5. Проблема утворення та накопичення промислових, побутових та токсичних відходів.

Згідно результатів експертизи Організації по безпеці та співпраці у Європі (ОБСЄ) в Україні залишилось лише 6% екологічно чистої території, основними причинами такого висновку є аварія на ЧАЕС, залишки військових бойових припасів, надлишок токсичних відходів. Загалом, за оцінками екологів, на території України накопичено близько 5 млрд. т. токсичних відходів, найгірша ситуація склалась в таких регіонах: Донецькій, Дніпропетровській, Луганській областях. Незадовільна ситуація склалась у сфері поводження з непридатними хімічними засобами захисту рослин (ХЗЗР).

Аварійний стан складів, відсутність охорони, невиконання умов перезатарювання й зберігання непридатних ХЗЗР, небажання новоутворених суб’єктів підприємницької діяльності поставити їх на свій баланс – все це створює загрозу для довкілля. За даними інвентаризації на території області зберігається біля 1200 тонн невизначених та заборонених до використання в сільському господарстві хімічних засобів захисту рослин, що складає 6% від їхньої загальної кількості по Україні (19427,5 тонн). 12% сховищ отрутохімікатів (24 отрутосховища) перебувають на балансі залишкових господарств і місцевих органів влади, 50% складів знаходяться у незадовільному санітарно-технічному стані.

Щорічно на території Дніпропетровської області утворюється 20-27 млн. тонн промислових і 4 млн.м³ твердих побутових відходів (ТПВ), з яких переробляються чи утилізується тільки 11-12%. Основну частину загального обсягу становлять великотоннажні відходи гірничо-металургійного комплексу. Найбільша їхня концентрація зосереджена в промислово розвинених регіонах області – Дніпропетровську, Кривому Розі, Дніпродзержинську, Нікополі, Західному Донбасі. У регіоні склалася критична ситуація з вивозом й утилізацією ТПВ [28].

На території області розташовано всього 5 спеціалізованих полігонів. Однак налічується 758 необладнаних полігонів, з яких 385 – кваліфікуються як стихійні звалища. Відсутність комплексного підходу до видалення побутових відходів у населених пунктах, схем їхнього санітарного очищення та полігонів для складування ТПВ призводить до того, що навіть в обласному центрі численні балки й цвинтарі перетворилися на стихійні звалища. Комунальні підприємства по ліквідації ТПВ, створені в сільських районах, не забезпечують очищення територій через брак фінансування.

Проблема радіоактивних відходів уранодобувної та уранопереробної промисловості характерна саме для Дніпропетровської області, оскільки на її території проводиться видобуток уранової руди та її збагачення. В області внаслідок діяльності уранодобувної та уранопереробної промисловості накопичено більш як 90 млн. тонн радіоактивних відходів, які зберігаються у 9 хвостосховищах м. Дніпродзержинська та 2 хвостосховищах поблизу м. Жовті Води. Значна кількість відходів колишнього ВО ПХЗ (близько 80%) знаходяться в сховищах, що збудовані без проектів і не мають спеціальної гідроізоляції. Як наслідок – використання відходів у будівельних матеріалах, понад 50% території житлових забудов у цих містах радіоактивно забруднені.

Таким чином, Дніпропетровська область є однією із областей України де концентрація промислових, токсичних та побутових відходів сягає значних показників: зберігання 1200 тонн невизначених токсичних сполук, утворення 20-27 млн. тонн промислових і 4 млн.м³ ТПВ на рік, збереження ракетного палива та радіоактивних відходів уранодобувної та уранопереробної промисловості.

6. Проблема порушення земель. До проблеми порушення земель відносять поширення несприятливих геоморфологічних явищ: створення кар’єрів та відвалів; посилення зсувних процесів; антропогенний розвиток карсту; утворення провалів і просадок земної поверхні та ін. Проблеми порушення земної поверхні пов’язані із перетворенням людиною рельєфу.

Загальна площа порушених земель області досягає 36,6 тис. га. Ступінь ураженості територій міст, селищ, сіл і гірничодобувних районів Дніпропетровщини небезпечними геологічними процесами досягає 50% й більше. Особливо інтенсивно такі процеси розвинуті на території Дніпропетровська, Дніпродзержинська, Кривого Рогу, Нікопольського марганцевого басейну, де існує найбільша ймовірність великомасштабних просадок, обвалів, зрушення порід над виробленим простором. Серед сучасних природних процесів широкого поширення внаслідок активної діяльності людини набули лінійний розмив і площинний змив, вздовж долини Дніпра – зсуви. Зсувні явища в області спостерігаються у містах Дніпропетровську, Дніпродзержинську та с. Новоселівці Широківського району, причому загальна площа зсувних територій в області складає 24,5 км². На пласких межиріччях розвиваються суфозійно-просадочні явища; у береговій зоні водосховищ розвивається інтенсивна абразія (розмив берегів); на відвалах активними є процеси дефляції (видування часток пилу з поверхні відвалів та сухих хвостосховищ) і ерозії [24].

7. Антропогенна змінність ландшафтів. На території Дніпропетровської області частка змінених ландшафтів складає 71-90%, що пов’язано із значним рівнем урбанізації, промислового та сільськогосподарського освоєння території, менше змінені лише ландшафти узбережжя Самари (до 40%) (див. рис. 16 додатку А).

8. Відсутність систем центрального водопостачання та каналізації в населених пунктах області: з 1453 сіл області лише 197 мають централізоване водопостачання та 16 – каналізацію.

9. Недостатня потужність існуючих очисних споруд в найбільш техногенно-навантажених містах області. Очисні споруди на всіх підприємствах працюють неефективно або малоефективно. Щороку скидається 188 млн.м3 забруднених стоків. З ними у Дніпро надходить 7,8 тис. тонн органіки, 417 тонн нафтопродуктів. Найбільш інтенсивне забруднення Дніпра здійснюється з території Дніпропетровська, Павлограда, Кривого Рогу. У містах розташовані підприємства металургійної, коксохімічної, металообробної та інших галузей промисловості. Проектна потужність очисних споруд дозволяє забезпечити нормативну очистку лише 17% обсягу стічних вод.

10. Низька лісистість території – 5,2% (164,7 тис. га лісопокритих земель) проти 8% (оптимальної для степової зони) та 14,3% – в середньому по Україні.

11. Зменшення видового розмаїття рослин і тварин. За останнє десятиріччя кількість видів рослин, які на Дніпропетровщині потребують охорони, зросла з 130 до 316, а кількість рідкісних та зникаючих видів тварин досягла 144.

12. Недостатня кількість природоохоронних територій різного рівня заповідання (26167 га або 0,8% загальної площі області). Для збереження ландшафтного та біологічного розмаїття генофонду живої природи та сталого розвитку території необхідно 3-5% природних земель (близько 127 тис. га).