Висновок
Робочий
час є однією з істотних умов трудового
договору і торкається інтересів як
працівників, так і роботодавця. Його
раціональне поєднання з часом відпочинку
дає змогу ефективно використовувати
здатність людини до продуктивної праці,
відтворювати фізичні та психологічні
характеристики працівника, а також
комплексно застосовувати виробничі
потужності та інше майно роботодавця.
Згідно
ст. 45 Конституції України працівникові
гарантується встановлена законом
тривалість робочого часу.
Тоді
названий робочий день може передбачатися
на підприємствах, в установах, організаціях
лише тим особам, чиї посади внесенні у
список, затверджений вищим органом в
залежності від інтенсивності, напруження,
відповідальності їх праці, а також
можливостей переробітку понад нормальну
тривалість робочого часу, що не вважається
надурочною роботою.
Отже,
робочим часом є час, протягом якого
робітник або службовець відповідно до
правил внутрішньо трудового розпорядку
повинен перебувати на місці виконання
робіт і виконувати свою трудову функцію
або іншу доручену йому роботу.
Список використаних джерел
1.
Кодекс законів про працю від 10 грудня
1971 року зі змінами та доповненнями від
16.04.2009
2.
Конституція України: Офіц. текст: Коментар
законодавства України про права та
свободи людини і громадянина: навч.
посіб./ Авт.-уклад. Хавронюк
М.І.
– 2-ге вид., переробл. і допов. – К.:
Видавництво А.С.К., 2005.—384 с.
3.Опришко
В.Ф.Правознавство:
підручник
/
Опришко В.Ф.,Шульженко
Ф.П.,
Шимон
С.І.
– К.: КНЕУ, 2003. – 767 с.
4.
Прокопенко
В.І.
Трудове право України: пiдручник.
2-ге вид./
Прокопенко
В.І.
– Х.: Консум, 2000. – 480 с.
5.
http://zakon.rada.gov.ua
