а також слугувати джерелом отримання регулярних або одноразових доходів.

3. По відношенню до власників:

-іменні ЦП – інформація про власника яких повинна бути доступна емітенту у формі реєстру власників ЦП.

- на пред’явника – це ЦП, коли перехід прав на нього не потребує ідентифікації власника, обертаються вільно.

4. За формою емісії:

-Іменні документарні ;

-іменні бездокументарні;

-документарні ЦП на пред’явника.

Документарна форма – це паперова форма емісії, тобто ЦП розглядається як документ.

Бездокументарна форма – це форма емісії ЦП, при якій власник встановлюється на основі записів в системі ведення реєстру власників ЦП.

5. В залежності від мети випуску:

-комерційні ЦП – обслуговують процес товарообігу і визначають майнові оборутки.

-фондові ЦП – є інструментом утворення грошових фондів. Це папери з плаваючим курсом.

Вони поділяються на основні – акції, облігації тощо; похідні – це папери, що засвідчують право їх власника на купівлю-продаж перерахованих ЦП, їх називають деривативами.

2. Ринок ЦП – це сфера економічних відносин, що пов”язані з купівлею-продажем ЦП.

Основними учасниками ринку ЦП є:

1. Брокер – це фінансовий посередник, який здійснює оборудку з ЦП на основі договору з клієнтом або за його дорученням.

2. Діллер – фінансовий посередник, що здійснює купівлю-продаж ЦП від свого імені і за свій рахунок шляхом публічного об”явлення ціни оборудки.

3. Депозитарій – це господарюючий суб”єкт, який надає послуги по зберіганню сертифікатів ЦП або їх обліку, і переходу прав на ЦП, тобто займається депозитарною діяльністю.

4. Реєстратор – це господарюючий суб”єкт, що здійснює роботу по збору, фіксації, обробці, зберіганню і пред”явленню даних, що складають реєстр власників ЦП.

5. Організатор торгів – виступає фондова, валютна або товарна біржі.

3. Інвестиційні інститути – це господарюючі суб”єкти (фізичні або юридичні особи), які здійснюють операції з ЦП.

До них відносять:

Фінансових брокерів – це акредитований (зареєстрований) агент з купівлі-продажу ЦП або валюти. Він здійснює оборудки за дорученням і за рахунок клієнта.

Інвестиційний консультант - це фізична або юридична особа, що має визначене посвідчення і надає консультаційні послуги з купівлі-продажу ЦП.

Інвестиційна компанія – це об”єднання, що вкладає капітал за допомогою прямих і портфельних інвестицій,

Холдингова компанія – це компанія, що володіє контрольним пакетом акцій інших АТ, що називаються дочірніми підприємствами і спеціалізується на управлінні.

Фінансово-холдингова компанія – це компанія 50% капіталу якої складають ЦП інших емітентів або інші фінансові активи.

Фінансова компанія – це корпорація, що фінансує вибране за визначеною ознакою коло інших компаній. Вона не має контрольного пакету акцій тих компаній, що фінансуються нею.

Інвестиційний фонд – це АТ відкритого типу, яке одночасно здійснює діяльність пов”язану з притягненням засобів за рахунок емісії власних акцій, інвестування власних засобів в ЦП інших емітентів, торгівлі ЦП, а також володіє інвестиційними ЦП.

4. Вкладник ЦП отримує дохід від володіння і розпорядження ним.

Дохід від розпорядження ЦП – це дохід від продажу його за ринковою вартістю, коли вона перевищує номінальну або первісну вартість за якою вона придбна.

Дохід від володіння ЦП може отримуватись різними способами:

• Фіксований відсотковий платіж – це найпростіша форма платежу.

• Плаваюча відсоткова ставка – змінюється регулярно відповідно до змін облікової ставки НБУ або рівня дохідності державних ЦП.

• Ступінчата відсоткова ставка – встановлюється декілька дат по закінченню яких власник ЦП може або погасити його або залишити до настання слідуючої дати. В кожному послідуючому періоді відсоткова ставка збільшується.

• Дохід від індексації номінальної вартості ЦП;

• Дохід , отриманий за рахунок знижки (дисконту) при купівлі ЦП;

• Дохід у формі виграшу по займу;

• Дивіденд – дохід на акцію, що формується за рахунок прибутку АТ, яке випустило акцію.

5. Акція – це ЦП встановленого строку обігу, які засвідчують внесення їх власником коштів до статутного фонду АТ, надають право на участь в управлінні підприємством, право на отримання прибутку у вигляді дивіденду, право на отримання майна при ліквідації підприємства.

Розрізняють акції:

Прості – не мають фіксованої норми прибутку. Сума дивідендів залежить від загального обсягу чистого прибутку та рішень ради директорів. Прості акції дають право на участь в управлінні підприємством, право на отримання дивідендів пропорційно вартості акції, право в останню чергу претендувати на майно АТ у випадку його ліквідації.

Привілейовані акції - дають право на отримання фіксованого доходу, а також привілегії претендувати на майно підприємства у випадку його ліквідації. Ці акції розміщуються серед фізичних осіб. Власник привілейованої акції не має права на участь в управлінні підприємством.

Існують такі види привілейованих акцій:

• Кумулятивні – тобто такі, що дають власникам право не тільки на поточний, але і на невиплачений раніше дивіденд;

• З повною участю в прибутку – дає право на отримання фіксованого доходу за поточний рік, а також право на отримання додаткового доходу на пропорційній з власниками простих акцій основі, верхня межа яких не встановлюється.

• З пайовою участю – які дають власникам право на отримання додаткових дивідендів понад суму, що передбачена, якщо дивіденди на прості акції більші;

• Конвертовані - які можуть обмінюватись на обумовлену кількість простих акцій.

Іменні акції – можуть надаватись тільки фізичним особам, не може передаватись іншим.

На пред”явника – обертаються вільно.

Прибуткові акції – це акції компаній, які виплачують дивіденди, що перевищують середній рівень.

Акції зростання – це акції підприємств, доходи яких вищі від середнього рівня, однак виплати по дивідендах, не перевищують 35%.

Циклічні акції – це акції ціна яких зростає і падає синхронно зі спадами та підйомами в економіці, тобто відповідно до ритмів ділової активності.

Спекулятивні акції – акції компаній, які виникли недавно. Вони перебувають в обігу на спекулятивних (підпільних) біржах.

6. Акція має номінальну і ринкову вартість.

Номінальна вартість – це ціна визначена на ній, вона не може бути менша 10 грн.

Ціна, за якою акція продається на ринку називається ринковою ціною або курсовою вартістю (курсом акції).

Курс акції знаходиться в прямій залежності від річного дивіденду, що по них отримується і оберненій залежності від рівня позичкового відсотку.

Курс акції = Дивіденд / Банківський відсоток * 100.

Середній курс акцій дорівнює сумі грошового капіталу, яка принесе дохід, що дорівнює дивіденду, в разі вкладання цієї суми в банк.

Існує наступна формула для визначення курсової вартості акції:

Кр = П / (А*С) * 100,

Де Кр – розрахункова курсова вартість акції;

П – сума чистого прибутку суспільства;

А – кількість оплачених акцій;

С – середня ставка НБУ за кредитами,%.

Різниця між купівлею і продажем ЦП називається маржею.

Лістинг – це допуск ЦП до торгів на фондовій біржі шляхом включення їх до котирувального листа.

Балансова вартість акції – це коефіцієнт, що показує скільки коштує акція за балансом або скільки доходів отримає інвестор при ліквідації АТ.

Визначається за формулою:

Бв= Р/Е, де

Р – ринкова вартість акції;

Е – величина доходу на одну акцію.

7. Дивіденд – це грошова виплата доходу за акціями їх власникам, яка проводиться у порядку, передбаченому статутом АТ, за рахунок прибутку, що залишається в його розпорядженні після сплати встановлених законодавством податків, інших платежів до бюджету та відсотків за банківський кредит.

Дивідендна політика – це сукупність заходів, що здійснює АТ і які спрямовані на прийняття рішень із нарахування та виплати дивідендів власникам акції цього АТ.

На розмір дивідендів можуть впливати такі заходи АТ, як подрібнення або консолідація акцій та викуп акцій.

Дивіденд може бути проміжний – виплачується раз в квартал або півріччя, його – розмір носить фіксований характер. І остаточний – виплачується раз в рік , визначається за результатами діяльності АТ. Виплату дивідендів виконує банк-агент або саме товариство.

При прийнятті рішення інвестор враховує дохідність акцій, яка визначається за формулою:

Да = Д + ( Ц1 – Ц0 ) / ЦО

Де, Да – дохідність акції,

Д – отримані за період дивіденди;

Ц1 – поточна ринкова ціна акції;

Ц0 – ціна, за якою акція була придбана.

Маса дивіденду – це частина прибутку АТ, яка може бути розподілена між акціонерами:

МД = ЧП – С – ВФ – ІВ,

Де, МД – маса дивіденду;

ЧП – чистий прибуток;

С – санкції;

ВФ – відрахування до фондів;

ІВ – інші відрахування.

Розподіл дивідендів за видами акції:

1. За привілейованими акціями:

∑ Дприв = К прив * Ц прив * Д,

де Д – фіксований відсоток;

К прив – кількість привілейованих акцій;

Ц прив – ціна прив. акції.

2. За звичайними ( простими) акціями:

∑ Дпр = МД - ∑ Дприв

3. За привілейованими кумулятивними акціями:

∑ Дприв. к. = Кприв * Ц прив * Д * п,

де, п – кількість років протягом яких не виплачувався дивіденд

4. За простими кумулятивними акціями:

∑ Дпр = МД - ∑ Дприв - ∑ Дприв. к.

8. Купівля акцій пов”язана з ризиком. При купівлі акцій інвестору доцільно розраховувати її реальну вартість.

Реальна вартість акції розглядається як вартість майбутніх грошових надходжень за нею.

Ці очікуванні грошові поступлення складаються з двох елементів:

• суми щорічно очікуваних дивідендів;

• ціни, за якою інвестор може продати цю акцію в майбутньому.

Таким чином, ціна продажу акції залежить від розміру дивідендів і ціни продажу акції яка буде в майбутньому.

1. Математично це має вигляд:

Ро = ∑ Д/ (1 + п) + Р1 / ( 1+ п),

Де Ро – ринкова ціна акції в поточному році;

Д – дивіденди, які інвестор розраховує отримати за акції в рік t;

п – мінімально необхідна норма прибутку, яку він може отримати за іншими інвестийціями;

T – номер року;

Т – загальна кількість років;

Р1 – ринкова ціна акції в рік.

2. Ринкова ціна акції, дивіденди за якою мають постійну тенденцію до зростання:

Ро = До * (1+g) / п – g,

Де Ро – поточна ціна акції в поточному році;

До – останні виплачені дивіденди;

g – очікуваний темп росту дивідендів;

п – мінімально необхідна норма прибутку.

3. Ринкова ціна привілейованих акцій, які випускаються з фіксованим розміром дивіденду

Ро = Д/п

9. Облігація – це емісійний ЦП, який закріплює право її власника на отримання від емітента у визначений термін її номінальної вартості і зафіксованого в ній відсотку від цієї вартості або іншого майнового еквіваленту.

Облігації випускаються на визначений термін.

Їх поділяють на:

-іменні;

-на пред”явника;

-відсткові;

-безвідсоткові;

- ті, що вільно обертаються;

-з обмеженим колом обортення.

Держава випускає слідуючі види облігацій:

• облігації внутрішньої державної позики ОВДП;

• державні короткострокові облігації;

• облігації внутрішньої валютної позики;

• облігації золотої державної позики;

• облігації зовнішньої державної облігаційної позики 2004 року.

Класифікація облігацій за ознаками:

1. За емітентом:

-іноземні;

-державні (ОВДП);

-муніципальні;

-корпоративні;

-інституційні.

2. За терміном випуску:

- короткострокові ( до одного року);

-середньострокові ( від року до трьох років);

-довгострокові ( більше трьох років);

-безстрокові;

-дострокові.

3. В залежності від способу виплати винагороди:

-відсоткові;

-дисконтні;

-конвертовані;

- безвідсоткові.

4. В залежності від обмежень обігу:

- з вільним обігом ( на пред”явника);

- з обмеженим обігом ( іменні);

- позаобігові.

5. В залежності від надійності:

- забезпечені (заставою, ЦП);

-незабезпечені (без заставні).

6. В залежності від території обігу:

-вітчизняні;

-іноземні.

7. Виходячи з умов погашення:

- серійні облігації – які погашаються послідовно, за серіями через певні часові інтервали;

- ординарні облігації – що підлягають викупу одночасно на встановлену дату.

10. Курс облігації залежить від її номінальної вартості, річного доходу, який вона приносить, рівня позичкового відсотку, кількості років, що залишились до погашення облігації, та співвідношення між пропозицією та попитом на неї.

Середній курс облігації – за яким рівень доходів і рівень позичкового відсотка однакові, він дорівнює номінальній вартості.

Дохідність ОВДП розраховується за формулою:

У = ( П / (1 – Т ) + ( Р1 – Ро ) / п ) / ( Ро + Д ) * 100%,

де У – дохідність, % річних;

П- прибуток;

Т – ставка податку на прибуток;

Р1 – ціна перепродажу у грн.. за 1 шт.;

Ро – ціна купівлі у грн.. за 1 шт.;

п – кількість років до перепродажу;

Д – відсотковий дохід, що виплачується покупцем.

Крім ціни покупець облігації виплачує продавцю відсотковий дохід за період з дня, що слідує за днем виплати останнього відсотку до дня розрахунку з оборудкою:

Д = С * Н * (t1 / t),

Де С – відсоткова ставка;

Н – номінальна вартість облігації;

t1 – кількість календарних днів в минулому році;

t - кількість календарних днів в році.

Існують два методи виплати % за облігаціями:

• за купонним листом – до облігації додається купоний лист, який містить необхідні реквізити;

• за чеками – власник облігації отримує відсотки у вигляді чеків фірм-емітентів і подає їх для оплати в банк.

11. ОВДП випускаються державою для покриття дефіциту бюджету.