15. Філософська думка в Україні:

а) основні етапи розвитку філософської думки в Україні, їх видатні представники: Українська філософська думка розвивалась в тісному зв’язку з загальносвітовим філософським процесом. На всіх етапах розвитку укр. філософії її специфічна традиція виражається в зосередженні на морально-етичній проблематиці, її кордоцентризмі. Ця традиція зароджена в рамках культури Київської Русі. Вагомий вплив на її розвиток мало хрещення Русі, яке залучило її до світової культури. Ця подія призвела до того, що через Візантію в культури давніх русичів входить антична філ., християнська літ-ра. Основною проблемою філ. цього періоду є людина, смисл її буття, розуміння людського щастя та шляхів його досягнення. Філ. думка періоду К.Р. виражена у джерелах: «Повість временних лет» (Х ст.), «Слово о полку Ігореві», «Повчання» Володимира Мономаха, «Слово про Закон і Благодать» митрополита Іларіона, який вперше розглядає проблему смислу людського життя, свободи людини і світі.

Однією з найяскравіших постатей серед діячів ХІІ ст. є Кирило Туровський, який також звертається до проблеми людини. В період XIV-XVІ ст. в літературі виражається одна із рис укр. світогляду - екзистенціональна орієнтація на внутрішнє, на духовне життя людини та поширюються ідеї ісіхазму – єднання людини з Богом шляхом внутрішнього самозаглиблення. Проблеми моральної філософії знаходить своє продовження в Києво-Могилянській академії, де завершується становлення професійної філософії. Більшість мислителів Академії тяжіли до антропологічної проблематики. Центральні проблеми в цей період - проблема духовного світу людини, ідея громадянського гуманізму.

Розвивається література полемістів (І. Вишенський), що боролися зі спробами ополячити укр. народ і привести його у католицьку віру. Класичний період розвитку укр. філософії – ХVІІ-ХІХ. Засновником вважають Г. Сковороду. ХІХ – укр. університетська філософія. Продовження екзистенціальної традиції - М. Костомаров, П. Куліш, Т. Шевченко. Новітня українська філософіяя – Микола Бердяєв, Леся Українка, М. Коцюбинскький, Павло Копнін, Лев Шестов.

б) філософські погляди П. Юркевича: Кордоцентричні та екзистенціальні мотиви знайшли своє втілення у філос. поглядах Памфіла Юркевича, який був представником Київської релігійно-філ. школи середини ХІХ ст. Саме на критиці раціоналістичної тенденції у європейській філософії, релігії та моралі і створює він свою систему, яку називає «філософією серця». У своїй роботі Юркевич розглядає серце трояко: як центр людської тілесної організації; як центр духовної діяльності людини; як осередок морального життя людини. Людину у її моральній і духовній свободі неможливо пояснити, виходячи з наукових законів, бо вона є неповторною, унікальною особою. Не розум, а серце є джерелом морального діяння. Розум, голова керує нашим життям, але породжує його наше серце. Людина, яка не розуміє власне серце, не вміє слухати і бачити себе саму – така людина дивиться на світ чужими очима. І лише те знання, яке торкнулося нашого серця, залишається у ньому назавжди, лише це знання крізь час буде хвилювати нас, не залишаючи у спокої. Юркевич розробляв філософію особистої відповідальності кожної людини за своє майбутнє, філософію морального подвигу. Ці ідеї про зв'язок моральної поведінки з людською долею є звучними вимогам нашого часу. У вченні Юркевича продовжується традиція укр. класичної філософії, започаткованої ще Іларіоном, К. Туровським, згідно з якою серце є витоком всього людського життя.