Екзаменаційний білет № ____16_____

1. Етичні кодекси

Першим універсальним кодексом, що уособлював собою набір загальнолюдських цінностей, можна назвати зведення релігійних правил (зокрема, Десять заповідей Старого Заповіту). Кодекс етики в бізнесі — це зведення моральних принципів, моральних норм і правил поведінки однієї особи або групи осіб, що визначає оцінку їхніх дій з погляду взаємовідносин з іншими суб'єктами бізнесу, відносин у колективі і в суспільстві на основі дотримання моральних норм і принципів, які розділяються ними [54].

На підприємствах, в організаціях розробляються кодекси спілкування та поведінки працівників. У науці найчастіше вживається поняття "етичні кодекси". Вчені виділяють такі типи етичних кодексів:*

кодекси, які регулюють документ з докладно розробленими правилами, включаючи санкції, передбачені у випадках порушення кодексу (наприклад, контракти);*

кодекси, які регулюють зобов'язання перед клієнтами, вкладниками, акціонерами, співробітниками тощо. Це соціальні кодекси;*

кодекси, які включають положення про цінності організації, її філософію та цілі (викладають основи корпоративної культури). Це кодекси корпоративні;*

кодекси, які визначають міжособистісні стосунки в організації і погоджують інтереси працівників та організації (наприклад, угоди, які укладаються між адміністрацією та профспілкою). Це кодекси професійні.

2. Розвиток партнерств з місцевою владою та громадою

«Місцевий розвиток, орієнтований на громаду»:

підвищення рівня життя у відібраних громадах шляхом комплексного відновлення, ефективного використання та системного управління базовими об’єктами місцевої інфраструктури;

сприяння реалізації проектів громадських ініціатив, спільний моніторинг процесу реалізації ініціатив з боку самоврядних організацій громади;

передачу завершених об’єктів інфраструктури, відповідно до реалізованих проектів громадських ініціатив, відповідним суб’єктам самоорганізації громади чи місцевого самоврядування, а також створення малих механізмів управління, експлуатації та технічного обслуговування цих об’єктів;

поширення досвіду та методів самоорганізації, моделей місцевого самоврядування громади на інші громади, сприяння відповідним законодавчим та адміністративним змінам.

1. Представлення в національному масштабі ефективної концепції «Місцевого розвитку, орієнтованого на громаду», яка ґрунтується на принципах безпосередньої участі громади, а також на децентралізованих механізмах управління та наданні громадських послуг шляхом формування та розвитку мережі самодостатніх самоврядних організацій громади, здатних ініціювати та впроваджувати власні ініціативи у взаємодії з місцевими органами влади та самоврядування, приватним сектором та іншими зацікавленими партнерами.

2. Покращення професійних навичок і знань органів самоорганізації громади та місцевих органів влади з метою запровадження та подальшого функціонування прозорої системи місцевого самоврядування за участю громадськості, що сприятиме сталому соціально - економічному розвиткові громад та ефективному наданню громадських послуг.

3. Посилення інституційної спроможності самоврядних організацій громади та місцевих органів влади у сфері визначення потреб і пріоритетів розвитку громади, методів управління та моніторингу в рамках місцевого самоврядування за участю громадськості та використання досвіду «Місцевого розвитку, орієнтованого на громаду».

3. Показники внутрішньої КСВ

Простежується взаємозв’язок між показником індексу внутрішньої соціальної відповідальності та розміром підприємства. Так, великі підприємства набагато частіше за малі практикують всі соціально відповідальні заходи по відношенню до своїх працівників.

Говорячи про внутрішнє спрямування КСВ, слід відзначити, що сучасні вітчизняні підприємства потребують вдосконалення в даній сфері. Адже здійснення внутрішньої соціально відповідальної активності розуміється ними як, в більшій мірі, своєчасна виплата зарплатні.

Таким чином, в управлінні внутрішнім спрямуванням корпоративної соціальної відповідальності (КСВ) слід керуватися наступними принципами: принципом розуміння та визнання працівників; принципом довіри керівництва до персоналу; принципом ефективності морального задоволення; принципом ефективної організації робочого місця; принципом цілісності організації та її працівників; принципом ефективності додаткового відпочинку; принципом підвищення кваліфікації; принципом упевненості у завтрашньому дні; принципом безпеки праці; принципом залучення робітників до управління.

Дотримання усіх вищеперерахованих принципів дозволить покращити показники якості трудового життя та рівня корпоративної соціальної відповідальності.

Говорячи про внутрішню спрямованість КСВ, слід виокремити наступні показники: безпека праці; стабільність заробітної плати; підтримка соціально значущої заробітної плати; додаткове медичне та соціальне страхування співробітників; розвиток людських ресурсів через навчальні програми і програми підготовки та підвищення кваліфікації; надання допомоги робітникам в критичних ситуаціях; гнучкий графік роботи; додаткове фінансове заохочення; додаткове моральне заохочення.