14. Філософська думка в Україні:

а) основні етапи розвитку філософської думки в Україні, їх видатні представники: Українська філософська думка розвивалась в тісному зв’язку з загальносвітовим філософським процесом. На всіх етапах розвитку укр. філософії її специфічна традиція виражається в зосередженні на морально-етичній проблематиці, її кордоцентризмі. Ця традиція зароджена в рамках культури Київської Русі. Вагомий вплив на її розвиток мало хрещення Русі, яке залучило її до світової культури. Ця подія призвела до того, що через Візантію в культури давніх русичів входить антична філ., християнська літ-ра. Основною проблемою філ. цього періоду є людина, смисл її буття, розуміння людського щастя та шляхів його досягнення. Філ. думка періоду К.Р. виражена у джерелах: «Повість временних лет» (Х ст.), «Слово о полку Ігореві», «Повчання» Володимира Мономаха, «Слово про Закон і Благодать» митрополита Іларіона, який вперше розглядає проблему смислу людського життя, свободи людини і світі.

Однією з найяскравіших постатей серед діячів ХІІ ст. є Кирило Туровський, який також звертається до проблеми людини. В період XIV-XVІ ст. в літературі виражається одна із рис укр. світогляду - екзистенціональна орієнтація на внутрішнє, на духовне життя людини та поширюються ідеї ісіхазму – єднання людини з Богом шляхом внутрішнього самозаглиблення. Проблеми моральної філософії знаходить своє продовження в Києво-Могилянській академії, де завершується становлення професійної філософії. Більшість мислителів Академії тяжіли до антропологічної проблематики. Центральні проблеми в цей період - проблема духовного світу людини, ідея громадянського гуманізму.

Розвивається література полемістів (І. Вишенський), що боролися зі спробами ополячити укр. народ і привести його у католицьку віру. Класичний період розвитку укр. філософії – ХVІІ-ХІХ. Засновником вважають Г. Сковороду. ХІХ – укр. університетська філософія. Продовження екзистенціальної традиції - М. Костомаров, П. Куліш, Т. Шевченко. Новітня українська філософіяя – Микола Бердяєв, Леся Українка, М. Коцюбинскький, Павло Копнін, Лев Шестов.

б) філософське вчення Чижевського: Оскільки ідеї філософії завжди найбільш глибоко виявляють душу народу, його духовний досвід, українська філософія постає концентрованою формою виразу особливостей національного характеру та світосприйняття українців, їх самоусвідомлення та ціннісних орієнтацій. Видатний дослідник історії української філософії Д.Чижевський в роботі «Нариси з історії філософії на Україні» в найбільш загальному вигляді дав опис рис національного характеру українського народу, що відобразились у специфіці українського філософствування. Серед них він, зокрема, виділяє такі як емоціоналізм та ліризм, сентименталізм та естетизм, неспокій та психічна рухливість, індивідуалізм та прагнення до свободи; релігійність. При цьому він зазначає, що ці риси можуть мати як позитивні, так і негативні прояви. Означені риси національного характеру та особливості світосприйняття українців позначились і на певних особливостях української філософії: тяжіння до морально-етичної проблематики, зверненість, передусім, до вищих духовних цінностей, до осмислення глибин душі людини, наявність суттєвого релігійного забарвлення.