
- •1. Досократівський період античної філософії:
- •2. Філософські погляди Сократа:
- •3. Вчення Платона:
- •4. Філософські погляди Аристотеля:
- •5. Філософія пізньоантичного періоду:
- •6. Філософія Середньовіччя:
- •7. Філософія епохи Відродження:
- •8. Філософія Нового часу:
- •9. Філософія Нового часу:
- •10. Філософські погляди і. Канта:
- •11. Філософські погляди г.Гегеля:
- •12. Філософські погляди л.Фейєрбаха:
- •13. Філософія марксизму:
- •14. Філософська думка в Україні:
- •15. Філософська думка в Україні:
- •16. Філософські погляди Григорія Сковороди:
- •17. Філософія життя:
- •18. Філософія екзистенціалізму:
- •19. Філософська герменевтика:
- •20. Філософія позитивізму та постпозитивізму:
12. Філософські погляди л.Фейєрбаха:
а) матеріалізм Л.Фейєрбаха: Людвіг Фейєрбах філософ, який здійснив поворот до матеріалізму в німецькій класичній філософії. Характеризуючи природу, Фейєрбах вказує на її матеріальний характер. Формами існування матерії є простір і час; необхідність, причинність і закономірність – цілком природні сили. Фейєрбах довів, що його Абсолютна ідея — це не що інше, як людський розум, відірваний від людини і перетворений у щось надприродне. На основі матеріалізму Фейєрбах розробив теорію пізнання, виступаючи проти агностицизму І.Канта. Вихідним пунктом пізнання – відчуття, джерелом яких є матеріальний світ. На базі відчуттів виникає мислення. Фейєрбах прагне зняти протиріччя між емпіризмом і раціоналізмом. Фейєрбах вважає, що філософія і релігія – протилежні за своєю суттю: в основі релігії - віра в догмати, в основі філософії – знання.
б) вчення Л.Фейєрбаха про людину: Не Бог створив людину, а людина – Бога. За Фейєрбахом людина – природна істота, вона є частиною природи, вищим ступенем її саморозвитку; якраз через людину природа відчуває, сприймає, пізнає себе. Фейєрбах підкреслює біологічну природу людини, і тому людина виступає у нього як позаісторична і позасуспільна істота. Мова йде про людину як щось незмінне, абсолютне. Антропологія Фейєрбаха ліквідує поняття Бога і ставить на його місце людину. Якщо релігія — це любов до Бога, то нова філософія пропагує любов до людини. Любов, як унікальне почуття зв’язку між людьми, утворює сутність антропології і перетворює її в нову релігію - антропологічну. З Л.Фейєрбаха починається період нового злету, піднесення матеріалізму.
13. Філософія марксизму:
а) передумови виникнення філософії марксизму та його основні ідеї: Марксизм – це філософія, створена німецькими мислителями Карлом Марксом та Фрідріхом Енгельсом. Основними передумовами виникнення марксизму є: 1)Соціально-економічні - утвердження капіталізму в Європі. 2)Теоретичні - англійська політична економія з її трудовою теорією вартості, французький утопічний соціалізм. 3)Природничо-наукові - бурхливий ріст науки і техніки, обумовлений потребами виробництва. Основні ідеї марксизму: 1)гуманістична концепція людини, її сутності і способу існування, подолання її відчуження. 2)обґрунтування всесвітньо-історичного покликання пролетаріату. 3)матеріалістична концепція суспільства. 4)проблеми діалектики.
б) марксистська концепція людини: Вихідним моментом марксистської філософії є вчення про людину. Людей відрізняє від тварин спосіб існування. Людина – істота творча, вона перетворює природу. Основною характеристикою людини виступає праця. Суспільні відносини трактуються марксизмом матеріалістично й історично. Те, в які саме відносини вступають люди заради відтворення власного життя, визначається рівнем розвитку матеріальних сил і засобів виробництва. Люди – суспільно-історичні істоти Узи, що поєднують-соціально-виробничі зв’язки. У матеріальному виробництві втілені фізичні і духовні здібності людини -«предметно-практична діяльність». Поняття практики–це специфічний, предметно-перетворюючий, соціально-організований і опосередкований духовними структурами спосіб включення людини в оточуючий природний світ. Значне місце у творчому доробку Маркса належить гуманістичній концепції відчуження людини і перспективі його подолання. Але в історії має місце і зворотний процес – подолання відчуження, або присвоєння людиною своєї дійсної людської сутності.