Висновок

Отже, шляхом укладання трудового договору реалізується право громадян на працю та право на захист своїх трудових інтересів.

Трудовий договір у сучасній системі трудового права України займає провідне місце, і його доцільно розглядати у декількох аспектах: як угоду про працю між працівником та роботодавцем;

• як юридичний факт, що є однією із головних підстав виникнення трудового правовідношення;

• як форму існування трудового правовідношення у часі та передумову виникнення та існування інших правовідносин, тісно пов’язаних з трудовими;

• як елемент трудового правовідношення, який розкриває свій зміст у взаємних суб’єктивних правах та обов’язках його сторін;

• як один із центральних правових інститутів трудового права.

Роль та значення трудового договору в сучасних умовах господарювання зумовлюється насамперед його економіко-правовим, господарським значенням.

На цей час в науці виділились декілька тенденцій розвитку інституту трудового договору. Одна із тенденцій - обмеження сфери застосування строкових трудових договорів (контрактів) та подальша розробка дієвого механізму застосування таких договорів на практиці з метою забезпечення неухильного додержання роботодавцем законних прав та інтересів найманого працівника, гарантій його правового та соціального захисту.

Трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Але в ч.1 ст. 24 КЗпП перелічуються випадки, коли таке укладання є обов'язковим, у зв'язку з чим саме правило втратило ознаку обов'язковості. Передбачаючи, як правило, письмову форму трудового договору, допускаючи усну його форму, закон передбачає подвоєння форми трудового договору. На мою думку, письмова форма трудового договору в сучасних умовах економічної нестабільності є найбільш оптимальною. Особливо її значення збільшується зі зростанням договірного регулювання праці, з розширенням прав підприємств як в регулюванні власне трудових відносин, так і відносин щодо додаткового соціального забезпечення працівників.

Воля сторін є вирішальною при укладенні трудового договору і залишається такою ж і при припиненні правовідносин. Якщо звернутися до ст. 36 КЗпП України, то можна дійти висновку, що за деякими винятками критеріями класифікації підстав припинення трудового договору є воля сторін, яка знаходить відображення у різних формах: погодженні, вимозі, ініціативі, згоді, відмові тощо.

Список використаних джерел

1. Кодекс Законів про Працю. Прийнятий ВР УРСР 10 грудня 1971 року № 322-VІІІ. – К.: Вікар, 2003. – 344 с.

2. Венедиктов В.С. Трудовое право Украины / Венедиктов В.С. - Харьков: Консум, 2006. - 304 с.

3. Грузінова Л. П., Короткій В. Г. Трудове право України / Грузінова Л. П., Короткій В. Г. - К.: МАУП, 2003. - Ч. 1. -128 с.