Тема 7. Фінансова система України

1. Сутність фінансової системи.

2. Структура фінансової системи.

3. Управління фінансовою системою.

1. Фінансова система – це система форм і методів утворення, розподілу і використання фондів грошових засобів держави та підприємств.

Фінансова система розглядається з двох сторін:

• за внутрішньою побудовою;

• за організаційною структурою.

За внутрішньою будовою – це сукупність відносно обумовлених взаємопов’язаних фінансових відносин, які відображають специфічні форми і методи розподілу і перерозподілу ВВП.

Внутрішня структура фін. системи відображає сукупність фінансових відносин і є загальною для всіх держав.

До неї відносять чотири блоки:

-рівень мікроекономіки – це фінанси суб”єктів господарювання;

-рівень макроекономіки – це державні фінанси;

-рівень світового господарства – це міжнародні фінанси;

-об”єднуюча і забезпечуюча сфера – це фінансовий ринок.

Сфера фінансів суб”єктів господарювання – відображає рух грошових потоків підприємств, тобто економічні відносини з приводу формування і використання грошових ресурсів, що забезпечують процес виробництва та відтворення в межах даного підприємства.

Сфера державних фінансів- характеризує економічні відносини з приводу формування і використання грошових ресурсів, що зосереджені в руках держави і призначені для виконання державою її функцій.

Державні фінанси поділяють на:

-децентралізовані – фінанси державних підприємств;

-централізовані – державний бюджет, місцеві бюджети, державний кредит, державне страхування, фонди цільового призначення.

Сфера міжнародних фінансів – відображає обмінно-перерозподільчі відносини та централізацію ресурсів на світовому рівні.

Сфера фінансового ринку – охоплює кругообіг фінансових ресурсів як специфічного товару.

Організаційна структура фінансової системи – це сукупність органів та інститутів, яка характеризує систему управління фінансами.

До організаційного складу фін. системи входять:

1. Органи управління: Міністерство Фінансів, Державна податкова адміністрація, Контрольно-ревізійна служба, Казначейство, Рахункова палата, Державна комісія з регулювання ринків фінансових послуг в Україні, Аудиторська палата України, державна комісія з цінних паперів і фондового ринку, пенсійний фонд, фонд соціального страхування, державний інноваційний фонд.

2. Фінансові інститути: страхові компанії, НБУ, КБ, Небанківські кредитні установи, фондові біржі, міжбанківська валютна біржа, фінансові посередники на ринку ЦП.

Фінансові органи і інститути групуються у чотири блоки:

Перший блок – становлять органи, які функціонують у сфері бюджету держави. Це Міністерство Фінансів, Державна податкова адміністрація, Контрольно-ревізійна служба, Казначейство, Державна комісія з регулювання ринків фінансових послуг в Україні.

Другий блок – становлять контрольно-регулюючі органи. Це Рахункова палата, Аудиторська палата України та аудиторські фірми, державна комісія з цінних паперів і фондового ринку.

Третій блок – це фінансові інститути, які працюють на фінансовому ринку. Це страхові компанії, НБУ, КБ, Небанківські кредитні установи, фондові біржі, міжбанківська валютна біржа, фінансові посередники на ринку ЦП.

Четвертий блок – це органи управління цільовими фондами - пенсійний фонд, фонд соціального страхування, державний інноваційний фонд.

2. Структура фінансової системи держави включає такі складові:

1. Фінанси суб’єктів господарювання;

2. Державні фінанси;

3. Фінанси державного сектора економіки;

4. Фінанси населення;

5. Позабюджетні фонди.

Фінанси суб”єктів господарювання – становлять систему відносин, що виникають у процесі господарської діяльності у зв”язку з формуванням і використанням грошових фондів, які забезпечують процес виробництва та відтворення в межах підприємства.

Відносини, які характеризують фінанси підприємств ділять на дві групи: Внутрішні – характеризують грошові потоки на підприємствах і відображають процеси формування, розподілу і перерозподілу його доходів;

Зовнішні – характеризують зв”язки з іншими сферами і ланками фінансової системи.

Державні фінанси – характеризують державну централізацію фінансових ресурсів та підприємницьку діяльність держави.

Це система грошових фондів, що знаходяться у розпорядженні держави, призначаються для фінансового забезпечення властивих їй функцій (управління народним господарством, утримання виконавчої і законодавчої влади, охорону законності і оборону).

Фінанси державного сектора економіки – включають ті ж відносини, що і фінанси будь-якого суб”єкта господарювання. Вони регулюються державою як на підставі законів, так і у формі державного управління.

Фінанси населення - це грошові фонди, які формуються у жителів держави із доходів, отриманих на основі трудової, господарської та інших видів діяльності.

Позабюджетні фонди – класифікуються за такими ознаками:

• за визначенням статусу їх власника (державні і недержавні);

• за територіально-галузевою приналежністю (загальнодержавні, регіональні, галузеві, благодійні);

• за цільовою спрямованістю (соціальна допомога, технічний розвиток, сприяння підприємництву).

3. Фінансова система являє собою складний механізм.

Ефективність її функціонування залежить від двох основних чинників.

По-перше, від налагодження фінансових відносин у суспільстві.

По- друге, від організації і управління нею.

Центральне місце в управлінні фінансовою системою займає Міністерство фінансів України. На нього покладені завдання загального керівництва всією фінансовою системою держави.