2. Біорізноманітність.

КРНВЕНЦІЯ ПРО БІОРІЗНОМАНІТНІСТЬ. Зникнення й деградація довкілля викликають дедалі більше занепокоєння не лише у екологів, але й у звичайних людей. Зменшення різноманітності живої природи – най загрозливіша серед змін довкілля, що відбуваються нині, оскільки цей процес необоротній, зниклі види в такому вигляді вже не з’являться, і це не природний відбір, зараз це одна з глобальних екологічних проблем. У кожної держави є три основних надбання: матеріальне, культурне й біологічне.

У 1992 р. в Ріо-де-Жанейро відбулася Конференція ООН з питань довкілля й розвитку, в якій брали участь глави 179 держав світу, крім того участь прийняли представники різних громадських організацій, наукових ділових та ін. кіл., усього понад 18 тис. представників і понад 400 тис. відвідувачів. На цій конференції було ухвалено 5 основних документів: Декларація про довкілля та розвиток, порядок денний ХХІ ст., Заява про принципи управління, захисту й постійного розвитку всіх видів лісів, Рамкова конвенція про зміну клімату та Конвенція про біорізноманітність.

Конференція вперше оголосила збереження біорізноманітності пріоритетним напрямом діяльності людства. В преамбулі конвенції ведеться мова:

1. Людство усвідомлює істинну цінність біологічної різноманітності, а також екологічне, генетичне, соціальне, економічне, наукове, культурне, рекреаційне, естетичне значення біорізноманітності та її компонентів.

2. Людство усвідомлює величезне значення біорізноманітності для еволюції та збереження систем біосфери, які підтримують життя.

3. Збереження біорізноманітності – спільна справа всього людства.

4. Людство занепокоєне тим, що біорізноманітність істотно зменшується в результаті деяких видів людської діяльності.

5. Необхідно передбачити можливість істотного скорочення чи втрати біорізноманітності, відвернути небезпеку й усунути причини цього.

Конвенцією було створено постійний орган, що визначає стратегію й системи конкретних правових, наукових, фінансових, технічних, технологічних та ін. заходів зі збереження біорізноманітності – Конференцію сторін.

Конвенція визначила поняття біологічного різноманіття як – різноманітність живих організмів з усіх джерел, включаючи наземні, морські та ін. водні екосистеми й екологічні комплекси; це поняття включає в себе різноманітність у рамках виду, між видами і різноманітність екосистем, отже, поняття біорізноманітності включає поняття: генетичної, видової й екосистемної різноманітності.

Генетична біорізноманітність – сукупність генофондів різних популяцій одного виду. Наприклад, популяція берегової ластівки на Поліссі, в Лісостепу, Карпатах належать до одного виду, але кожна з популяцій виду різниться, втрата будь-якої з них призведе до зменшення генетичного різноманіття. Генетична різноманітність багато в чому пов’язана із тим, що різні популяції характеризуються неоднаковим співвідношенням домінантних та рецесивних алелей одного гена. До проявів генетичної різноманітності належить також існування в межах одного виду підвидів, різновидів, рас, сортів, клонів і т.д.

Так, наприклад, збереження виду в заповіднику зберігає лише сам вид, а генетичне різноманіття скорочується.

Видова біорізноманітність – це сукупність усіх видів, що населяють нашу планету, тобто загальний генофонд Землі. Зникнення будь-якого виду – непоправна втрата біорізноманітності. Протягом історії розвитку Землі простежується тенденція збільшення кількості видів, це збільшення не було стабільним, а характеризувалось періодами швидкого видоутворення, які чергувались періодами мінімальних змін видового багатства й періодами масового вимирання видів. Найбільше вимирання сталось наприкінці пермського періоду, коли за оцінками вчених зникло 77-96% видів морської флори і фауни тієї епохи.

В цілому вимирання видів – такий самий природний процес, як їх утворення. Проблема полягає у співвідношенні цих процесів. Видоутворення – повільний процес, триває десятки тисяч років, іноді мільйони. Тоді, коли темпи видоутворення відповідали темпам вимирання видів або перевищували їх, видова різноманітність перебувала б на постійному рівні або зростала. Вчені вважають, що саме ці процеси переважали протягом минулих епох. Так сьогодні вченими описано 1,7 млн. видів, із них вивченими є лише 3%, за оцінками близько 15 – 80 млн. видів планети взагалі невідомі людству.

Розвиток людської цивілізації прискорив процеси вимирання видів, але не змінив темпи приросту видів. Скорочення видів відбувається за рахунок знищення їх ареалів, надмірну експлуатацію деяких видів (рибальство, полювання, вирубка лісів), конкуренцію з екзотичними видами привнесених флор і фаун, екстенсивне нарощування масштабів сільськогосподарської діяльності, глобальне техногенне забруднення біосфери.

За сучасними оцінками, темпи вимирання видів на сьогодні перевищують природні темпи в 100-1000 разів, якщо темпи зростати не будуть – планета за 50-100 років втратить 25 -50% сучасного різноманіття. У 1948 р. при ООН було створено спеціальну комісію з охорони видів рослин і тварин, що зникають, а згодом – Міжнародну Червону книгу, куди заносять дані про всі види рослин і тварин, які опинились на межі вимирання (ідея створення червоної книги належить англійському зоологу П. Скотту). Види внесені до Червоної книги підлягають обов’язковій міжнародній і державній охороні, вони є об’єктами численних міждержавних угод, договорів, наукових проектів. В Україні першу Червону книгу було створено в 1980 р., темпи зникнення видів значні: так, наприклад в перше видання української червоної книги ввійшло 151 вид вищих рослин і 29 – ссавців, в друге видання 1994-1996 рр. ввійшло вже 467 і 41 вид відповідно.

Екосистемна різноманітність – це сукупність екосистем планети на всіх рівнях, починаючи з біогеоценотичного. Різноманітність БГЦ величезна, найбільша її цінність полягає в сукупності зв’язків між елементами екосистем – видами та абіотичними факторами середовища. Чим більше видове багатство екосистеми, тим вища її інформативність, тим краще збалансовані потоки речовин і енергії і краще працюють механізми саморегуляції.

Екосистеми – вразливий компонент, так випадіння з екосистеми одного, другорядного стосовно продукції, виду порушує систему зв’язків, що складалася віками, вилучення виду-домінанта – руйнує екосистему. (вирубка широколистяних лісів, вологих тропічних, та ін.).

Подібно до Червоної книги, сьогодні складаються списки рідкісних екосистем і тих, що зникають, їх названо Зеленою книгою.