3. Напрями вирішення еколого-економічних проблем на україні

В законі України «Про генеральну схему планування території України» 2002р., визначені пріоритети використання території країни, вдосконалення системи розселення та забезпечення збалансованого розвитку населених пунктів, розвитку виробничої, соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури, формування національної екологічної мережі.

Для створення повноцінного життєвого середовища та сприятливих умов соціально-економічного розвитку, забезпечення ефективного використання потенціалу територій із збереженням їх природної та історичної самобутності на підставі оцінки природних і антропогенних чинників визначено:

1) території з інтенсивною, переважно промисловою, міською житловою та громадською забудовою (зона урбанізації), в тому числі:

-з критичним рівнем виробничо-містобудівного освоєння (центр Донбасу, міста із населенням понад 500 тис.о., також м. Севастополь, Сімферополь, Херсон та їх приміські зони);

-з високим рівнем виробничо-містобудівного освоєння (приміські зони м. Київ, Черкаси, Чернігів, Житомир, Вінниця, Полтава, Суми, Кіровоград, оточуючі райони Донбасу);

-з середнім рівнем виробничо-містобудівного освоєння (Красно перекопський, Керченський промислові райони, Нікополь та зах. Донбас);

-території, що прилягають до решти обласних та промислових центрів з населенням понад 50 тис.о.

У виділених районах передбачається регулювання містобудівного розвитку, екологічне оздоровлення території, модернізація економічної бази.

2) території переважно агропромислового виробництва та сільської забудови (зона с/г). Передбачається забезпечити збалансований розвиток агропромислового комплексу та сільських населених пунктів, створення нових робочих місць шляхом організації малих підприємств по переробці с/г продукції, підвищення рівня забезпечення соціальною та інженерною інфраструктурою, здійснення заходів щодо консервації та охорони земель.

3) території та об’єкти ПЗФ та інші території важливі для збереження біологічного і ландшафтного різноманіття (зони національної екологічної мережі).

Передбачається забезпечення формування єдиної територіальної системи природоохоронних територій і додержання їх режиму, невиснажливе використання рекреаційних, оздоровчих та ін. ресурсів.

4) зона радіаційного забруднення.

У зоні відчуження заборона всіх видів господарської діяльності і виселення жителів; в зоні добровільного виселення – заборона будівництва нових та розширення старих підприємств, обмеження с/г виробництва; в зоні посиленого контролю – заборона будівництва нових та розширення діючих підприємств, обмеження на будівництво закладів відпочинку.

Виконання цієї програми дозволить розв’язати існуючі екологічні проблеми і не надбати нових.