77. Суб’єкти права промислової власності.

У відносинах, пов'язаних зі створенням, реєстрацією та використаннямвинаходів, корисних моделей та промислових зразків, приймає участьвелика кількість суб'єктів, як фізичних, так і юридичних осіб.Патентовласниками винаходів, корисних моделей та промислових зразків

можуть бути:

•винахідники винаходів і корисних моделей та автори промислових зразків;

•роботодавці - стосовно службових об'єктів у випадках і на умовах,

передбачених законодавством;

•правонаступники - особи, яким винахідники, автори промислових зразків

чи роботодавці, передали свої майнові права;

•спадкоємці патентовласників.

Первинним суб'єктом є винахідник та автор промислового зразка, тобтофізичні особи, творчою працею яких створено об'єкт інтелектуальноївласності. Саме вони, за загальним правилом, мають право на одержанняпатенту, якщо інше не встановлено законодавством.

Автором будь-якого результату творчої праці може бути громадянинУкраїни, громадянин будь-якої іншої держави або особа без громадянства,тобто це завжди буде фізична особа. Юридичні особи ні при яких умовах ненабувають права авторства і можуть бути лише власниками прав на винахід,корисну модель, промисловий зразок.Громадяни можуть бути авторами винаходу, корисної моделі чи промисловогозразка незалежно від віку.Суб'єктами зазначених прав можуть бути будь-які фізичні чи юридичні особи, до яких суб'єктивне право авторів переходить за договором або заповітом. Держава може стати суб'єктом зазначених прав у чітко визначених законом випадках. Так, право на винаходи, корисні моделі чи промислові зразки, строк охорони на які минув, стають надбанням суспільства. Але хто ж може здійснювати право власності на такі об'єкти, які стали надбанням суспільства, крім держави. Проте варто мати на увазі, що при переході суб'єктивних прав автора до інших осіб в усіх випадках за автором залишаються його особисті немайнові права.

78. Винахідники, автори промислових зразків, їх правонаступники і спадкоємці.

Первинним суб’єктом є винахідник та автор промислового зразка, тобто фізичні особи, творчою працею яких створено об’єкт інтелектуальної власності. Саме вони, за загальним правилом, мають право на одержання патенту, якщо інше не встановлено законодавством. Слід враховувати, що якщо особа не внесла особистого творчого внеску в створення винаходу, корисної моделі чи промислового зразка, а надала тільки технічну, організаційну чи матеріальну допомогу при його створенні і оформленні заявки, у неї не виникає право на одержання охоронного документа. При спільному створенні об’єкта кількома особами, вони мають однакові права на одержання патенту, якщо інше не передбачено домовленістю між ними.Суб'єктами права промислової власності можуть бути також спадкоємці, інші фізичні і юридичні особи, до яких право інтелектуальної власності переходить згідно із законом чи договором. Спадкоємці можуть стати суб'єктами патентного права у разі смерті винахідника або патентовласника згідно із законом або заповітом. Коло спадкоємців, до яких переходять майнові права власника патентів, визначаються чинним цивільним законодавством.

Особисті немайнові права автора - право авторства - у спадщину не переходять. Пункт 6 статті 28 Закону України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі» проголошує, що власник патенту може передавати на підставі договору право власності на винахід (корисну модель) будь-якій особі, яка стає його правонаступником. Такі норми містять й інші патентні закони України.правонаступники - особи, яким винахідники, автори промислових зразківчи роботодавці, передали свої майнові права;Якщо об'єкт інтелектуальної власності створено працівником, найнятим за трудовим договором, то виникає дилема стосовно розподілу прав між цією особою та її роботодавцем. У світі вона вирішується не однозначно: в одних країнах перевага надається працівникові, в інших -роботодавцеві.

Відповідно до ст.429 ЦК України особисті немайнові права інтелектуальної власності на об'єкт, створений у зв'язку з виконанням трудового договору, належать працівникові, який створив цей об'єкт. Майнові праваінтелектуальної власності на об'єкт, створений у зв'язку з виконаннямтрудового договору, належить працівникові і роботодавцеві (юридичній або фізичній особі, де винахідник чи автор промислового зразка працює) спільно, якщо інше не встановлено договором. При визначенні часток у спільному праві слід враховувати певні чинники - внесок сторін у створення цього об'єкта, обсяг матеріальних витрат роботодавця, творчий внесок творця, передбачуваний дохід від використання даного об'єкта тощо.З урахуванням того, що норма про розподіл прав стосовно службового об'єкта інтелектуальної власності є диспозитивною (тобто, застосовується у випадках, коли сторони інакше не вирішили це питання у договорі), учасники правовідносин можуть усунути можливі протиріччя, передбачивши той механізм розподілу прав на створений результат творчої діяльності, який би повністю відповідав їх інтересам.