20. Ткацькі переплетення

Тканина утворюється шляхом переплетення двох систем ниток – основи і утоку, розташованих перпендикулярно один до одного. Зовнішній вигляд і властивості тканин, що залежать від багатьох факторів, включаючи художнє оформлення і способи обробки тканин, насамперед визначаються волокнистим складом, структурою ниток і способами їх переплетення.

Ткацькі переплетення поділяють чотири основних класи:головні,дрібно візерункові,складні,крупно візерункові.

До числа головних переплетень відносяться: полотняне, саржеве і сатинове. Характерною рисою полотняного переплетення є те, що нитки основи і утоку почергово переплітаються один з одним. У результаті цього лицьова і виворітна сторони тканини мають однаковий зовнішній вигляд. Полотняне переплетення називають іноді гарнітурним, а в тканинах вовняного асортименту – суконним. Полотняне переплетення є одними з найпоширеніших видів переплетення.

Саржеве переплетення характеризується наявністю на поверхні тканини смуг, розташованих по діагоналі. На лицьовій стороні тканини смуги звичайно спрямовані знизу нагору праворуч. Якщо на лицьовій стороні тканини переважають перекриття основних ниток, то саржа називається основною, а якщо утокових – утоковою.

Сатинове або атласне переплетення характеризується тим, що основа переплітається з утоком за допомогою одиночних основних або утокових перекриття, причому ці перекриття зміщені на постійне число ниток, назване зрушенням, і рівномірно розміщені по всій площі. Завдяки такому розподілові одиночних перекриттів тканина має гладку блискучу поверхню. Коли лицьова поверхня тканини утворена з утокових перекриттів, переплетення називається сатиновим. Якщо лицьова поверхня тканини утвориться з основних перекриттів, переплетення називають атласним.

За способом утворення дрібновізерункові переплетення можуть бути розділені на похідні і комбіновані. Найбільше поширеними похідними переплетеннями є: від полотняного – репс основний й уточний, рогожка або панама; від саржевого – складна саржа, посилена саржа, ламана саржа і ін.; від сатинового і атласного переплетень – посилений сатин, посилений атлас і ін.

Складні переплетення для свого утворення вимагають кілька основ і декількох утоків. До складних переплетень відносяться: дволицьові, двосторонні, двошарові, піку, багатошарові, ворсові, петельні (махрові), перевивочні (ажурні). Складні переплетення дозволяють створювати тканини різних структур. Застосовуючи складні переплетення, можна збільшувати товщину тканини, створювати тканини з просвітчастими візерунками (ажурні), покривати поверхню тканини ворсом або петельками (оксамит, плюш, штучне хутро). Ворс виходить шляхом розрізування спеціальної другої основи або другого утоку.

Крупновізерункові (жакардові) переплетення створюють на тканині різноманітні ткацькі візерунки (квіти, орнаменти, картини), що утворюються сполученням різних переплетень. Прості крупновізерункові переплетення звичайно виконуються елементарними похідними і комбінованими переплетеннями і вимагають для свого утворення одну основу і один утік. Складні крупновізерункові переплетення вимагають для утворення візерунка на тканині декількох систем основних і уточних ниток. Чим менше довжина перекриття, тим більше на одиниці довжини тканин зв'язків між нитками основи й утоку. Чим довше перекриття, тим менше вигинів мають нитки, унаслідок чого поверхня тканин виходить рівною, гладкою і блискучою. тканини полотняного переплетення мають підвищену твердість; тканини атласного переплетення відрізняються гладкою, блискучою поверхнею, крепово–матові, шорсткуваті, вафельні і пікейні – візерунково–рельєфною. Поряд з особливостями переплетення ниток, на будову тканини великий вплив має товщина основних і утокових ниток. Поєднання основних і утокових ниток різної товщини створюють такі ефекти, як поперечний рубчик у тканинах репсового типу або опуклі поздовжні смужки в зефірах.