1.2. Проблеми Дністра

Такі самі негативні явища характерні й для Дністра. Величезної шкоди його басейнові завдають забруднені пестицидами й нітратами стоки з полів, викиди промислових концернів «Хлорвініл» (м. Калуш), «Укрцемент» (м. Кам`янець-Подільський), «Укрнафтохім» (м. Надвірне), Бурштинської ГРЕС. Споруджене у 1986 р. у верхній частині середнього Дністра і введене в експлуатацію Дністровське водосховище (при будівництві Дністровської ГЕС) значно погіршило геоекологічний стан річки. Геоекологічний стан водосховища визначається переважно дією антропогенного чинника, пов’язаного із надходженням стічних вод від великих міст, промислових підприємств, оброблюваних хімічними засобами сільськогосподарських полів, садів та виноградників. У Дністровське водосховище вода надходить з уже підвищеною концентрацією солей, що визначає високу мінералізацію (місцями до 460 мг/дм³). У водосховищі вміст хімічно стійких органічних речовин залежить від скидання побутових та промислових стоків. Як наслідок означених процесів, розвиток біоти у водосховищах Дністра зазнає значних змін. Загальний геоекологічний стан Дністровського водосховища можна охарактеризувати як незадовільний.

1.3. Проблеми Азовського моря

Азовське море з географічної точки зору - мілководна затока Чорного моря. Але з екологічної - через низьку солоність води, мілководність і велику швидкість прогріву влітку, тобто за екологічними характеристиками - самостійне водоймище.

Це найменше море Світового океану. Його площа 39,1 тис. кв. км, об'єм - 320 куб. км, довжина берегової лінії 2686 км. Азовське море сполучається з Чорним морем Керченською протокою, довжина якої близько 42 км, а ширина коливається від 4 до 45 км при глибині не більше 7 м.

Через це водообмін між морями вкрай обмежений і тому Азовське море, як і Чорне, майже відокремлено від Світового океану, що сприяє накопиченню в ньому токсичних речовин. Дослідженнями абсолютного віку донного мулу було встановлено, що він дорівнює 230-360 млн років, що і може визначати вік Азовського моря.

Гостра екологічна криза охопила Азовське море. Це, без перебільшення, зона екологічної катастрофи. Ще 40-50 років тому в ньому виловлювали риби в 35 разів більше, ніж у Чорному морі, й у 12 разів більше, ніж у Балтійському. В цьому морі водилося 114 видів риби, й загальний вилов іноді перевищував 300 тис. тонн. Значну частину влову становили цінні осетрові породи. Сьогодні влови знизилися в середньому в 6 разів, а виловлювана риба часом містить стільки хімікатів, що споживати її небезпечно для здоров'я.

Головні причини екологічної кризи Азова:

• хижацький вилов риби підприємствами Мінрибгоспу колишнього СРСР, який розпочався в 50-х роках способом потужного океанічного лову за допомогою величезних тралів, кошів, механічних драг, замість традиційних невеликих сіток, спеціальних снастей, невеликих баркасів, розрахованих на глибину моря 5-8 м;

• будівництво гребель і водосховищ на основних річках, що живлять море - Дону та Кубані, й перетворення цих водосховищ на гігантські промислові відстійники;

• впровадження в басейнах стоку в море зрошувального землеробства та інтенсивних технологій вирощування рису замість вирощування традиційних культур, що привело до перехімізації та засолення грунтів, забруднення вод, істотного скорочення стоку річок Дону й Кубані, й перетворення цих водосховищ на гігантські промислові відстійники;

• неконтрольоване, лавиноподібне змивання пестицидів із полів сільгоспугідь і винесення їх у море водами Дону й Кубані;

• збільшення кількості неочищених викидів підприємствами хімічної та металургійної промисловості в містах Маріуполь, Ростов-на-Дону, Таганрог, Камиш-Бурун (лише один Маріуполь «постачає» Азовському басейнові 800 тис. тонн токсичних речовин щорічно);

• інтенсивне будівництво на узбережжі й морських косах численних пансіонатів і баз відпочинку й, як наслідок, - скидання в море побутових відходів і каналізаційних стоків.

Сучасне Азовське море - унікальне водоймище планети. Це залишок давнього праокеану Тетіс, в якому збереглося багато древніх форм флори та фауни. В ньому налічується 400 видів живих об'єктів - від одноклітинних до ссавців. Іхтіофауна - риби, представлена 80 видами (40 видів - реліктові), 22 середземноморських види червів та 12 видів молюсків, 20 видів представників прісноводної фауни великих рік - Дону, Кубані і множини малих - Берда, Кільтечія, Міус, Кальміус, Обитічна. Карта-схема Азовського моря з його найбільшими косами наведена на рис. 32.

Водозбірна площа Азовського моря по відношенню до його розмірів на відміну від інших морів дуже велика. Через це Азовське море, в порівнянні з іншими, надзвичайно забруднене і вважається хімічно найзабрудненішим морем Світового океану, бо через систему річок в нього потрапляє велика кількість змивів з сільськогосподарських угідь - пестициди, мінеральні добрива, промислові стічні води. Цікаві порівняльні характеристики Азовського моря з іншими морями, наведені в табл. 28.

Важливе значення у підтриманні екологічного балансу моря, узбережжя мають ріки, які підтримують не тільки сольовий баланс моря, а й будують його береги виносами твердих матеріалів - пісок, гравій, каміння, грунт. Із-за інтенсивного будівництва на узбережжі та природних процесів активізувалася абразія, руйнування берегової лінії. Такий стан узбережжя Азовського моря можна бачити від міста Приморська до Бердянська, де зсуви дуже інтенсивні, про що свідчить рис. 33.

Такі небезпечні явища характерні для багатьох регіонів України - Карпат, Криму, узбережжя штучних водосховищ.

В акваторії моря щорічно накопичується близько 12 млн т речовин, з яких за рахунок річкового зносу твердих понад 8 млн т, органічних речовин фітопланктону та бентосу понад 2 млн т і майже стільки ж карбонатів. До цього слід додати 2,5-3 млн т продуктів абразії берегів. Все це сприяє осадконакопиченню на дні із швидкістю 2 мм за рік. Це один з факторів поступового обміління моря - за 1000 років майже на 2 метри. Але цьому процесу протистоїть інший - повільне прогинання дна, яке найбільш виражене в центральній частині моря. Через це маса абразії щорічно складає в мільйонах тон: на ділянці Білосарайської коси близько 13, а на Керченському півострові - тільки 0,21. Це супроводжується поступовою абразією, тобто руйнуванням берегів.

Через абразію відбувається їх розмив - для берега Керченського півострова не більше 0,2 м за рік, а для східного берега Бердянської коси біля одного метра за рік. За проміжок часу у 114 років площа Бердянської коси зменшилася майже на 30%. Абразійно-акумулятивні явища посилюються або слабшають завдяки неотектонічним рухам, які відбуваються у прибережних смугах і сприяють накопиченню мулу на дні моря. Берегова лінія сучасного моря, в тому числі його кіс - вузьких, довгих півостровів, порізана затоками та косами, територія яких є заповідними або курортно-рекреаційними зонами. Наочно це демонструють карти Бердянської коси за 1865 р. і за 1979 р.:

Всього на узбережжі Азовського моря налічують 25 кіс. Найбільші з них - Арабатська стрілка, Федотова коса, Обитічна та Бердянська.

Ріки - великі та малі, до створення Волго-Донського каналу та Цимлянського водосховища в середині 50-х рр. опріснювали море, підтримуючи його середню солоність близько 8 проміле. Дон приносив до моря 29,5 куб. км, Кубань - 11 куб. км прісної води, а всі інші ріки майже 1,1 куб. км. Нині її притік від всіх рік зменшився на 85% від природного і складає 30 куб. км за рік при мінімально необхідному 32-36 куб. км. Це наслідок того, що величезна кількість прісної води використовується в сільському господарстві (зрошення, полив) та в промисловості.

Збільшення солоності води, хімічні, біологічні забруднення, особливо за період 60-80 рр. ХХ ст., призвели до змін у біоценозах моря, до зменшення його рибогосподарського значення. Так, у 1937 р. при середній солоності води 9 проміле улов судака складав 73,8 тис. т, а тепер його середньорічний улов не перевищує 1,2 тис. т, улови осетрових в 1937 р. були максимальними - 7,3 тис. т, а тепер повна заборона на їх відлов, улов тарані в 1935 р. складав 23,5 тис. т (у 1996 р. - 218 т., у 2000 р. - 2,5 т), улов оселедця в 1933 р. - 10 тис. т (у 1995 р. - всього 14 т, у 2000 р. відсутність улову). Площі ареалів основних промислових риб (галофобів) - тарань, рибець, чехоня і судак, для яких солоність понад 18% є згубною, різко скоротилися.