2. Характеристика екологічного стану кризових регіонів україни.

Вся територія нашої країни, за винятком невеликих окремих районів Карпат, Центрального Полісся, Полтавщини та східної Вінничини, характеризується як забруднена й дуже забруднена, а 15% території належить до категорії «надзвичайно забруднені регіони з підвищеним ризиком для здоров'я людей і райони екологічної катастрофи». В ці 15% входить 30-кілометрова зона навколо Чорнобильської АЕС, південь Херсонскої області, зона, окреслена лінією Дніпропетровськ-Кіровоград-Кривій Ріг-Нікополь-Запоріжжя, а також район Донбасу.

1. Геоекологічні проблеми найбільших річок (Дніпро, Дністр), Чорного й Азовського морів

По території України протікає 63119 річок, які формують густу сітку водотоків, загальною довжиною понад 206,0 тис. км. та щільністю річкової мережі 0,25 км² на 1 км² території. За винятком Західного Бугу, який відноситься до басейну Вісли, всі інші річки належать до басейнів Чорного і Азовського морів. Штучні водойми Україні займають площу близько 12 тис. км² і містять обсяг води до 60 км³. Рівень регульованого стоку штучними водоймами більшості річок України досягає 30-70%. Це стосується, перш за все, річок басейнів Південного Бугу, Сіверського Дінця, Дніпра, річок півдня країни і Криму, де в більшості річок стік зарегульований на 100%. Найменш всього (1-17%) зарегульований стік річок басейнів Вісли, Прип'яті і Десни. Розподіл штучних водойм по території країни нерівномірний: найбільшу площу вони займають у лісостеповій та степовій зонах.

Більшість геоекологічних проблем водосховищ України пов’язана із розвитком таких галузей виробництва: гідроенергетика; сільське господарство та водний транспорт. Найбільша кількість забруднюючих речовин характерна для стічних вод підприємств нафтопереробної, хімічної, целюлозно-паперової, металургійної, текстильної і деяких інших галузей промисловості, проблеми забруднення вод мають транскордонний характер. Основними геоекологічними проблемами водосховищ України є: зміни гідрологічного режиму поверхневих та підземних вод, затоплення, підтоплення територій та посилення процесів руйнації берегів; різні види забруднення; евтрофікація; втрата або зміна гідроекосистеми та зниження життєздатності біологічних ресурсів; накопичення твердих відходів; аварійні скиди та викиди.

1.1. Проблеми Дніпра

Дніпро - одна з найбільших річок Європи, у минулому був чистоводним, зі стабільною екосистемою. Сьогодні через грубі порушення людиною всіх правил і принципів раціонального природокористування екосистеми Дніпра деградують, зламані вертикальні та горизонтальні зв`язки біоти та абіотичного оточення. Основні причини кризової ситуації, що склалася:

• будівництво на Дніпрі каскаду водосховищ, які докорінно змінили динаміку стоку;

• великомасштабна меліорація;

• спорудження численних промислових комплексів у басейні річки;

• величезні об'єми водозабору для цілей використання у промисловості та зрошенні;

• дуже сильне забруднення.

Із Дніпра для промисловості й сільського господарства щороку забирається близько 15 млрд. м3 води, а в атмосферу над басейном річки викидається майже 10 млн. тонн газопилових забруднень. Щороку в Дніпро та його водосховища з дощовими й талими водами потрапляє близько 500 тис. тонн азотних сполук, 40 тис. тонн фосфорних, 20 тис. тонн калійних, 1 тис. тонна заліза, 40 тонн нікелю, 2 тонни цинку, 1 тонна міді, 0,5 тонн хрому. В басейні Славутича працює сім атомних електростанцій.

Річковий режим Дніпра штучно трансформовано в озерний, водообмін різко сповільнився, утворилися зони застою, прискорилися темпи евтрофікації. Водосховища істотно погіршили стан прилеглих територій: підвищився рівень грунтових вод навіть на чималих відстанях від берегів, посилилося засолення грунтів і зменшився вміст у них гумусу, майже в 10 разів збільшився об'єм підземного стоку й разом з цим - рівень забруднення підземних вод, особливо в нижній частині басейну, змінився водно-сольовий режим у зонах іригації, посилилася ерозія берегової зони. У донних відкладеннях Дніпра постійно збільшується концентрація радіонуклідів, особливо в Київському водосховищі. Збитки від затоплених дніпровських заплав, за підрахунками, становлять близько 18 млрд. доларів щорічно, тоді як прибуток від усіх шести ГЕС Дніпровського каскаду - лише 25-28 млн. доларів на рік. Не тільки загинули продуктивні заплавні біоценози - Дніпро значною мірою втратив і здатність до самоочищення.

Водосховища басейну Дніпра (Запорізьке, Каховське, Кременчуцьке, Дніпродзержинське) зводились в період з 1932-по 1978 рр. Загальний геоекологічний стан водосховищ Дніпра можна охарактеризувати як незадовільний, він формується двома групами чинників: природними – процесами самоорганізації та розвитку гідроекосистем після заповнення природної западини водою (формування нової структури із специфічними, наближеними до озерних біоценозами); антропогенними – процесами забруднення, що пов’язано із значним ступенем господарського освоєння прибережної зони водосховищ (хімічне, теплове, фізичне, радіоактивне та ін. види забруднення); процесами гідрохімічних змін води (підвищення мінералізації та концентрацій органічних речовин); процесами технічного використання водойм (ГЕС, ГАЕС), що спричиняє зміни гідрологічного режиму; процесами евтрофікації водойм, внаслідок потрапляння у води органічних рештків рослин затоплених територій та збільшення зони мілководь (добре прогрівання води); станом прилеглих територій, особливо інтенсифікація вторинних екзогенних процесів – підтоплення, ерозія ґрунтів, абразія берегів, накопичення мулу, посилення карстових процесів.

Врятування Дніпра можливо лише за умови прийняття й реалізації комплексної програми національного рівня, обов'язковою складовою якої має бути система заходів для екологічного оздоровлення й відновлення малих річок, а також співробітництво з Росією й Білоруссю в цих питаннях.