Розділ 5. Розпад “Чорних Пантер” та наслідки їх праці
Внаслідок масових знищень офісів, штабів, масових арештів учасників партії наприкінці 1960-х початку 1970-х років "Чорні Пантери" потрапили в глибоку кризу і розпалися.Залишки активістів що залишились на свободі пересварилися між собою. Чому і як це було - про це написані цілі монографії.. Просто хтось подався у легальну політику, хтось втік, втомившись від радикалізму. Хтось повернувся до "ненасильства". Когось вбили. Щось з того, за що боролися "Пантери" стало загальновживаним. Загалом, їх час скінчився. "Пантери" проіснували ще декілька років, а потім померли своєю смертю, як організація.
Цікаво, що "Пантери" з самого свого народження примудрялися домагатися підтримки різних і несподіваних персонажів. Вони були чужими для звичайного лівого максималізму. В тому сенсі, що, схоже, з самого початку прагнули якщо не об'єднати разом різних лівосторонніх в якийсь єдиний лівий фронт, то не боялися змінюватися, не боялися проявляти себе з несподіваних сторін, не боялися помилятися. "Чорних Пантер" підтримували лівосторонні інтелектуали Європи. І ті, незважаючи на удаване презирство до білих радикалів, не відмовлялися від підтримки. Наприклад, "Чорних Пантер" підтримував Жан Жене. Через це йому навіть заборонили в'їзд в США.
Що вони дали Америці? Вони прищепили чорношкірим схильність до самозахисту. До того, що чорношкірі можуть відстояти своє право навчатися в школах, де вчилися їх білі однолітки. Вони підтримали жіночий рух. Багато радикальних феміністок підтримували “Чорних Пантер”. У Штатах, що славляться своїми сучасними перетинами в плані жіночих прав ( і, мабуть, чоловічого безправ'я), ще в 60-і все було навпаки.
Вони навчили своїх послідовників вести пропаганду. Ніхто досі не ухитрявся так використовувати пресу і телебачення, ніхто не примудрявся перетворювати в політичні процеси судові засідання і навіть похорони. Вони затіяли в США війну. Нехай і на недовгий час, нехай з відносно невеликим числом жертв. Але війну до перестрілок в найфешенебельніших містах.
І нехай не відомо точне число їх жертв. Навіть незрозуміло, чи були це жертви обставин і чорних хуліганів або жертви саме партії "Чорні Пантери". Нехай не відомо і вже не буде відомо, чи здійснювали вони ті терористичні акти, що їм приписувала поліція. "Чорні пантери" вважаються радикальним угрупуванням.
Слід сказати кілька слів про расизм Ньютона. Чорні пантери багато разів звинувачувалися в чорному расизмі і загалом, підстав для таких звинувачень багато - члени партії відкрито протиставляли свої погляди комуністичної верхівки “Чорних пантер”. Однак про расизм Ньютона можна судити по його книзі. Він часто дозволяє собі різкі судження щодо білих ворогів. Однак расова приналежність деяких героїв його книги, зокрема його адвоката і жінки-лікаря, яка вступилася за нього в лікарні залишається таємницею. Крім того в своїх роботах він демонструє майже стовідсоткову прихильність методом діалектичного матеріалізму і класового підходу.
Отже, ми бачимо як переваги, так і недоліки партії "Чорні Пантери". До переваг можна віднести те, що партія була організована як політичний рух, а не як секта (псевдо-)інтелектуалів, виходячи з нагальної потреби в самообороні. Цим визначалася її платформа і стиль діяльності. І, тим не менш, партійною структурою з чітким розподілом обов'язків і налагодженою роботою між відділеннями по всій країні. Крім того, вони вдало поєднували радикальність дій та їх законність, що призвело до великих успіхів на ранніх стадіях розвитку руху.
Основним недоліком ми вважаємо те, що партія не зуміла вийти за межі чорного гетто і поставити більш радикальні цілі під тиском поліцейського терору. Це не вина чорних пантер, швидше так склалися обставини.
По-перше пантери потрапили в пастку американської свободи, коли уряд надає широку автономію соціальних рухів і локальних спільнот, але рівно до того моменту, поки це співтовариство не почне серйозно підривати підвалини класової держави. Пантери ж вважали автономію вже досягнутою і вимагали лише надання їм рівних економічних і соціальних прав, не ставлячи метою об'єднання з іншими рухами і захопленням влади.
У пантер не було шансу стати робочою партією і таким чином залучити до роботи масу здатних до систематичної роботи пролетарських активістів. Так вийшло, тому що пантери представляли інтереси самої пригнобленої групи населення, що в кращому разі являла собою резервну армію праці, в гіршому - криміналітет. Звідси - роздрід і хитання в цілях і завданнях не тільки окремих активістів, але і цілих осередків.
Тому в потрібний момент активісти пантер витратили надто багато сил, щоб повернути в конструктивне русло стихійні бунти чорношкірих, що дало привід радикалам звинуватити пантер в боягузтві і нерішучості. При цьому самі радикали, у тому числі входили в ряди пантер часто розраховували на партію як на ресурс для побудови власної кар'єри.
Крім того, однією з головних причин тактичної поразки пантер був грандіозний терор, що уряд США миттєво розгортає за будь-якої небезпеки виникнення "червоної загрози". Так було в 1919 році, так було в епоху маккартизму, цей рух знищив і "Чорних Пантер".
І все ж, незважаючи на те, що більшість активістів загинули або отримали великий тюремний термін, ми можемо говорити про перемогу "Чорних пантер" в довгостроковому періоді. Практично всі їх вимоги були виконані - планка нерівності змістилася на новий рівень. Автобусів з роздільними місцями для чорних і білих більше немає, тепер люди все більше соромляться своєї бідності, а не кольору шкіри. Політика “Чорних Пантер” сприяла поліпшенню умов життя темношкірих за данними “BBC” в 1967 році 17% темношкірих людей були звільнені з тюрем та інших місць ув’язнення за формулюванням – брак доказів, данний факт зображує кількість судових помилок щодо чорношкірого населення , зріст робочих місць на 29 % , збудовано 184 школи. І якби не “Чорні Пантери” і їх раптові дії навряд чи чорношкірих не вбивали б і досі .